CPT Reports, Events, Finland, Human Rights, States, Torture prevention, Політика протидії тортурам

Звіт ЄКЗК звіт за результатами періодичного візиту до Фінляндії (07 – 18 вересня 2020 року)

05 травня 2021 року ЄКЗК опублікував звіт про свій періодичний візит до Фінляндії, який відбувся з 7 по 18 вересня 2020 року.

Під час періодичного візиту 2020 року делегація Комітету розглянула питання щодо поводження та гарантій, наданих особам, позбавленим волі поліцією (включаючи осіб, що перебували у стані інтоксикації та затриманих, які перебувають у поліцейських відділеннях), а також «довирокових» та засуджених ув’язнених, які утримуються у в’язницях Oulu та Turku, а також пацієнтів психіатричного відділення Гельсінської університетської лікарні (Kellokoski). Крім того, Комітет відвідав відділ утримання під вартою для іноземців у м. Гельсінкі (Metsälä Detention Unit) та вперше дві установи для неповнолітніх (Sairila Residential School, Sippola Residential School).

Комітет зазначає, що співпраця, налагоджена під час підготовки та упродовж візиту, була чудовою на всіх рівнях, незважаючи на виняткові обставини, за яких відбувся візит, через триваючу пандемію Covid-19. Однак Комітет повинен ще раз нагадати, що принцип співпраці між Сторонами Конвенції і Комітетом також вимагає ефективного впровадження на практиці рекомендацій, наданих Комітетом.

Хоча Комітет відзначив відчутний прогрес, досягнутий у багатьох сферах, від не може не відзначити з розчаруванням, що ряд його давніх рекомендацій залишаються без розгляду. Це стосується, зокрема, повідомлення про утримання під вартою та доступу до лікаря для осіб, які перебувають під вартою у поліції, медичного обстеження після прибуття до місць утримання мігрантів, обмежень контактів «довирокових» ув’язнених із зовнішнім світом та незадовільних умов режиму для ув’язнених, до яких застосовуються режимні обмеження, ув’язнених, які відокремлюються з міркувань безпеки, тюремного медичного обслуговування та правових гарантій для осіб, госпіталізованих та утримуваних у психіатричних закладах проти їх волі.

Утримання піж вартою у поліції

Як і під час попередніх візитів, делегація Комітету не почула звинувачень у жорстокому поводженні з осами, затриманими працівниками поліції; навпаки, більшість опитаних делегацією осіб, які перебували або нещодавно перебували під вартою у відділеннях поліції, заявили, що поліція поводилася з ними належним чином. Це дуже позитивно.

У делегації також склалося сприятливе враження, що доступ до адвоката (у тому числі ex officio) для осіб, які перебувають під вартою в поліції, взагалі не становить особливих проблем на практиці. Проте водночас затримки у повідомленні про взяття під варту – фундаментальний запобіжник від жорстокого поводження – залишаються, на жаль, частими і поширеними і можуть тривати до 96 годин, незважаючи на те, що закон дозволяв відкладати таке повідомлення лише на 48 годин.

Щодо доступу до лікаря, ситуація була в основному ідентична тій, що описана у звіті про візит 2014 року. Хоча поліція, не вагаючись, викликала швидку допомогу, якщо вважала, що стан здоров’я затриманої особи вимагає цього, відсутність належного медичного обслуговування майже у всіх приміщеннях поліції та, зокрема, відсутність систематичного та планового медичного обстеження після прибуття до місць несвободи підрозділів поліції призвело до того, що важкі медичні стани залишилися непоміченими і навіть, можливо, закінчилися смертю, особливо у випадку сп’яніння. Комітет ще раз надає детальні рекомендації щодо усунення цих недоліків, також з огляду на триваючу пандемію Covid-19. Крім того, рекомендуються вдосконалення щодо надання письмової інформації затриманим щодо їх прав.

Умови тримання в поліцейських установах були загалом прийнятними для початкового періоду перебування під вартою (тобто до 96 годин). Однак поганий доступ до природного освітлення був проблемою у декількох поліцейських в’язницях, які відвідав Комітет, а деякі камери, які було оглянуто в Espoo, Kemijärvi та Pasila, перебували у досить поганому стані.

Особи, що мають ознаки гострого наркотичного сп’яніння (в законі іменуються як «особи у стані інтоксикації», продовжували перебувати у закладах поліції. Незважаючи на це, персонал поліції, який працює у більшості відвіданих закладів, пройшов недостатньо (якщо взагалі) спеціалізованого навчання з догляду за цією категорією осіб та розпізнавання симптомів станів, які можна прийняти за ускладнення алкогольного (або наркотичного) сп’яніння. Більше того, через загальний брак персоналу у більшості поліцейських в’язниць, які були відвідані, також не вистачало належного нагляду з боку персоналу та була недостатня (якщо вона була взагалі) присутність медичного персоналу. Комітет закликає владу Фінляндії усунути ці недолік.

