На долучених фото – будівлі найновішої в’язниці Англії та Уельсу, де жодне з вікон у жодній камері не матиме ґрат.

За 253 мільйони фунтів стерлінгів HMP Five Wells вмістить 1680 ув’язнених, що зробить цю установу найбільшою в’язницею Англії та Уельсу. Будівельні роботи повинні бути закінчені до жовтня, а перший ув’язнений, як це планується, прибуде до цієї приватної в’язниці вже у січні наступного року.

Відсутність грат на вікнах – зовнішній мессидж задекларованої реабілітаційної спрямованості нової установи, а відтак – і всієї пенітенціарної системи Англії та Уельсу, що не можна не вітати. Можна лише позаздрити «по-білому» успіхам пенітенціарної системи Англії, менеджери якої спроміглися на такий експеримент з огляду на сумну природу тотальних інституцій.

Тим не менш, виникає питання: а чому будуються нові, тим більше найбільші в’язниці – з огляду на переконливо стабільну кількість ув’язнених в Англії та навіть зменшення в’язничного населення в Європі. На додаток, можна нагадати про різке зменшення в’язничного населення в Європі в цілому.

Одразу ж зауважимо, що відповідь щодо «застарілих пенітенціарних установ, які потрібно замінити новими закладами» приймається, проте, здається, вона буде далеко не повною.

Так, критики обґрунтовано вказують на те, що все набагато більше прості та складні процеси одночасно: йдеться про те, що нові в’язниці будуються для цілей більшого соціального контролю над населенням в умовах політичної та соціальної нестабільності першої половини ХХІ століття.

Так, наразі на розгляді англійського парламенту перебуває Police, Crime, Sentencing and Courts Bill.

Законопроєкт обсягом понад 300 сторінок включає основні пропозиції уряду Джонсона щодо реформування системи кримінальної юстиції. Положення Законопроєкту в основному поширюються лише на Англію та Уельс, хоча деякі положення застосовуються до Шотландії та Північної Ірландії.

Говорячи коротко про основні положення Законопроєкту, необхідно відзначити таке:

Законопроєкт змінює the Crime (Overseas Production Orders) Act 2019 та дозволяє правоохоронним органам та прокурорам отримувати orders про надання електронних доказів з інших юрисдикцій з метою зробити їх більш ефективними. Законопроєкт вносить різні поправки до законодавства щодо повноважень поліції брати відбитки пальців, зразки ДНК та фотографії у заарештованих, обвинувачених або засуджених, якщо це не було зроблено під час першого затримання. Законопроєкт надає поліції нові повноваження подавати клопотання та отримати дозволи на проникнення до приміщень та їх обшук для пошуків останків людей або матеріалів, що стосуються останків людини.

Проте більш важливим є те, що законопроєкт надає поліції широкі повноваження щодо обмеження протестів, демонстрацій та громадських зібрань. Згідно з чинним законодавством, поліція повинна довести, що протест може спричинити «серйозні громадські розлади, серйозну шкоду майну або серйозні порушення життя громади», перш ніж встановлювати будь-які обмеження. Відповідно до Законопроєкту, поліцейським силам буде дозволено криміналізувати акції протесту, які, на їхню думку, є достатньо галасливими та/або загрозливими, щоб викликати «залякування або переслідування» (intimidation or harassment) або «серйозне занепокоєння, тривогу або лихо» (serious unease, alarm or distress) для сторонніх спостерігачів. Причому, це стосується навіть протестів, що здійснюються однією особою.

Законопроєкт скасовує положення the common law щодо «завдання неприємності суспільству» (public nuisance) та запроваджує a statutory offence «навмисне чи необережне спричинення неприємностей суспільству» (intentionally or recklessly causing public nuisance).

Законопроєкт змінює положення the Police Reform and Social Responsibility Act 2011, щоб розширити «контрольовану територію» навколо Парламенту, де забороняються певні форми протесту.

