29 липня 2021 року ЄКЗК оголосив, що у 2022 році серед країн, до яких Комітет планує здійснити періодичні візити, буде Естонія. Минулого разу ЄКЗК здійснював свій періодичний візит до Естонії з 27 вересня – 05 жовтня 2017 року. 19.11.2019, відповідно, Комітет опублікував звіт за результатами згаданого вище періодичного візиту до місць несвободи Естонії (ізолятори тимчасового тримання поліції, пенітенціарні установи та навчально-реабілітаційний центр для неповнолітніх).
Основною метою періодичного візиту Комітету до Естонії у 2017 році полягало у наданні оцінки заходам, вжитих владою Естонії для цілей виконання рекомендацій, наданих Комітетом за результатами попередніх візитів до цієї країни.
У цьому контексті особлива увага була приділена поводженню та умовам утримання осіб, які перебувають під вартою у поліцейській відділках, а також ситуації у слідчих ізоляторах та пенітенціарних установах.
Крім того, Комітет вперше за історію своїх візитів до Естонії відвідав заклад для неповнолітніх, а саме Valgejõe Training Centre у складі Maarjamaa Education Institute у м. Тапа.
Співпраця, отримана упродовж усього візиту, як від національної влади, так і від персоналу закладів, які були відвідані делегацією Комітету, була чудовою.
Проте, водночас, Комітет наголошує, що принцип співпраці також вимагає ефективного впровадження на практиці рекомендацій Комітету.
У зв’язку з цим Комітет висловлює занепокоєння через відсутність прогресу в ряді сфер, таких як матеріальні умови у декількох ізоляторах тимчасового тримання поліції та продовження практики утримання ув’язнених (після повідомлення таких особам про піідозру) у поліцейських установах.
Також занепокоєння висловлене щодо режиму, передбаченого для тримання під вартою ув’язнених у слідчих ізоляторах та пенітенціарних установах.
Так само, предметом занепокоєння Комітету стала регулярна практика поміщення ув’язнених до одиночних камер на тривалі періоди.
Органи правопорядку (поліція)
Комітет позитивно відзначає, що його делегація майже не отримала жодних повідомлень від затриманих осіб про фізичне жорстоке поводження з боку працівників поліції, які перебували під вартою у відділеннях поліції, або яких утримували в ізоляторах тимчасового тримання поліції.
Що стосується фундаментальних гарантій від жорстокого поводження (зокрема, права повідомлення про затримання та права на доступ до адвоката та лікаря), то переважна більшість затриманих осіб, опитаних делегацією, зазначили, що вони змогли повідомити третю особу незабаром після затримання. Крім того, ситуація виявилася загалом задовільною щодо доступу підозрюваних до адвоката.
При цьому Комітет ще раз закликає естонську владу вжити необхідних заходів, у тому числі на законодавчому рівні, для забезпечення того, щоб усі особи, затримані поліцією, мали право на правничу допомогу, а також реальну можливість реалізувати право на доступ до лікаря (включаючи адвоката на власний вибір) з самого початку їх затримання.
Визнаючи результати зусиль естонської влади щодо поліпшення матеріальних умов утримання підозрюваних в ізоляторах тимчасового тримання поліції, Комітет надзвичайно стурбований жахливими матеріальними умовами утримання підозрюваних в ізоляторах тимчасового тримання у Pärnu, Tallinn, Tartu та Valga, а також у Tallinn East Police Station.
Крім того, Комітет стурбований невеликим розміром деяких камер, які можна побачити в різних поліцейських установах.
Комітет рекомендує усунути матеріальні недоліки та не використовувати камери розміром менше 5 м.кв. для утримання затриманих (підозрюваних) у нічний час.
Комітет позитивно відзначає, що законодавство Естонії передбачає, що особам, які утримуються в ізоляторах тимчасового тримання поліції, має надаватися доступ до зовнішнього (позакамерного) простору принаймні 1 годину на день. На жаль, на практиці цього часто не було (частково тому, що багато ізоляторів тимчасового тримання поліції не мали відкритого двору). Комітет повторює свою давню рекомендацію, щоб усім особам, які затримуються поліцією упродовж 24 годин і більше, було запропоновано щонайменше 1 годину доступу відкритого повітря на день (поза камерою).