«Довирокових» ув’язнених продовжували утримувати у поліцейських установах, незважаючи на те, що жодна з поліцейських в’язниць, які відвідав Комітет, не пропонувала належних умов для тривалого утримання. Тим не менш, Комітет вітає нещодавні законодавчі зміни, які мають на меті значно скоротити час перебування ув’язнених у поліцейських в’язницях (як правило, максимум до 7 днів), а також плани фінської влади повністю ліквідувати практику тримання ув’язнених під вартою у поліцейських установах.

Тим не менш, хоча кількість ув’язнених та час їх перебування у поліцейських в’язницях дійсно дещо скоротилися з часу останнього візиту Комітету, все ж були випадки, коли ув’язнених тримали в абсолютно неадекватних умовах (наприклад, у камерах без вікон в Espoo) упродовж кількох місяців. Тримання особи упродовж тривалого часу в камерах без належного доступу до природного світла (окрім невеликого отвору на даху) і, що ще гірше, за умов, подібних до одиночного ув’язнення, могло б, на думку Комітету, становити форму нелюдського поводження.

Іноземні громадяни, позбавлені волі відповідно до законодавства про іноземців

Комітет вітає, що на практиці затримання неповнолітніх без супроводу дорослих є надзвичайно рідкісним явищем у Фінляндії, адже, відповідно до змін до Закону про іноземців, неповнолітні без супроводу молодше 15 років ніколи не можуть бути затримані.

Делегація не почула жодних звинувачень у жорстокому поводженні з іноземними громадянами з боку співробітників the Metsälä Detention Unit for Foreign Nationals.

Крім того, працівники підрозділу, які були добре навчені та володіли відповідними мультикультурними та мовними компетенціями, продемонстрували загалом позитивне ставлення до затриманих іноземних громадян. Матеріальні умови в цілому були достатніми. Тим не менш, постійна відсутність організованої діяльності була проблемою, особливо для тих затриманих, які проводили у закладі тривалий час (до кількох місяців).

Щодо охорони здоров’я, то покращенням є те, що зараз у the Metsälä Detention Unit for Foreign Nationals працюють дві медсестри, які працюють повний робочий день. Проте Комітет запрошує фінську владу докласти зусиль для забезпечення доступу медсестри також у неділю. Крім того, вночі у закладі завжди має бути присутній хтось, хто має право надавати першу медичну допомогу.

Як і раніше, було відсутнє систематичне медичне обстеження нещодавно прибулих затриманих (такий огляд систематично пропонувався іноземним громадянам, але він не був обов’язковим), що, очевидно, було проблематичним у контексті пандемії Covid-19. Комітет також стурбований тим, що доступ до психологічної допомоги та психіатричної допомоги залишався неадекватним у the Metsälä Detention Unit for Foreign Nationals.

Позитивним моментом є те, що іноземні громадяни, затримані у the Metsälä Detention Unit for Foreign Nationals, продовжували мати хороші можливості залишатися на зв’язку із зовнішнім світом шляхом прийому візитів та телефонних дзвінків, а також надсилання та отримання листів. Крім того, їм надавалася письмова інформація про їхні права, включаючи право на правову допомогу, на оскарження та подання скарг.

Пенітенціарні установи

Комітет вітає заходи, вжиті для подальшого скорочення кількості ув’язнених, і, зокрема, остаточне усунення давньої проблеми «виплескування» («slopping out») у фінських в’язницях (із закриттям Hämeenlinna Prison як останньої фінської в’язниці, позбавленої туалетів у камерах).

У жодній з двох відвіданих в’язниць делегація не отримала заяв про жорстоке поводження з ув’язненими з боку персоналу. У цілому ув’язнені, опитані делегацією, заявили, що з ними персонал в’язниці поводився належним чином. Тим не менш, Комітет рекомендує подальше заохочувати персонал до більшої взаємодії з ув’язненими та проходження відповідного початкового та постійного навчання з цього приводу.

