Періодичний візит ЄКЗК до Хорватії (2019)
29 липня 2021 року ЄКЗК оголосив, що у 2022 році серед країн, до яких Комітет планує здійснити періодичні візити, буде Хорватія. Минулого разу ЄКЗК здійснював періодичний візит до Хорватії з 14 по 22 березня 2017 року. 02.10.2020, відповідно, Комітет опублікував звіт за результатами згаданого вище періодичного візиту до місць несвободи Хорватії.
Під час візиту 2017 року делегація Комітету дослідила стан поводження з особами, затриманими поліцією, становище ув’язнених, які утримуються у трьох повітових в’язницях у Загребі, Спліті та Осієку, та умови лікування та утримання у Загребській лікарні для осіб, позбавлених свободи.
Делегація також розглянула питання щодо поводження з неповнолітніми у Туропільській виправній колонії для неповнолітніх.
Крім того, делегація Комітету дослідила ситуацію з пацієнтами, які утримуються примусово у психіатричних закладах, у світлі нового законодавства про психічне здоров’я.
У цілому, хорватська влади продемонструвала дуже хорошу співпрацю з делегацією під час візиту, за двома помітними винятками, які відображено у доповіді та які були предметом негайних розслідувань з боку національних органів влади.
Установи органів охорони правопорядку
Переважна більшість осіб, яких зустрічала делегація, заявили, що працівники поліції під час затримання та перебування під вартою поводилися з ними належним чином. Проте були отримані окремі заяви про фізичне жорстоке поводження, що полягало у ляпасах, ударах ногами та руками, завданими працівниками поліції під час затримання та під час допиту (у тому числі під час так званих «інформативних розмов»). У деяких випадках докази, зареєстровані при доставленні ув’язнених до пенітенціарних установ у медичних документах ув’язнених, підтверджують зазначені твердження. Комітет рекомендує нагадати працівникам поліції, що жорстоке поводження є неприйнятним. Комітет вказує на необхідність застосування до винних кримінальних, а також дисциплінарних стягнень.
Доповідь також містить аналіз делегацією Комітету останніх подій щодо судових розслідувань звинувачень у жорстокому поводженні. Зокрема, у двох відповідних рішеннях ЄСПЛ та Конституційного Суду Хорватії було встановлено, що влада не здійснила ефективне розслідування щодо серйозних та достовірних тверджень про фізичне жорстоке поводження. Чинна система скарг на зловживання з боку працівників поліції на рівні Міністерства внутрішніх справ також оцінюється у звіті.
З точки зору процедурних гарантій, пов’язаних з позбавленням волі, то більшість людей зазначили, що вони могли повідомити третю особу про своє затримання, хоча працівники поліції іноді затримували таку можливість. Крім того, положення про безоплатну правову допомогу фактично унеможливлює доступ підозрюваних до адвоката ex officio з самого початку їх позбавлення волі.
У доповіді Комітету також критикується той факт, що громадяни, викликані до поліцейського відділку для так званих «інформативних розмов», не мали доступу до адвоката, поки вони не оголошувалися органами поліції «підозрюваними», що могло мати місце вже за кілька годин. Подібним чином, доступ до лікаря для осіб, затриманих поліцією, розглядався поліцією як швидка допомога, а не як запобіжник від фізичного поводження. У своїй доповіді Комітет закликає внести необхідні законодавчі та практичні зміни для вирішення цих питань.
Що стосується матеріальних умов утримання у поліцейських відділках, то деякі камери тимчасового тримання досі не відповідали мінімальним вимогам, викладеним у відповідному зміненому Положенні (тобто щодо розміру, доступу до природного освітлення, забезпечення матрацами та постільною білизною). Відтак, Комітет надає рекомендації щодо усунення цих недоліків.
Пенітенціарні установи
Комітет позитивно відзначає значні зусилля, яких докладає хорватська влада для ліквідації переповненості в’язниць, що дало значні результати в останні роки, зокрема шляхом обмеження тривалості ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду та створення загальнонаціональної системи пробації.
Більшість ув’язнених, яких зустріла делегація Комітету, зазначили, що персонал пенітенціарних установ, з якими вони мали контракт, поводився належним чином та професійно.
