Аналіз показників злочинності в Україні у 2022 році вимагає окремої уваги до статевих злочинів. Як у багатьох інших прикладах, відбулося значне зменшення кількості статевих злочинів, що можна пояснити багатьма факторами, як-от: наявність патрулів й блокпостів на дорогах та перехрестях, закриття розважальних закладів, ресторанів й дискотек, вимушена міграція населення, комендантська година тощо.

Проте при цьому постає окреме питання щодо кількості статевих злочинів, вчинених окупантами на українській землі.

Інтернет переповнений статтями та інформацією про випадки статевого насильства над українськими жінками з боку окупантів.

30.05.2022 екс-Генеральний прокурор повідомила, що «за вбивство цивільного чоловіка і сексуальне насильство над його дружиною судитимуть Михайла Романова – військовослужбовця 239-го полку 90-ї гвардійської танкової Вітебсько-Новгородської дивізії збройних сил РФ».

Проте, на жаль, статистика відповіді на це питання не надає, і навіть, навпаки, ускладнює аналіз цього питання.

Можна припустити, що до графи статевих злочинів у статистичній звітності Офісу Генерального прокурора усі відповідні дії, вчинені окупантами, не потрапляли. Натомість вони обліковувалися за частиною 1 статті 438 КК України. Принаймні, екс-Генеральний прокурор наголошувала, що «зґвалтування під час війни – теж воєнний злочин».

У джерелах наголошується, що «більшість проваджень щодо фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, зареєстровано за статтею 438 Кримінального кодексу України (порушення законів і звичаїв війни)».

Є позиція, що «якщо проаналізувати ці норми в поєднанні зі статтею 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та статтею 85 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), які визначають серйозні порушення згаданої Конвенції, то можна стверджувати, що за наявності контекстуального зв’язку зґвалтування з такими діями є всі підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 438 КК України».

Як на нашу думку, все це свідчить про певний недолік редакції статті 438 КК України.

Так, за частиною 1 статті 438 КК України («Порушення законів та звичаїв війни»), позбавленням волі на строк від 8 до 12 років караються жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі караються ті ж самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством.

Тобто, через призму ст. 438 КК України, зґвалтування – це «жорстоке поводження з цивільним населенням», що дозволяє «утоплювати» статистику зґвалтувань, вчинених окупантами, у загальній масі злочинів, що кваліфікуються за дуже абстрактною редакцією ст. 438 КК України.

As in many other examples, there has been a significant decrease in the number of sexual crimes, which can be explained by many factors, such as: the presence of patrols and checkpoints on roads, the closure of entertainment facilities, restaurants and discotheques, forced population migration, curfews, etc.

However, at the same time, a separate question arises regarding the number of sexual crimes committed by Russian occupiers.

The Internet is full of articles and information about cases of sexual violence against Ukrainian women by the occupiers.

On May 30, 2022, the former Prosecutor General announced that “Mikhail Romanov, a soldier of the 239th Regiment of the 90th Guards Tank Division of the Vitebsk-Novgorod Armed Forces of the Russian Federation, will be tried for the murder of a civilian man and sexual violence against his wife”.

However, unfortunately, statistics do not provide an answer to this question, and even, on the contrary, complicate the analysis of this question.

It can be assumed that all relevant actions committed by the occupiers were not included in the statistical reporting of the General Prosecutor’s Office under the category of sexual crimes. Instead, they were accounted for under Part 1 of Article 438 of the Criminal Code of Ukraine. At least, the former Prosecutor General emphasized that “rape during the war is also a war crime.”

The sources emphasize that “most of the proceedings regarding the facts of sexual violence related to the conflict are registered under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine (violation of the laws and customs of war).”

There is a position that “if we analyze these norms in conjunction with Article 147 of the Geneva Convention relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War and Article 85 of the Additional Protocol to the Geneva Conventions relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts (Protocol I), which define serious violations of the mentioned Convention, then it can be asserted that if there is a contextual connection between rape and such actions, there are all grounds for bringing a person to criminal liability under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine.”

In our opinion, all this indicates a certain deficiency in the wording of Article 438 of the Criminal Code of Ukraine.

Thus, according to Part 1 of Article 438 of the Criminal Code of Ukraine (“Violation of the Laws and Customs of War”), cruel treatment of prisoners of war or civilians, deportation of civilians for forced labor, and marauding of national treasures in the occupied territory, the use of means of warfare prohibited by international law, other violations of the laws and customs of war provided for by international treaties, the binding consent of which was given by the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as giving orders to commit such actions are punishable by imprisonment for a term of 8 to 12 years.

The same acts, if they are combined with intentional murder, are punishable by imprisonment for a term of 8 to 12 years.

That is, through the prism of Article 438 of the Criminal Code of Ukraine, rape is “cruel treatment of the civilian population”, which allows to “drown” the statistics of rapes committed by the occupiers in the general mass of crimes, which are qualified according to the very abstract wording of Article 438 of the Criminal Code of Ukraine.