Законопроєкт змінює існуючі повноваження поліції, пов’язані з «несанкціонованими таборами» (unauthorised encampments), щоб знизити поріг, при якому такі повноваження можуть бути використані. Законопроєкт також дозволяє поліції видаляти «несанкціоновані табори» на магістралях і забороняти повернення «несанкціонованих таборів», переміщених з місця, протягом 12 місяців. Відповідно, постає питання щодо дотримання прав ромів та схожих категорій грмоадян.

Законопроєкт передбачає довічні терміни для водіїв, які спричинили позбавлення життя іншої особи, будучи за кермом.

Законопроєкт передбачає збільшення максимального покарання з 3 місяців до 10 років за завдання шкоди меморіалам.

Ще більш важливим в контексті цього допису є саме сфера кримінальної юстиції та пенітенціарної системи, що демонструє конфлікт між задекларованими намірами призначення нової в’язниці та спрямованістю Законопроєкту.

Так, законопроєкт вимагає від судів винесення безальтернативних мінімальних покарань за певні повторні правопорушення, за винятком випадків, що роблять це несправедливим.

Законопроєкт передбачає обов’язкове довічне ув’язнення за умисне вбивство дитини без можливості умовно-дострокового звільнення.

Законопроєкт дозволяє суддям за надзвичайних обставин застосовувати a whole life order до правопорушників віком від 18 до 20 років.

Законопроєкт забезпечує нові правила (starting points) ухвалення вироків за вбивства, вчинених дітьми, на основі системи, що застосовується до дорослих, залежно від тяжкості та віку.

Законопроєкт зменшує кількість переглядів мінімального строку, який правопорушник, засуджений до за вбивство, вчинене у віці до 18 років, має відбути після досягнення ними 18 років.

Законопроєкт змінює спосіб обчислення мінімального терміну довічного ув’язнення (за винятком вбивства) – з 1/2 строку покарання до 2/3 відповідного строку.

Законопроєкт передбачає, що для правопорушників, засуджених до покарання від 4 до 7 років за певні sex або violent злочини, «автоматичним пунктом» звільнення буде 2/3 строку покарання (наразі це 1/2 строку).

Законопроєкт передбачає, що злочинці, які відбувають покарання за вчинення sex offence щодо дітей, повинні відбути 2/3 строку покарання у в’язниці, перш ніж вони зможуть подати заяву до the Parole Board.

Законопроєкт дозволяє Державному секретареві юстиції інформувати the Parole Board щодо будь-якого ув’язненого, який, за загальним правилом, має бути звільнений автоматично, але який, як вважається, є терористом або демонструє іншу значну небезпеку для громадськості.

Законопроєкт опосередковано надає повноваження Державному секретареві надавати обов’язкові вказівки Комісії з умовно-дострокового звільнення (the Parole Board).

Законопроєкт змінює закон таким чином, що the Parole Board більше не зможе розпоряджатися про «негайне звільнення», а натомість від Державного секретаря вимагатимуть ввести в дію вказівки, як тільки це буде доцільно здійснено за певних обставин.

Законопроєкт надає офіцерам пробації повноваження вимагати від злочинця, який перебуває під наглядом, відвідувати зустрічі протягом усього терміну дії відповідного order.

Законопроєкт збільшує максимальну тривалість щоденного домашнього арешту щодо осіб, які перебувають під пробаційним наглядом або засуджених умовно.

Законопроєкт дозволяє офіцерам пробації за певних умов змінювати вимоги комендантської години навіть без відповідного рішення суду.

Отже, зміст та спрямованість цього законопроєкту може ставити питання про реакцію політичних еліт на дедалі більші «ризики» з боку населення, що, власне, не є дивним, адже демонструється продовження стратегії на збільшення концентрації соціального контролю над суспільством.

P.S. Тим часом в Україні в’язниці активно розпродаються через зменшення кількості ув’язнених.

P.P.S. 253 млн. фунтів – це не 330 млн. грн.