Однак у кожному з відвіданих закладів надходили окремі заяви про фізичне жорстоке поводження з ув’язненими з боку персоналу, що переважно набувало форми ляпасів, ударів руками та ногами по різних частинах тіла, які нібито завдавалися як неофіційне покарання. У звіті описано кілька таких прикладів.
Крім того, у доповіді Комітету згадуються деякі обґрунтовані звинувачення у надмірному та непропорційному використанні запобіжного заходу у вигляді розміщення у м’якій камері («гумова кімната») разом із застосуванням засобів стримання (кайданки на щиколотках і руках, а також перцевого спрею) проти ув’язнених з каральних причин; таке поводження можна вважати нелюдським та принижуючим.
Комітет рекомендує органам влади у чіткий спосіб проінформувати персонал пенітенціарних установ, щодо повної неприйнятності фізичного жорстокого поводження, надмірного застосування сили та непропорційного звернення до засобів утримання. Крім того, необхідно більш послідовно докладати зусиль для професійного навчання персоналу пенітенціарних установ.
Умови утримання у пенітенціарних установах були різними залежно від того, чи були відремонтовані житлові приміщення. Комітет пропонує конкретні рекомендації щодо поліпшення умов у камерах та усунення виявлених недоліків.
Щодо проблеми переповненості пенітенціарних установ, то делегація помітила покращення; проте можна було спостерігати випадки розміру житлової площі нижче мінімум 4 м.кв. на одного ув’язненого. Необхідно, щоб влада залишалася пильною у цьому відношенні, зокрема, перевіряючи реальне наповнення деяких пенітенціарних установ.
Крім того, у доповіді рекомендується скасувати застосування позбавлення волі за незначні злочини у світлі кумулятивного згубного впливу на ув’язнених поганих матеріальних умов ув’язнення, серйозного рівня переповненості в’язниць та збіднілого режиму, що поширюється на цю категорію ув’язнених.
Повертаючись до режиму, то необхідно зазначити, що у делегації Комітету склалося позитивне враження про професіоналізм персоналу з числа соціальних працівників у пенітенціарних установах, що були відвідані Комітетом.
Тим не менш, існує явний потенціал для покращення спектру роботи та професійної діяльності, що пропонуються засудженим.
Крім того, Комітет піддав критиці надмірні обмеження, що застосовуються, і збіднілий режим, що пропонує «довироковим» ув’язненням та засудженим за дрібні злочини. Комітет також піддав критиці відсутність цілеспрямованої та змістовної діяльності для неповнолітніх у Zagreb County Prison та ув’язнених жінок. Відтак, необхідні невідкладні дії влади для покращення становища цих категорій ув’язнених.
Що стосується медичних послуг у пенітенціарних установах, то положення Закону від 2014 року про обов’язкове медичне страхування, згідно з яким національні органи охорони здоров’я не розглядають в’язничних лікарів як договірних сторін, створили практичні проблеми з точки зору надання ліків та затримки у наданні ув’язненим спеціалізованої медичної допомоги; у звіті розглядаються конкретні рекомендації органам влади на цю тему. Крім того, Комітет також закликає до вдосконалення таких питань, як перевірка ув’язнених при надходженні та повідомлення судовим органів про виявлені травми, конфіденційність медичних оглядів, профілактика та лікування трансмісивних захворювань, а також лікування ув’язнених, які страждають на наркоманію та розлади психічного здоров’я.
Застосування заходів безпеки при розміщенні ув’язнених у «гумовій кімнаті» диференціюється у різних відвіданих пенітенціарних установах.
Так, все ще існує практика поміщення ув’язнених до «гумової кімнати» з наручниками на руках та щиколотках з каральних підстав на тривалий термін без належного нагляду лікаря.
Комітет рекомендує прийняти конкретні вказівки щодо використання гумових приміщень, які повинні включати чіткі критерії та правові гарантії при застосуванні цього заходу.
Крім того, Комітет рекомендує органам влади Хорватії прийняти директиву про використання перцевого спрею як засобу стримування.
