Events, Human Rights, Migration, Papers, Reports, Research, Victim Support

Сучасне рабство та торгівля людьми: доповідь Інспекції системи кримінальної юстиції Північної Ірландії

У жовтні 2020 року Інспекція системи кримінальної юстиції Північної Ірландії (Criminal Justice Inspection of Northern Ireland) оприлюднило доповідь «Сучасне рабство та торгівля людьми» («Modern Slavery and Human Trafficking: an Inspection of How the Criminal Justice System Deals with Modern Slavery and Human Trafficking in Northern Ireland»).

У доповіді наголошується, що modern slavery and human trafficking (MSHT) – є надзвичайно складними та прихованими злочинами, що ускладнює точне визначення їх поширеності цього явища.

Феномен MSHT часто описують як «прихований на відкритому місці», адже багато жертв можуть працювати на очах громадськості та бути видимими в суспільстві в різних місцях, таких як мийки автомобілів, будівельні майданчики, сільськогосподарський сектор та секс-індустрія.

Сучасне рабство – це парасольковий термін, що охоплює злочини торгівлі людьми та рабства, підневільного становища та примусової чи примусової праці.

За статистичними даними Європейського Союзу, у період 2002-2011 років кількість жертв примусової праці, включаючи примусову сексуальну експлуатацію, становила 20,9 млн. у всьому світі, з яких на долю дітей припадало 5,5 млн.

Європол визначив Велику Британію одним із основних майданчиків торгівлі людьми, які потрапляють до Європи.

За оцінками Глобального індексу рабства у 2018 році, у Великій Британії було 136 тис. жертв сучасного рабства.

У Великій Британії у 2019 році було виявлено 10627 потенційних жертв MSHT, поданих до National Referral Mechanism (NRM) (механізму для виявлення та підтримки жертв MSHT), що на 52% більше порівняно з 2018 роком.

Додатково можна наголосити, що, відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини («Заборона рабства і примусової праці»):

  1. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані.
  2. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю.
  3. Для цілей цієї статті значення терміна «примусова чи обов’язкова праця» не поширюється:

a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно з положеннями статті 5 цієї Конвенції тримання в умовах позбавлення свободи або під час умовного звільнення;

b) на будь-яку службу військового характеру або – у разі, коли особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у країнах, де така відмова визнається, – службу, яка вимагається замість обов’язкової військової служби;

c) на будь-яку службу, що вимагається в разі надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства;

d) на будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов’язків.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, при визначенні змісту поняття «рабство» за ст. 4 Конвенції необхідно посилатися на класичне визначення рабства, наведене в Конвенції про рабство 1926 року, згідно з яким ознакою рабства є здійснюване стосовно людини справжнє право власності та зведення її статусу до статусу «речі» («Siliadin v. France», п. 122).

Щодо поняття «підневільного стану», то забороні підлягає «особливо серйозна форма позбавлення свободи» («Van Droogenbroeck v. Belgium», п.п. 58-60; «Siliadin v. France», п. 124).

Поняття ««підневільного стану» означає стан, у якому людина змушена через примусове зобов’язання надавати свої послуги, і воно пов’язано з поняттям «рабство» («Rantsev v. Cyprus and Russia», п. 276).

Торгівля людьми, за своїм характером та метою експлуатації, ґрунтується на здійсненні атрибутів права власності. Торгівці з людьми поводяться з людьми як з товаром, який купляється, продається і залучається до примусової праці, часто за мізерну платню або взагалі без неї, і, як правило, у секс-індустрії, хоч це може мати місце й в інших сферах. При цьому за діяльністю жертв торгівлі людьми здійснюється безпосередній нагляд і свободу їх пересування часто обмежують. У контексті торгівлі людьми мають місце застосування насильства і погрози стосовно її жертв, які живуть і працюють у незадовільних умовах («Rantsev v. Cyprus and Russia», п. 281).

Не може бути будь-якого сумніву в тому, що торгівля людьми загрожує людській гідності й основним свободам її жертв і що її не можна вважати сумісною з демократичним суспільством і цінностями, проголошеними в Конвенції. Торгівля людьми як така, у значенні пункту «а» статті 3 Палермського протоколу та пункту «а» статті 4 Конвенції про протидію торгівлі людьми, підпадає під дію ст. 4 Конвенції («Rantsev v. Cyprus and Russia», п. 281).

Джерело