Насильство між ув’язненими не становило серйозної проблеми в Oulu Prison. Навпаки, нещодавно мало місце декілька насильницьких інцидентів у Turku Prison, деякі з яких призвели до серйозних травм. Незважаючи на справжні зусилля щодо запобігання та реагування на насильство між ув’язненими, ситуація, ймовірно, ще більше погіршиться через особливості в’язничного населення, дефіциту кваліфікованого персоналу та зростання наповнення в’язниці. Комітет знову закликає владу Фінляндії вживати більш рішучих та проактивних заходів для запобігання та припинення насильства та залякування між ув’язненими. Комітет також повторює свою давню рекомендацію запровадити ефективні процедури реєстрації та повідомлення про травми та ведення достовірної статистики щодо цього явища.

Кількість ув’язнених, які потребують захисту “fearful” inmates»), зменшилася з моменту візиту 2014 року. Проте їхня сегрегація залишається проблемою, що викликає занепокоєння у Комітету, оскільки ці ув’язнені продовжували піддаватися надзвичайно обмежувальним режимам, проводячи до 23 годин на день зачиненими у своїх камерах без будь-якої цілеспрямованої діяльності. Незважаючи на справжні зусилля щодо вирішення цієї проблеми, Комітет продовжує вважати, що потребується більші зусилля із забезпечення належної охорони цієї категорії в’язнів, аніж ізоляція чи використання режимів, подібних до одиночного ув’язнення. Комітет далі рекомендує більш активний підхід тюремної служби охорони здоров’я до цих ув’язнених, особливо щодо психологічної та психіатричної допомоги.

Матеріальні умови у Turku Prison у цілому були чудові, і, незважаючи на застарілу інфраструктуру та загальний брак місця, у Oulu Prison все ще досить добре (за винятком деяких «транзитних камер» у Oulu Prison, які були досить напівзруйнованими та вологими).

Oolu Prison
Turku Prison

Крім того, ув’язнненим обох в’язниць пропонувалося щонайменше 1 годину занять на свіжому повітрі щодня, як правило, у досить просторих та добре обладнаних дворах. Єдиним винятком був досить невеликий та гнітючий вигляд майданчика для ув’язнених у Oulu Prison, до яких було застосовано обмеження.

Висновки візиту далі вказують на те, що пропозиція цілеспрямованої діяльності для ув’язнених в обох в’язницях була досить обмеженою. Найгірша ситуація спостерігалася щодо ув’язнених, до яких було застосовано обмеження, та інших ув’язнених, які проводили основну частину свого часу (до 21 – 23 годин на день), зачинені у своїх камерах. Тому Комітет надає детальні рекомендації, спрямовані на забезпечення всіх ув’язнених цілеспрямованою діяльністю, пристосованою до їх потреб.

Позитивним явищем є те, що відповідальність за службу охорони здоров’я у в’язницях була передана з Міністерства юстиції до Міністерства соціальних справ та охорони здоров’я. Однак у сфері охорони здоров’я в’язниць залишився ряд недоліків. Комітет рекомендує, зокрема, збільшити кількість лікарів загальної практики та медсестр в обох в’язницях та завжди мати присутніх осіб, які мають кваліфікацію для надання першої допомоги, у тому числі вночі. Крім того, слід остаточно припинити практику розподілу медичних засобів серед ув’язнених з боку персоналу, які не відноситься до медичного персоналу.

Комітет також закликає владу Фінляндії виконати свої давні рекомендації, щоб забезпечити систематичне медичне обстеження новоприбулих ув’язнених упродовж 24 годин після прибуття та переглянути існуючі процедури реєстрації та повідомлення про травми. Далі рекомендуються вдосконалення щодо належного надання психіатричної допомоги та психологічної допомоги, зокрема з огляду на присутність в обох в’язницях численних ув’язнених з проблемами психічного здоров’я.

Ще одна серйозна стурбованість викликає те, що у період з 2006 по 2016 рік довелося скоротити 17% посад тюремного персоналу, а бюджет тюремної служби, очевидно, не дозволяв набирати нових працівників. Тому не дивно, що присутність персоналу в обох в’язницях була явно недостатньою. Без значного прогресу в цій сфері також неможливо буде виконувати рекомендації Комітету щодо розвитку позитивних стосунків між співробітниками та ув’язненими, запобігання та протидії насильству між ув’язненими та розширення пропозиції конструктивної діяльності поза камерами.

Загалом, більшість ув’язнених мали хороші можливості підтримувати зв’язок із сім’єю та друзями, у тому числі через Інтернет/електронну пошту, телефонні та відеозустрічі. При цьому Комітет нагадує, що всі ув’язнені повинні користуватися правом на відвідування щонайменше одну годину на тиждень, і, особливо це стосується ув’язнених, до яких судом застосовано обмеження  на контакти з іншими особами. Крім того, Комітет закликає владу Фінляндії забезпечити регулярний доступ усіх ув’язнених до телефону.