Інші рекомендації, відображені у доповіді Комітету, включають заповнення вакантних посад в’язничних офіцерів у різних пенітенціарних закладах, збільшення прав відвідувачів засуджених, вдосконалення порядку відвідування ув’язнених та перегляду систематичної перевірки листування ув’язнених керівництвом в’язниці, захист конфіденційності скарг ув’язнених, а також поліпшення якості перевірок, які проводяться у в’язницях наглядовими суддями (supervisory judges).
Turopolje Juvenile Correctional Facility
У виправній колонії для неповнолітніх у Турополі делегація Комітету отримала загалом позитивне враження про стосунки між персоналом та ув’язненими, які, однак, були затьмарені двома заявами про фізичне жорстоке поводження. Керівництво закладу повинне проявляти підвищену пильність у цьому плані.
Ув’язненим пропонувалося багато різноманітних освітніх, професійних та розважальних заходів, і делегація Комітету вітала плани створення нових спортивних майданчиків. Послуги з охорони здоров’я, як правило, були достатніми, хоча бракувало як деякого базового обладнання, так і регулярних візитів ліікаря-психіатра. Персонал установи все ще систематично є присутнім під час медичних оглядів, що є давньою проблемою.
Дисциплінарні санкції все ще можуть передбачати ізоляцію ув’язнених в умовах, подібних до одиночного ув’язнення на строк до 7 днів, що суперечить поточній тенденції на міжнародному рівні щодо скасування одиночного ув’язнення для неповнолітніх, тенденцію, яку Комітет повністю підтримує. Керівництво закладу також має забезпечити встановлення ефективної процедури подання скарг та надання всім ув’язненим вичерпної інформаційної брошури.
Hospital for Persons deprived of their Liberty («Prison Hospital»)
Пацієнти в’язничної лікарні, як правило, позитивно відгукуються про клінічний персонал. На жаль, водночас було отримано низку звинувачень щодо фізичного жорстокого поводження з пацієнтами з боку персоналу пенітенціарної установи, а також заяви про словесні образи. Керівництво повинно бути більш пильним і забезпечити належне вивчення усіх скарг про жорстоке поводження з пацієнтами. Подібним чином слід запровадити комплексну політику запобігання насильству та залякуванню серед самих пацієнтів.
Що стосується житлових умов, Комітет із задоволенням зауважує, що було встановлено ліфт, а тренажерний зал було розширено та обладнано пандусом для інвалідних візків. Крім того, тривали ремонтні роботи з покращення будівлі; однак, як можна очікувати, вони чи навряд вирішають основні проблеми обмеженої житлової площі та відсутності цілісних санітарних приміщень у кімнатах для пацієнтів. Ці питання влада повинна вирішувати як першочергове.
Ситуація з персоналом погіршилася з часу останнього візиту, особливо що стосується персоналу психіатричних палат, а тому штат психіатрів та медсестр має бути збільшений. В’язничний персонал все ще помітно був присутнім у відділеннях та активно брав участь у стримуванні пацієнтів, що вимагає фундаментального перегляду функціонування клінічних приміщень лікарні. Деякі аспекти використання засобів стримування не відповідають переглянутим стандартам Комітету, які відтворені у Додатку III до доповіді.
Психіатричні заклади.
Делегація Комітету вперше відвідала психіатричну клініку Загребського клінічного лікарняного центру (KBC) та психіатричну лікарню для дітей та підлітків у Загребі.
Крім того, Комітет повернувся до психіатричної лікарні Врапче, щоб прослідкувати будівництво нового відділення судово-психіатричної експертизи та дослідити становище пацієнтів у психогеріатричному відділенні.
Делегація не знайшла жодних доказів навмисного жорстокого поводження з пацієнтами з боку персоналу у жодному із закладів, які відвідала. Навпаки, пацієнти висловили вдячність персоналу, і делегація Комітету спостерігала загалом невимушену атмосферу у відвіданих палатах.
Житлова площа та загальні умови у палатах психогеріатричного відділення лікарні були незадовільними, і делегація Комітету рада зазначити, що плани щодо повної реконструкції будівлі вже розроблені.
У психіатричній клініці Загребського клінічного лікарняного центру кімнати у закритій палаті були світлими, чистими та добре обладнаними, однак у кімнатах не було єдиних санітарних приміщень, а в деяких було більше 4-х ліжок, всупереч тому, що передбачено Комітетом та національним законодавством. Пацієнти піддавалися пасивному курінню у загальній кімнаті. На додаток, безпечна зона для тренувань на відкритому повітрі була відсутня.
