23 Чер

Друге життя інституту пенітенціарних слідчих

Мене часто останнім часом запитують, чому, мовляв, ти так критикуєш політику Міністерства юстиції в сфері пенітенціарної реформи?
Так, я, як професор Преображенський, не люблю цей пролетаріат від юстиції. Причому «пролетаріат» в найгіршому сенсі цього слова.
Відповідаю більш конкретно.
Я обґрунтовано вважаю (і як громадянин, і як експерт), що політика сучасного Міністерства юстиції України є відверто антидержавницькою та очевидно злочинною. Причому це стосується не лише пенітенціарної системи, проте й інших галузей «реформування».
Наприклад, ну дуже б хотілося б запросити чиновників з так званої «[анти]рейдерської» комісії на черговий рейдерський напад, який стався внаслідок ухвалення завідомо незаконного рішення цією ж Комісією на замовлення справжніх рейдерів. Хотілося б, що самі пацани з Комісії, руки яких «нічого не крали», побачили самі, які бандити, на замовлення яких Комісія розв’язала руки, топлять жінок у канаві, зі зброєю в руках кладуть одних фермерів обличчям в багнюку та забирають врожай та техніку, ганяються за іншими з бейсбольними бітами. А працівники поліції з місцевих органів поліції з «папіроскамі» спостерігають за цим, як на їх думку, цирком. Агов, пані та панове, приїжджайте. Побачите, що таке ваша «Комісія» в кінцевому рахунку. Там, далеко від вас, на землі, від якої, такої брудної, ви вже заздалегідь вимили свої руки.
Проте здебільшого цей пост, все ж таки, про пенітенціарну систему.
Ми говоримо про те, що рішення національних судів не виконуються. Причитаємо з цього приводу та збираємо помпезні конференції. А якщо ми сьогодні будемо сприймати як факт, що не виконуються не лише рішення судів, проте й рішення Конституційного Суду України.
Так, нещодавно КСУ встановив неконституційність інституту пенітенціарних слідчих. Причому до останнього часу Міністр юстиції завіряв, що вони потрібні. І це навіть не зважаючи на те, що за півтора роки невідомо скільки обвинувальних актів було скеровано до суду.
Я можу помилятися, проте гадаю, що zero. Якщо ні, то кількість обвинувальних вироків за цими актами складає zero.
Як засвідчив час, слідчі пенітенціарної служби здебільшого фокусували свої увагу на чому завгодно, окрім як на розслідуванні катувань та інших злочинів у пенітенціарній системі. Чомусь економічні злочини цікавили слідчих пенітенціарної служби набагато більше.
Жорстокі злочини катування залишились без будь-якої уваги.
Проте, як це не було, КСУ поставив крапку.
І ось ситуація…
Начебто є рішення КСУ.
Начебто рішення КСУ потрібно брати за основу та виконувати.
Начебто все. Додати більше нема чого.
Але ж ні.
Міністерство юстиції України «обідєлось», що забрали улюблену іграшку, якою ще не встигли набавитися.
Станом на сьогодні з джерел, наближених до парламенту, стало відомо, що МЮ готує проштовхнути новий законопроект про пенітенціарних слідчих. І знову через Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. І, напевне, знову за таємною процедурою.
Що там заборонив КСУ? Слідчих ДКВС? Та ну і не треба нам ті слідчі ДКВС, адже будуть у нас слідчі МЮ. Саме слідчі Міністерства юстиції. Демілітаризація? Ні, не чули. Реокмендації Ради Європи? Навіщо вони?
Тому закликаю представників громадськості висловити рішучу та принципову позицію з цього питання. Адже питання скоро з’явиться на порядку енному.
Окреме слово науковцям. Невже наша місія – це писати нікому інколи не потрібні «наукові статті» для кількості з метою захисту чергової дисертації? Невже з цього приводу нема що сказати?
Окремо хотілося б звернутися до представників міжнародних організацій. Якщо не буде Вашої принципової позиції щодо створення карального органу у складі МЮ, українські в’язниці очікують нові хвилі катувань та інших злочинів.
А поки що можна очікувати нові хвилі замовних економічних кримінальних проваджень, які до пенітенціарної системи будь-якого відношення, звичайно, не мають. Проте, як у тому анекдоті: «Да, зайчік, жарко. Но косіть-то надо».