У доповіді зазначається позитивна ситуація, що поправки до законодавства, серед іншого, скоротили максимальну тривалість дисциплінарного ув’язнення з 14 до 10 днів та повністю скасували санкції щодо неповнолітніх. Більше того, звернення до цього заходу супроводжується відповідними гарантіями і не виглядає надмірним у жодній з пенітенціарних установ, які відвідав Комітет. Крім того, варто відзначити, що механізми зовнішніх скарг продовжували бути добре налагодженими, і що ув’язнені загалом знали і розуміли ці механізми. Комітет надає повторні рекомендації щодо покращення процедур внутрішніх скарг.

Психіатричні заклади

Як і під час попередніх візитів, делегація не отримала жодних звинувачень у будь-якій формі навмисного фізичного жорстокого поводження з пацієнтами з боку персоналу. Випадки насильства між пацієнтами виявлялися рідкістю, і персонал, як правило, швидко та адекватно реагував на такі інциденти.

Похвально також те, що умови життя пацієнтів у лікарні були дуже хорошими та сприяли сприятливому терапевтичному середовищу, а також те, що пацієнти мали хороші можливості підтримувати контакт з близькими людьми.

Пацієнти, яким було дозволено вільно пересуватися по території лікарні, також мали частий доступ до відкритого повітря та до ряду реабілітаційних та розвиваючих заходів. Однак деяким іншим пацієнтам пропонувалося дуже мало занять, і вони, як правило, могли виходити у дворики просто на 1 годину на день або навіть менше. Комітет рекомендує усунути ці недоліки.

Кількість персоналу у лікарні, як правило, була достатнім. Однак, у палаті № 10 (для гострих ситуацій), ситуація з персоналом іноді була неадекватною, коли там перебували пацієнти з особливо важкою поведінкою. Більш того, у деяких палатах багато пацієнтів мали дуже обмежені стосунки з медсестрами, і взаємини між персоналом та пацієнтами взагалі були досить далекими або навіть напруженими. Комітет рекомендує вживати заходів для розвитку позитивних та довірчих відносин між персоналом та пацієнтами.

Електрошокова терапія (electroconvulsive therapy) застосовувалася рідко, а її застосування супроводжується відповідними запобіжними засобами. Тим не менш, письмової усвідомленої згоди пацієнтів зазвичай не просили до безпосереднього застосовування цієї терапії. Позитивно, що надання соматичної допомоги не викликало великих труднощів.

Крім того, варто відзначити, що звернення до засобів стримування регулювалося детальними внутрішніми інструкціями, і медперсонал лікарні регулярно проходив навчання щодо застосування методів фізичного контролю. Однак Kellokoski Hospital має збільшити свої зусилля щодо зменшення частоти ізоляції пацієнтів та тривалості ізоляції та механічного утримування ременя. Комітет також рекомендує, щоб кожен пацієнт, який перебуває на усамітненні, піддавався постійному особистому нагляду з боку кваліфікованого персоналу. Крім того, хімічні обмеження слід заносити до спеціального реєстру та до особової справи відповідного пацієнта.

Затвердження продовження примусової госпіталізації пацієнта у порядку адміністративного судочинства, а також процедури оскарження, як правило, тривало кілька тижнів, а іноді й місяців. Слід знайти шляхи скорочення тривалості цих проваджень. Судові дозволи повинні також містити індивідуальне детальне обґрунтування, а зацікавлені пацієнти повинні мати реальне право бути заслуханими. Комітет також рекомендує у контексті рішень the Finnish Institute of Health and Welfare щодо примусової госпіталізації (та її припинення) пацієнта під час проведення судової експертизи обов’язковість особистих пояснень пацієнта та правничої допомоги. Подальші рекомендації стосуються необхідності вдосконалення інформації, що надається пацієнтам, та необхідності конфіденційних скриньок для подання скарг.

Що стосується примусового лікування, то пацієнтів у Kellokoski Hospital зазвичай не запитували їх згоди на лікування, і вони взагалі вважали, що у них немає можливості відмовитись від запропонованого їм лікування. У зв’язку з цим, Комітет ще раз наголошує на важливості відмежування необхідності примусової госпіталізації від потреби у конкретному лікуванні. Необхідність реформування Закону про психічне здоров’я в цьому відношенні вже підкреслювалася рішенням ЄСПЛ у справі «X. v. Finland», постановленим у 2012 році. Комітет ще раз закликає владу Фінляндії вирішити цю проблему у терміновому порядку.

