liniya.png.pagespeed.ce.OyVcEI8YARНапевне, є нецікавим та позбавленим сенсу висловлювати критичні зауваження щодо самого факту початку та поточного стану пенітенціарної реформи. Їх вже висловлено і так багато. Чи буде їх враховано – справа інша.

У будь-якому випадку Рубікон перейдено. Те, що було оголошено як «реформа», має йти вперед, щоб, можливо, набути рис справжньої реформи або продемонструвати інше.

А поки що цю реформу не можна називати власне реформою.

Це навіть не Піррова перемога.

Все це нагадує ситуацію, коли власник автомобіля раптово вирішив взяти участь в авторалі, хоч його автомобіль і не був готовий до таких перегонів. І справа не в тому, що це авто дійшло фінішу останнім. Справа в тому, що після такого перегону власнику довелося «просто так» подарувати це авто іншій особі, яка, не усвідомлюючи свого «щастя», провела тривалий час буквально під авто, намагаючись відновити його до більш-менш задовільного стану.

Я маю побоювання, що після такого пенітенціарного «прориву» ми будемо ще певний час збирати деталі, що випали з авто під час перегону.

Міністерство юстиції замість поступового шляху реформ обрало альтернативу пенітенціарного танго. Відтак, Міністерство юстиції повинно нести повну політичну відповідальність за все, що було реалізовано (або не було реалізовано), а провідні гравці цієї реформи – ще й професійну відповідальність, адже це насправді – аж ніяк не менеджеріалістська революція. Це більше нагадує ірраціональний бунт проти еволюційного розвитку (я ще маю щирі сподівання, що такий бунт, дійсно, не був обумовлений раціональними мотивами).

Для того, щоб на майбутнє унеможливити будь-які спекуляції, я маю глибоке переконання, що Міністерство юстиції має вже сьогодні (одразу ж після проведення конкурсів) сформулювати відправну точку реформи. За приклад можна взяти «Оцінки в’язничної системи України», що декілька разів готували європейські експерти (для того, щоб у майбутньому не списувати певні проблеми на «реакційне мислення противників реформ» або «спадщину «папєрєдніков»»).

Тим не менш, сьогодні ми маємо те, що ми маємо. Треба рухатися вперед.

З надією на успіх пенітенціарної реформи.

 

... Вследствие совокупного представления министров - Горемыкина и Муравьева - состоялась, без всякого законодательного обсуждения, передача всего тюремного дела - в его статике и дидактике - в ведение министра юстиции. Скудный бюджет тюремного ведомства остался в основаниях своих прежним, личный состав тоже, но генерал-прокурор и блюститель правосудия, сделавшийся обер-тюремщиком и хозяйственным распорядителем по тюремной части, получил прибавку содержания и мундир тюремного ведомства с присвоенными ему золотыми жгутами и шашкой... Едва ли от этого тюремное дело улучшилось, что доказал ряд неустройств и беспорядков, застигнутых событиями 1905 1906 годов".


Анатолий Федорович Кони


СТАТЬИ О ГОСУДАРСТВЕННЫХ ДЕЯТЕЛЯХ

Залишити відповідь