Дмитро Ягунов: Homo disciplinatus між карцерним суспільством та девіантною державою

У статті розглядається розрив між абсолютною забороною катувань і неналежного поводження відповідно до статті 3 Європейської конвенції з прав людини та постійним відтворенням таких практик у місцях несвободи. Автор відкидає як індивідуальне пояснення (ексцес конкретного виконавця), так і бюрократичне пояснення (недосконала політика, недостатнє фінансування) та стверджує, що неналежне поводження є не аномалією, а невід’ємним атрибутом сучасних карцерних інституцій, який виконує приховану інструментальну функцію в системі соціального контролю.

Спираючись на концепції дисципліни, карцерного суспільства та модуляцій паноптикуму Мішеля Фуко, доповнені концепцією суспільств контролю Жиля Дельоза, новою пенологією, актуарною юстицією та неоліберальною пенальністю Лоїка Вакана, дослідження простежує шлях від ідеального солдата до Homo disciplinatus як продукту розширення соціального контролю. Показано, що «програмування» девіантної держави має три взаємопов’язані складові: примноження класів девіантів, структурний розрив між стандартами, що розвиваються, та наявними ресурсами, а також корисність неналежного поводження для політичних еліт. Разом вони утворюють замкнене коло, позначене як карцерний континуум.

У статті запроваджуються чотири взаємопов’язані категорії: квазідевіанти, пенологічний песимізм, девіантна держава та антидевіантна юстиція. Їхній взаємозв’язок узагальнено у формулі: девіантна держава здійснює антидевіантну юстицію щодо створених нею квазідевіантів із метою продукування Homo disciplinatus. Емпіричну основу становлять практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Sukachov v. Ukraine, доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК), доповіді національного превентивного механізму, а також пенітенціарна статистика. Зроблено висновок, що заборона катувань не може бути реалізована лише шляхом удосконалення нормативного регулювання та покарання винних — без аналізу соціального контролю й інтересів політичних еліт.

Ключові слова: Homo disciplinatus; дисципліна; соціальний контроль; карцерне суспільство; девіантна держава; квазідевіанти; пенологічний песимізм; антидевіантна юстиція; неналежне поводження; катування; Фуко.