Державні інтернати для дітей

У двох відвідуваних закладах делегація Комітету не почула звинувачень у будь-якій формі на жорстоке поводження з неповнолітніми з боку персоналу. Навпаки, багато неповнолітніх позитивно відгукнулися про дбайливе ставлення персоналу.

Зокрема, у Sippola Residental School, підхід персоналу до неповнолітніх дуже підтримував часті форми взаємодії, спрямовані на налагодження відносин.

Крім того, насильство між неповнолітніми не видавалося серйозною проблемою, і щоразу, коли траплялися такі інциденти, персонал, здавалося, втручався оперативно та адекватно.

Матеріальні умови в обох закладах були дуже хорошими, забезпечуючи дружню та домашню атмосферу. Делегація також отримала загалом позитивне враження від режиму дня, який пропонується неповнолітнім.

Усередині житлових приміщень усі неповнолітні могли вільно пересуватися, а також пропонували широкий спектр освітніх та розважальних заходів. Більшість неповнолітніх також мали частий доступ до відкритих майданчиків.

Однак у відділенні спеціального догляду у Sairila Residential School неповнолітні, мабуть, іноді могли виходити на вулицю приблизно півгодини на день.

На думку Комітету, неповнолітнім слід пропонувати щонайменше дві години доступу до відкритих майданчиків на день.

Практично усі неповнолітні в обох закладах вважалися особливо вразливими до одного або кількох ризиків, таких як вживання наркотиків, стаючи предметом сексуальної експлуатації та/або причетності до злочинної діяльності. Що стосується наркозалежності, то багато неповнолітніх продовжували вживати наркотики під час перебування у школах. Тим не менш – і незважаючи на серйозні занепокоєння з цього приводу – заклади не мали ефективних засобів для запобігання практично безперешкодного доступу неповнолітніх до ринку наркотиків, оскільки багато неповнолітніх могли залишити шкільні території без супроводу. Комітет рекомендує приділяти більше уваги лікуванню від наркозалежності в обох закладах та, за необхідності, в інших закладах замісної допомоги. Заклади замісної допомоги повинні бути забезпечуватися дієвими засобами для захисту неповнолітніх, які перебувають під їх доглядом, від шкоди, що завдається від вживання наркотиків, сексуальної експлуатацієї або причетністю до злочинної діяльності. Комітет просить протягом 3-х місяців проінформовати про дії, передбачені у цьому відношенні.

Також викликає занепокоєння той факт, що неповнолітні, які мають серйозні проблеми з психічним здоров’ям, часто переміщалися туди-сюди між установами соціального захисту дітей та психіатричними лікарнями, оскільки жоден із закладів не вважав, що може належним чином допомогти неповнолітнім. Існує очевидна потреба у тіснішій співпраці між закладами опіки та піклування про дітей та медичними закладами.

Комітет також стурбований випадком одного неповнолітнього, у якого був діагностований гепатит С, але, очевидно, який не пройшов лікування від цієї інфекції. Враховуючи ризики серйозних і необоротних довгострокових наслідків цього захворювання, Комітет рекомендує завжди проводити обстеження неповнолітніх з гепатитом С з метою лікування противірусними засобами прямої дії (DAA). Комітет хотів б упродовж 3-х місяців отримати підтвердження того, що така оцінка була проведена у вищезгаданій справі.

Позитивним є те, що неповнолітніми в обох установах опікується адекватна кількість кваліфікованого багатопрофільного персоналу, включаючи терапевтів, соціальних працівників, психологів, психіатрів та кваліфікованих медсестр.

Емоційно збуджений неповнолітній міг бути поміщений, як крайній захід усамітнення, у «кімнату заспокоєння». Враховуючи особливу вразливість неповнолітніх до шкідливих наслідків усамітнення, похвально, що максимальна тривалість усамітнення була скорочена законом з 48 годин до 24 годин і на практиці зазвичай тривала набагато коротший час в обох закладах. Тим не менш, у подібних ситуаціях неповнолітні рідко оглядалися медичними працівниками. Крім того, Комітет рекомендує посилити безпосередній особистий нагляд за неповнолітніми, які утримуються в одиночці в обох закладах (і, у відповідних випадках, в інших закладах для догляду за неповнолітніми) відповідно до відповідного законодавства.

Нарешті, Комітет вітає акцент закладів на сприянні контактам неповнолітніх з їхніми сім’ями та іншими близькими їм особами. Неповнолітні могли щодня телефонувати та приймати візити, а багато неповнолітніх часто отримували відпустку додому.

Загальна інформація про пенітенціарну систему Фінляндії