Снимок1234123412342012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який став результатом тривалої, напруженої, але водночас плідної співпраці науковців, практиків та міжнародних експертів щодо наближення вітчизняного кримінального судочинства до основоположних європейських стандартів у сфері кримінальної юстиції та захисту прав людини.
Сьогодні адвокати, слідчі, прокурори, судді та науковці по різному оцінюють новий КПК України.

Безумовно, цей кодекс, за допомогою якого національна система кримінальної юстиції зробила великий крок у напрямі від радянської моделі кримінального процесу, містить певні неузгодженості та аспекти, які можна визначити як проблемні. Мабуть, інакше й бути не могло, оскільки жодна фундаментальна правова реформа не може бути ідеальною.

Проте – і на цьому варто зробити особливий наголос – новий КПК України базується на узагальненні величезного досвіду, накопиченого європейськими країнами (і – наголосимо – не тільки країнами Західної Європи) упродовж багатьох десятиліть.

Одним із численних прогресивних кроків, які було зроблено у площині функціонування системи кримінальної юстиції України, є закріплення за прецедентами Європейського суду з прав людини статусу джерел права.

З одного боку, начебто це не було чимось новим для українських юристів.
Так, свого часу Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» було встановлено, що практика ЄСПЛ становить джерело права при розгляді справ вітчизняними судами: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права» .

Верховний Суд України, акцентуючи увагу на прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, додатково наголосив, що, «враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію… Конвенції… та прийняття Закону України… «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію… та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права…» .
Проте ці чіткі приписи, що містяться в законі та офіційній позиції Верховного Суду України, на практиці виявилися недостатніми для того, щоб посилання адвокатів на прецеденти Європейського суду з прав людини були настільки впливовими, щоб судді та прокурори безумовно використовували їх як джерело права та будували свою правову позицію з обов’язковим урахуванням цих прецедентів.

Тому автори нового КПК України зробили ще більший акцент на важливості практики Європейського суду з прав людини та важливості використання його прецедентів усіма без винятку учасниками кримінального процесу.

Так, відповідно до статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Обов’язок використання практики ЄСПЛ, прямо зазначений у КПК України, обумовлює новий погляд на питання застосування відповідних прецедентів.

З одного боку, сучасний ринок юридичної літератури перенасичений виданнями, присвяченими ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини та питанням дотримання тих чи інших прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини.

Однак, з іншого боку, ці видання мають переважно науково-теоретичний характер.

І віддаючи належне теоретичним розробкам у галузі застосування практики ЄСПЛ, можна вочевидь констатувати, що вони, проте, нерідко є недостатньо зручними для повсякденного застосування саме практиками системи кримінальної юстиції – адвокатами, суддями, прокурорами та слідчими, не кажучи вже про інших суб’єктів, які залучені до кримінального процесу (підозрюваних, потерпілих, свідків тощо).

Тому це видання адвоката Дмитра Ягунова, що наразі пропонується читачеві, є більш ніж актуальним з огляду на проблеми сучасної адвокатської практики в Україні та спрямовано на заповнення цього вакууму.

bronz-1

 

Й. Л. Бронз

Голова Ради адвокатів Одеської області,

Заслужений юрист України