Events, Human Rights, Investigation of ill-treatment, Papers, Presentations, Reports, Research, Victim Support, Адвокатська практика, Політика протидії тортурам, Судова практика

Дискусія з питань протидії катуванням у прокуратурі АР Крим та м. Севастополя

26 серпня 2021 року мав нагоду провести цікаву та плідну розмову-дискусію-обговорення з першим заступником керівника про прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя паном Віталієм Секретарем, начальник відділу міжнародно-правового співробітництва пані Іриною Барцицькою та високоповажним, шановним  колективом прокуратури, з якої розпочинався мій трудовий шлях, і що становить предмет моєї особливої гордості.

Темою обговорення було катування та нелюдське поводження, що для прокуратури АРК та м. Севастополя становить об’єкт особливої уваги. Так, можна нагадати, що станом на цей день прокуратура АРК і міста Севастополь розслідує 270 справ щодо 400 фактів насильницького зникнення, позбавлення волі, викрадення людей, тортур на території Кримського півострова з моменту його окупації.

Щодо мене, напевне, перші ж кримінальні справи, якими я займався, були побиття людей з боку (тоді ще) міліціонерів, причому не заради отримання доказів у кримінальних справах, а просто так (якщо взагалі словосполучення «просто так» може бути застосовано до таких випадків). Коли працівники міліції людей били заради розваг, що ще тоді посіяло у мене велику недовіру до тверджень, що катування з боку агентів держави – це завжди раціональний злочин, що начебто завжди вчиняється з раціональною метою – отримати свідчення у кримінальній справі.

Причому такі працівники міліції «залітали» у подібних справах неодноразово. Це до питання про раціоналізм подібних злочинів, а також про позицію ЄСПЛ, яку я підтримую, що злочини катування не повинні мати строків давності, а покарання за такі злочини мають бути максимально жорстокими в межах вимог закону.

Нагадую:

Якщо представника держави було звинувачено у вчиненні злочинів, пов’язаних із застосуванням катувань або поганого поводження, є дуже важливим, щоб проведенню кримінального провадження та винесенню вироку не перешкоджали строки давності, а амністії або помилування не застосовувалися («Marguš v. Croatia» [GC], п. 126).

Амністія в цілому є несумісною з обов’язком, покладеним на державу щодо розслідування випадків катування, а тому обов’язок щодо кримінального переслідування злочинців не повинен бути підірваний наданням безкарності злочинцю у формі закону про амністію, що може розглядатися як порушення міжнародного права («Marguš v. Croatia» [GC], п. 126).

Зобов’язання держав переслідувати такі діяння, як катування та умисні вбивства, є добре усталеним у практиці Суду. Практика Суду підтверджує, що застосування амністії щодо вбивства або поганого поводження з цивільними особами суперечитиме зобов’язанням держави за статтями 2 і 3 Конвенції, оскільки воно перешкоджатиме розслідуванню таких діянь і обов’язково створить ситуацію безкарності винних осіб. Такий результат зменшить вагу мети захисту, гарантованого статтями 2 і 3 Конвенції, та зробить ілюзорними гарантії щодо права особи на життя і права не піддаватися поганому поводженню. Об’єкт і мета Конвенції як інструменту захисту фізичних осіб вимагають, щоб її положення тлумачилися і застосовувалися таким чином, щоб її гарантії були практичними та ефективними («Marguš v. Croatia» [GC], п. 127).

Можна згадати, що одразу ж після початку роботи в прокуратурі я дізнався про те, що працівник міліції – дільничний інспектор Київського ВП – по ночах підробляв вчиненням розбоїв, а вдень відбирав пояснення у своїх же жертв, які на питання щодо особистих прикмет наголошували, мовляв, на Вас трошки схожий. І, як це не парадоксально звучить, таки дійшов до ЄСПЛ, і навіть успішно виграв свою справу.

Користуючись нагодою представив колективу не лише особисті правові позиції з тематики протидії та розслідування катувань, проте й думки, вироблені мого дисертаційного дослідження, зокрема у статті «”Malleus Maleficarum” сучасного суспільства: передумови і поширеність тортур у ХХІ столітті та політика протидії тортурам».

Дуже дякую керівництву та працівника прокуратури за запрошення, теплу зустріч та плідну дискусію.

Зичу великих успіхів та перемоги у справі розбудови Української Держави!

Дуже сподіваюся, що офіс прокуратури найближчим часом буде не тільки і не скільки в Києві, а у рідному Криму!