Комітет висловлює серйозні побоювання з приводу того, що ув’язнені все ще часто утримуються в ізоляторах тимчасового тримання поліції після закінчення строку затримання упродовж 1 – 4 тижнів, а в деяких випадках навіть кількох місяців (коли за законом вони вже мають бути етаповані до слідчого ізолятору).
Визнаючи той факт, що загальна кількість таких випадків у країні значно зменшилася після візиту 2012 року, Комітет нагадує, що ізолятори тимчасового тримання поліції не можуть використовуватися для тримання підозрюваних.
На думку Комітету, тривале утримання затриманих у таких закладах у поганих матеріальних умовах, зображених у доповіді, у поєднанні з повною відсутністю заходів поза камерою може дорівнювати нелюдському та/або принижуючому поводженню, тим більше, якщо відповідні особи de facto утримуються в одиночній камері.
Комітет закликає естонську владу припинити практику утримання осіб, яким вже було повідомлено про підозру, в ізоляторах тимчасового тримання поліції після спливу часу затримання (тобто понад 48 годин). Крім того, до остаточного припинення зазначеної практики слід вжити низку тимчасових заходів для покращення умов перебування відповідних осіб.
Комітет вітає заходи, вжиті естонською владою, щоб значно скоротити загальну чисельність ув’язнених після візиту Комітету, що мав місце у 2012 році (з 3389 до приблизно 2600). Тим не менш, Комітет наголошує, що Естонія все ще має один з найвищих відносних показників використання ув’язнення серед країн-членах Ради Європи (210 ув’язнених на 100 тис. загального населення).
Комітет заохочує естонську владу до подальшої розробки альтернатив ув’язненню у світлі відповідних рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи та закликає естонську владу без будь-яких додаткових затримок збільшити мінімальний законодавчий рівень житлової площі на одного ув’язненого у багатомісних камерах – не менше 4 м² (не враховуючи площі, яку займають санітарні приміщення в камері).
У Талліннській та Тартуській в’язницях майже не надходило жодних звинувачень щодо фізичного жорстокого поводження з боку персоналу, тоді як у в’язниці м. Віру було отримано декілька заяв про надмірне застосування сили співробітниками установи.
Крім того, насильство між самими ув’язненими не становило серйозної проблеми в жодній з в’язниць, які відвідували.
У нових установах в’язниць Тарту та Віру матеріальні умови тримання в цілому були задовільними.
Тим не менш, у Талліннській в’язниці умови залишалися незадовільними (старі камери та жахливі санітарні приміщення), а багато засуджених ув’язнених досі утримувалися у тісних умовах (наприклад, до 10 осіб у камері площею 31 м.кв.).
Враховуючи заплановане відкриття нової Талліннської в’язниці наприкінці 2018 року, Комітет утримується від будь-яких рекомендацій щодо інфраструктури нинішнього закладу. Натомість Комітет просить естонську владу надати оновлену інформацію щодо прогресу, досягнутого після завершення будівництва нової в’язниці у Таллінні, та щодо припинення використання старих приміщень.
Визнаючи зусилля естонської влади щодо забезпечення засуджених ув’язнених цілеспрямованою діяльністю поза камерами, залишаються непоодинокі випадки, що значна кількість таких ув’язнених не отримує такої діяльності на регулярній основі.
Крім того, Комітет висловлює глибоке занепокоєння з приводу того, що, окрім щоденних фізичних вправ, що тривають 1 годину, переважна більшість «довирокових» ув’язнених залишається зачиненими у своїх камерах цілий день упродовж декількох місяців, а в деяких випадках – навіть упродовж років.
Крім того, згідно з відповідним законодавством, «довироковим» ув’язненим заборонено спілкуватися з ув’язненими з інших камер. Комітет закликає естонську владу вжити необхідних заходів для розробки та впровадження комплексного режиму позакамерної діяльності (включаючи групове спілкування) для всіх «довирокових» ув’язнених та засуджених ув’язнених.
Делегація отримала загалом позитивне враження від надання медичних послуг у Тартуській в’язниці з точки зору чисельності персоналу, закладів та медичного обстеження. Тим не менш, під час візиту Комітету всі пацієнти психіатричного відділення закладу були зачинені поодинці у своїх кімнатах (крім 1 години фізичних вправ на день – у невеликих індивідуальних кабінках). Комітет підкреслює, що всі психіатричні пацієнти, окрім фармакологічного лікування, повинні отримувати користь від цілого ряду рекреаційних та терапевтичних заходів поза камерою, і що їм, наскільки це можливо, слід дозволити спілкуватися з іншими пацієнтами.
Що стосується дисципліни, то Комітет висловлює серйозне занепокоєння тим, що майже жодна з конкретних рекомендацій, наданих після візиту 2012 року, так і не була виконана. Зокрема, максимальні строки для дисциплінарного ув’язнення залишалися незмінними (тобто до 45 днів для дорослих і до 20 днів для неповнолітніх). Тим більше, викликає занепокоєння той факт, що, зокрема, у в’язниці Віру, все ще послідовно накладаються численні дисциплінарні стягнення у вигляді одиночного ув’язнення, що в ряді випадків призвело до дуже тривалого перебування в одиночній камері (в одному випадку – 225 днів). У цілому, одиночне ув’язнення як покарання виявилося поширеним у всіх трьох в’язницях. На додаток, у в’язниці Віру ця практика виявилася особливо надмірною. Комітет ще раз рекомендує, щоб максимальний термін одиночного ув’язнення для дорослих як покарання за дане правопорушення обмежувався 14 днями, а краще – ще менше, і щоб жодного ув’язненого не тримали безперервно в умовах дисциплінарної ізоляції довше максимального часу. Крім того, Комітет вважає, що одиночне ув’язнення як покарання більше не повинно застосовуватися до неповнолітніх ув’язнених.
У доповіді також розглядається становище ув’язнених, які були відокремлені від інших ув’язнених та перебували в ізольованій камері в якості заходів безпеки (відповідно до Розділу 69 Закону про ув’язнення). Комітет висловлює занепокоєння з приводу занадто суворих режимних вимог, які у випадку ув’язнених, які перебували в одиночних камерах, були рівнозначні одиночному ув’язненню, що нерідко мало місце упродовж тривалого часу. Комітет рекомендує, щоб усі відокремлені ув’язнені могли користуватися структурованою програмою цілеспрямованої діяльності та, бажано, поза камерою, а всім таким ув’язненим, які перебувають у одиночному ув’язненні, щодня надавався соціально корисні контакти з іншими людьми. Мета повинна полягати в тому, щоб зазначені вище ув’язнені користувалися такими контактами більше 2 годин на день.
Valgejõe Training Centre of Maarjamaa Education Institute
Делегація не отримала жодних повідомлень про жорстоке поводження з боку персоналу Центру. Навпаки, усі неповнолітні, опитані делегацією, позитивно відгукувалися про персонал. Крім того, насильство серед самих неповнолітніх не виявилося серйозною проблемою. Коли такі інциденти іноді траплялися, персонал зазвичай втручався оперативно, застосовуючи методи деескалації.
Матеріальні умови у Центрі перебували на дуже хорошому рівні, і всім неповнолітнім пропонується широкий спектр освітніх та розважальних заходів. Комітет отримав особливо позитивне враження від педагогічного підходу Центру до неповнолітніх, що явно має на меті сприяти відчуттю відповідальності неповнолітніх і зміцнює їх соціальні навички замість застосування пунітивних методів впливу. При цьому Комітет закликає естонську владу забезпечити всім неповнолітнім доступ до відкритого простору на дворі щонайменше 2 години на день, а краще – ще більше.
Що стосується охорони здоров’я, то делегацію вразило професійне та ініціативне ставлення медсестри Центру, яка працювала в Центрі повний робочий день. Однак Комітет висловлює занепокоєння, що лікування неповнолітніх з психічними захворюванням ґрунтувалося переважно на психотропних препаратах.
Крім того, Комітет рекомендує владі подвоїти свої зусилля щодо заповнення вакантних посад у першочерговому порядку (включаючи посаду психолога та іншого ключового персоналу, відповідального за роботу з неповнолітніми щодо реабілітації та реінтеграції).
Нарешті, Комітет високо оцінює гнучку та необмежену політику Центру щодо контактів неповнолітніх із зовнішнім світом, яка вклює можливість частих візитів, доступу до телефону та електронної пошти декілька разів на тиждень, а також регулярних відпусток додому.