У психіатричній лікарні для дітей та підлітків у кімнатах не було єдиних санітарних приміщень або не було забезпечене мінімальний житловий простору у 6 м.кв. на ліжко, передбачений хорватським законодавством.
Крім того, незахищені сходи будівлі становили ризик для пацієнтів, схильних до самоушкодження, а відсутність захищеної відкритої зони означало, що юні пацієнти могли бути позбавлені фізичних вправ на кілька днів або навіть тижнів. Враховуючи ці недоліки, хорватська влада повинна розглянути питання про переміщення лікарні до більш належних приміщень.
Що стосується психіатричного лікування, делегація Комітету не виявила жодних ознак надмірного застосування медикаментів у жодному із закладів, які відвідала. Тим не менш, у психіатричній клініці для дітей та підлітків медичні документи часто були неповними, а тому документацію слід заповнювати краще. Існує також необхідність складання письмових планів лікування для всіх пацієнтів.
У психогеріатричному відділенні психіатричної лікарні Врапче делегація Комітету була стурбована широким використанням рецептів Pro re nata без систематичного контролю з боку лікарів, що є фактором підвищеного ризику несприятливих лікарських взаємодій для літніх пацієнтів.
У психіатричній клініці Загребського клінічного лікарняного центру, єдиному закладі охорони здоров’я в країні, де проводиться електрошокова терапія, зазначену процедуру проводили на виду в інших пацієнтів; органи влади повинні забезпечити, щоб при проведенні електрошокової терапії вона проходила в окремому приміщенні поза видимості та чутності інших пацієнтів, а також, що електроенцефалограмічний моніторинг був частиною процедури.
Проблеми з кадровим забезпеченням були виявлені у психогеріатричному відділенні психіатричної лікарні Врапче, а тому збільшення кількості психіатрів може посилити якість психіатричної допомоги, в тому числі вночі та у вихідні дні. Аналогічна рекомендація може бути надана і для психіатричної лікарні для дітей та підлітків, де було потрібно більше медсестр.
Комітет вітає запровадження посилених гарантій щодо застосування засобів стримування у Розділі VIII Закону про Захист осіб з психічними розладами (LPPMD) та у новому Положенні, яке набуло чинності у лютому 2015 року. Водночас ряд конкретних рекомендацій, викладених у попередніх звітах Комітету, детально викладених у доповіді, ще належить включити до правової бази та реалізувати на практиці. Комітет також посилається на свої переглянуті стандарти щодо засобів стримування пацієнтів.
Більш конкретно, делегація Комітету з побоюванням зазначила, що жоден із відвідуваних закладів не має спеціального реєстру для реєстрації використання засобів стримання, і що пацієнти можуть піддаватися стримуванню на очах інших пацієнтів.
Більше того, Комітет вимагає надати інформацію та аналітичні матеріали від керівництва психіатричної лікарні Врапче щодо значного збільшення з 2014 року застосування засобів стримування у психогеріатричному відділенні закладу.
Різні форми обмеження можуть бути застосовані до пацієнтів у закритому відділенні психіатричної лікарні для дітей та підлітків. Комітет вважає, що в принципі особи, які не досягли 18 років, не повинні піддаватися механічним формам стримування; персонал повинен вдаватися до ручного стримування, коли дійсно потребується фізичне втручання. Керівництво лікарні має негайно вжити заходів щодо встановлення внутрішніх рекомендацій щодо застосування засобів стримування у світлі зауважень Комітету.
Відповідно до послідовних рекомендацій Комітету, слід переглянути їх правовий статус дорослих «добровільних» пацієнтів, яким заборонено виходити з психіатричного відділення та/або які піддаються засобам стримання.
Крім того, інформація про пацієнтів літнього віку в психогеатріатричному відділенні психіатричної лікарні Врапче, які не можуть надати усвідомлену згоду на свою госпіталізацію та лікування через серйозні когнітивні вади та не перебувають під будь-якою формою опіки, повинна бути надана до відповідного суду, а самі пацієнти, у разі необхідності, мають підлягати процедурі примусової госпіталізації.
Поділіться цим вмістом:
