Звіт ЄКЗК уряду Албанії щодо ad hoc візиту до Албанії, що здійснювався з 23 по 26 листопада 2021 року
Страсбург, 26 квітня 2022 р.
Уряд Албанії звернувся з проханням опублікувати цей звіт.
ВСТУП
A. Візит, звіт і подальші дії
1. На виконання статті 7 Європейської конвенції про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі – Конвенція), делегація ЄКЗК здійснила візит до Албанії з 23 по 26 листопада 2021, який, на думку Комітету, був «необхідним за цих обставин».
2. Основною метою візиту було вивчення ситуації пацієнтів судово-психіатричних лікарень та огляд прогресу, досягнутого щодо виконання минулої рекомендації Комітету щодо переведення усіх таких пацієнтів до відповідного закладу судово-психіатричної допомоги. З цією метою делегація відвідала Zaharia Special Institution у Круї, де утримувалися практично всі судово-психіатричні пацієнти чоловічої статі в Албанії, а також тюремну лікарню в Тірані, де, на відміну від попередніх візитів, розміщувалися усі судово-психіатричні пацієнти жіночої статі. Крім того, делегація коротко відвідала Lezha Prison, щоб оглянути результати заходів, вжитих у двох окремих блоках ув’язнених для тимчасового розміщення та догляду за пацієнтами чоловічої статі судово-психіатричної лікарні до створення спеціальної судово-психіатричної установи під управлінням Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту населення.
3. Візит здійснено наступними членами ЄКЗК: Микола Гнатовський, екс-президент ЄКЗК (голова делегації), Марі Лукасова, Вітаутас Рашкаускас.
Їх підтримували Майкл Нойраутер, заступник Виконавчого секретаря Комітету, а також два перекладачі, Албана Лілай і Рудіна Шілларі.
4. Звіт про візит був прийнятий Комітетом на його 107-му засіданні, яке проходило з 28 лютого по 4 березня 2022 року, і передано органам влади Албанії 17 березня 2022 року. Різні рекомендації, коментарі та запити на інформацію, зроблені Комітетом у цьому звіті виділено жирним шрифтом. Комітет просить органи влади Албанії упродовж 3-х місяців надати відповідь, що містить повний звіт про дії, вжиті ними для виконання рекомендацій Комітету, і відповіді на коментарі та запити на інформацію, сформульовані в цьому звіті.
Що стосується рекомендацій у пунктах 14, 36 і 37, то Комітет хотів би отримувати регулярні оновлення кожні три місяці.
B. Консультації, проведені делегацією, і проявлена співпраця
5. Під час візиту відбулася спільна зустріч делегації з Улсі Манджа, Міністром юстиції, який представляв Його Високоповажність Еді Рама, Прем’єр-міністра Албанії, та Огертом Манастирліу, Міністром охорони здоров’я та соціального захисту, а також із Клайдом Караметою, заступником Міністра юстиції, Мірою Ракаколлі, заступником Міністра охорони здоров’я та соціального захисту, та високопосадовцями Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту та Міністерства європейських та закордонних справ. Обговорення також відбулися зі Стефаном Чіпою, Генеральним директором пенітенціарних установ, щодо умов переведення пацієнтів зі спеціального закладу Круя до в’язниці Лежа.
6. Під час візиту делегація отримувала чудову співпрацю як від національних органів влади, так і від персоналу закладів, які відвідала. Делегація мала швидкий доступ до всіх відвіданих місць, отримувала інформацію, необхідну для виконання свого завдання, і могла приватно поговорити з примусово утримуваними пацієнтами/ув’язненими.
7. ЄКЗК хоче висловити свою вдячність за допомогу, надану до, під час та після візиту Ельдою Лезай, представником Міністерства європейських та закордонних справ з питань комунікацій.
ІI. ФАКТИ, ВИЯВЛЕНІ ПІД ЧАС ВІЗИТУ, ТА ЗАПРОПОНОВАНІ ДІЇ
A. Загальні зауваження
8. Ситуація пацієнтів судово-психіатричних установ в Албанії була предметом тривалого діалогу між ЄКЗК та албанською владою. У звіті про спеціальний візит у лютому 2017 року ЄКЗК висловив серйозну стурбованість тим, що, незважаючи на конкретні неодноразово надані рекомендації та всупереч національному законодавству пацієнтів судово-психіатричної лікарні продовжували утримувати у тюремній лікарні в Тірані та спеціальному закладі Захарія в Круї в неприйнятних умовах (поганий стан, серйозна переповненість, абсолютно недостатня психіатрична допомога тощо).
9. 11 грудня 2017 року представники ЄКЗК провели переговори на високому рівні щодо ситуації з пацієнтами судово-психіатричної лікарні з Генеральним секретарем Ради міністрів, Міністром охорони здоров’я та соціального захисту, Міністром юстиції та Генеральним директором В’язничної служби. Під час цих переговорів обидва міністри зазначили, що Уряд повністю відданий справі першочергового створення судово-психіатричного закладу і що тривають консультації з потенційними донорами щодо співфінансування його будівництва поблизу Тирани. Вони також заявили, що після переведення великої кількості в’язнів із в’язниці Лежа до новозбудованої в’язниці у Шкодрі усі пацієнти судово-психіатричної лікарні зі спеціального закладу Круя та тюремної лікарні дуже скоро будуть тимчасово переведені до в’язниці Лежа, доки не буде завершено будівництво стаціонарного судово-психіатричного закладу.
10. Під час візиту в листопаді 2018 року делегація відвідала тюремну лікарню, а також в’язницю Лежа, де проводився ремонт двох блоків ізолятора для розміщення пацієнтів судово-психіатричної лікарні Круї та тюремної лікарні. У звіті про цей візит ЄКЗК висловив свої побоювання щодо того факту, що відкриття тимчасового ізолятора у в’язниці Лежа було значно відкладено і що досі існує вражаючий брак ясності щодо конкретної ролі Міністерства охорони здоров’я та соціальної сфери, охорони, майбутнього управління та персоналу об’єкта. Визнаючи потенційне покращення умов перебування, Комітет висловив свої застереження щодо карального характеру та інших структурних недоліків, які, ймовірно, залишаться.
У своїй відповіді на звіт про візит у листопаді 2018 року влада Албанії вказала, що ремонт приміщення для судово-психіатричних пацієнтів у в’язниці Лежа (блоки № 4 та №5) було завершено, а закупівля меблів ще не завершена, але очікувалося, що це буде завершено «швидко».
11. 21 січня 2020 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Стразімірі проти Албанії», у якому Суд, серед іншого, встановив порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини (нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження) «через кумулятивний ефект погіршення умов життя у в’язничній лікарні […] та недостатнє психіатричне та терапевтичне лікування, яке було надано заявникові у в’язничній лікарні», а також порушення статті 5 § 1 Конвенції (незаконне позбавлення волі) через низку недоліків (таких як неврахування альтернативних способів розміщення за межами пенітенціарних установ, наприклад, у цивільному психіатричному закладі; відсутність індивідуального плану лікування; відсутність терапевтичного лікування, крім фармакотерапії; відсутність терапевтичного середовища).
Згідно зі статтею 46 Конвенції Суд також зазначив, що влада Албанії «має негайно вжити необхідних заходів загального характеру для забезпечення належних умов перебування та надання належних медичних послуг психічно хворим особам, які позбавлені волі для цілей примусового лікування за рішенням суду» і що вони «мають створити «відповідну установу» шляхом реконструкції існуючих приміщень або будівництва нового спеціалізованого закладу для розміщення таких осіб, як заявник, з метою покращення їхніх житлових умов. Будь-яка така установа повинна відповідати терапевтичній меті цієї форми позбавлення волі, спрямованій на лікування або полегшення стану психічного здоров’я затриманих, у тому числі, у відповідних випадках, на зменшення чи контроль над небезпекою та сприяння їх реінтеграції до суспільства. Медикаментозне лікування повинно поєднуватися з іншими визнаними формами терапевтичного лікування в рамках індивідуального плану лікування для кожної особи. З цією метою органи влади також повинні забезпечити набір достатньої кількості кваліфікованих працівників психіатричних закладів у таких установах. Крім того, органи влади повинні розглянути, у разі необхідності, можливість амбулаторного лікування психічних захворювань».
12. У червні 2020 року було прийнято новий Закон «Про права та поводження з ув’язненими та затриманих», яким повноваження щодо лікування осіб з психічними розладами, які підлягають примусовому лікуванню за рішенням суду, передано від Міністерства юстиції до Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту населення та забезпечено їх лікування у спеціальних медичних закладах, що належать до сфери управління МОЗ. Вищезазначені положення доповнюють Закон про психічне здоров’я 2012 року, який передбачає, що особи з психічними розладами, які підлягають примусовому лікуванню за рішенням суду, поміщаються до «спеціального медичного закладу», а Міністерство охорони здоров’я та соціального захисту несе відповідальність за створення, організація та функціонування цієї установи (яку ще належить створити).
13. На прохання влади Албанії Рада Європи залучила двох консультантів у липні 2018 року та червні 2021 року з метою надання консультацій з медичної та управлінської точки зору щодо дій, які необхідно вжити для створення спеціалізованої судово-психіатричної лікарні в Албанії.
У звіті, представленому одним із консультантів у червні 2021 року, міститься детальна «дорожня карта», яка містить перелік (1) невідкладних дій (наприклад, призначення керівника проекту Міністерством охорони здоров’я та соціального захисту населення за підтримки Міністерство юстиції; створення спільної Керівної ради проекту Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту/Міністерства юстиції; набір додаткових психіатрів; завершення реконструкції тимчасового ізолятора в’язниці Лежа); (2) короткотермінові дії (такі як набір додаткового клінічного та іншого персоналу; переведення пацієнтів до в’язниці Лежа; визначення місця розташування та складання плану створення постійного закладу; забезпечення фінансування); (3) середньострокові дії (такі як проведення тендеру на (ре)конструкцію постійного приміщення; навчання персоналу); (4) довгострокові (тобто понад один рік) дії (такі як реалізація (реконструкції) постійного закладу; надання психосоціального лікування пацієнтам).
14. Комітет вважає вражаючим те, що упродовж менш ніж 5 років (з лютого 2017 року по листопад 2021 року) кількість психіатричних пацієнтів чоловічої статі, які були піддані примусовому лікуванню за рішенням суду відповідно до статті 46 Кримінального кодексу, зросла зі 153 до 217 осі, що становить зростання більш ніж на 40%. Однією з причин цього, мабуть, є той факт, що майже жодного пацієнта системи судової медицини не виписували щороку. Як і під час візиту у 2017 році, низка пацієнтів, які вже більше не потребували стаціонарного лікування, не були звільнені судом через відсутність належного амбулаторного догляду/розміщення у громаді. На практиці таких пацієнтів виписували лише в тому випадку, якщо було встановлено, що члени сім’ї мали можливість і бажання їх прийняти. Однак більшість хворих більше не контактували зі своїми рідними.
Комітет рекомендує албанській владі вжити необхідних заходів для повторної оцінки потреби в стаціонарному лікуванні всіх пацієнтів судово-психіатричної лікарні, які наразі утримуються у в’язниці Лежа та тюремній лікарні, і проаналізувати альтернативи для тих пацієнтів, які більше не становлять серйозної ризик заподіяння шкоди (наприклад, розміщення у цивільній психіатричній лікарні, створення структур довгострокового догляду на основі громади, збільшення кількості звернень до амбулаторної допомоги тощо). З цією метою також було б бажано, щоб пацієнти, придатні для виписки, мали можливість продемонструвати свою здатність і надійність жити за межами громади, надавши їм періоди тимчасової відпустки (без) супроводу.
B. Жорстоке поводження
15. Комітет із задоволенням відзначає, що, як і під час попередніх візитів, його делегація не отримувала жодних заяв про жорстоке поводження з пацієнтами судово-психіатричної лікарні з боку персоналу спеціальної установи Круя та тюремної лікарні. Навпаки, багато пацієнтів, опитаних делегацією, зазначили, що медичний персонал і працівники закладів охорони здоров’я з ними поводилися коректно.
C. Становище пацієнтів судово-психіатричної медицини чоловічої статі
16. На початку візиту Міністр юстиції та Міністр охорони здоров’я та соціального захисту вказали, що створення тимчасового закладу для судово-психіатричних пацієнтів у в’язниці Лежа неодноразово відкладалося через серйозні пошкодження інфраструктури, спричинені землетрусом у листопаді 2019 року, так само як і через наслідки пандемії Covid-19. Вони підтвердили, що було досягнуто заходів щодо переведення всіх пацієнтів судово-психіатричної лікарні, а також ув’язнених з обмеженими можливостями зі спеціальної установи Круя до в’язниці Лежа 27 та 28 листопада 2021 року.
Крім того, обидва міністри підтвердили зобов’язання уряду Албанії виконати давню рекомендацію щодо першочергового створення спеціалізованого судово-психіатричного закладу на основі «дорожньої карти», зазначеної у пункті 13. Під час зустрічі вони також підписали Меморандум про взаєморозуміння та План спільних дій, який визначає відповідні зобов’язання та ролі Міністерства охорони здоров’я та соціальної політики та Міністерства юстиції.
Що стосується тимчасової установи у в’язниці Лежа, у Меморандумі про взаєморозуміння зазначено, що Міністерство юстиції відповідатиме за матеріальне середовище та обладнання, заходи безпеки та нагляд за пацієнтами, а Міністерство охорони здоров’я та соціального захисту буде відповідати за надання спеціалізованої психіатричної допомоги із залученням лікарів-психіатрів. Обидва міністерства зобов’язалися спільно підготувати типовий порядок роботи тимчасового об’єкта. Що стосується планування, створення та функціонування майбутнього спеціалізованого судово-психіатричного закладу, Міністерство охорони здоров’я та соціального захисту населення матиме виключну компетенцію (відповідно до відповідного законодавства, зазначеного в пункті 12).
17. Делегацію повідомили, що була створена спільна міністерська робоча група для координації планування та створення постійного психіатричного закладу. Міністр охорони здоров’я та соціального захисту також зазначив, що в Шкодрі було визначено два місця (одне в існуючих приміщеннях, яке потребуватиме ремонту, а інше – для нового будівництва), але жодних рішень щодо цього ще не прийнято. Були зроблені кроки для запиту фінансової підтримки від Європейського Союзу (Програма IPAIII) та Банку розвитку Ради Європи. Міністр також зазначив, що з десятьма лікарями, які закінчили медуніверситет і проходять спеціалізацію з психіатрії, було укладено контракти з міністерством з метою створення резерву психіатрів (у тому числі на перспективу для судово-психіатричного закладу).
18. Під час візиту в спеціальному закладі «Круя» перебувало загалом 314 пацієнтів чоловічої статі судово-психіатричного профілю (217 отримували примусове лікування за рішенням суду згідно зі статтею 46 Кримінального кодексу та 97 піддалися тимчасовому утримуванню). Крім того, було п’ятеро ув’язнених з фізичними вадами.
19. Враховуючи неминуче (тимчасове) закриття спеціального закладу Круя, Комітет утримається від детальних зауважень щодо матеріальних умов проживання (поганий стан ремонту, серйозна переповненість) у закладі. Примітно, що пацієнтам зазвичай пропонували 4 години фізичних вправ на свіжому повітрі на день (і протягом більш тривалого періоду влітку).
20. Що стосується медичного персоналу, Комітет вітає той факт, що за кілька місяців до візиту кількість (штатних) психіатрів було збільшено з одного до трьох, що дійсно є важливим кроком у правильному напрямку.
Водночас викликає серйозне занепокоєння те, що єдина посада психолога була вакантною протягом останніх 1,5 років. Загалом кількість персоналу палат (одинадцять медсестер і чотири санітарки) залишалася явно недостатньою для обслуговування майже 320 пацієнтів.
22. Під час візиту делегація також звернула особливу увагу на заходи, вжиті для забезпечення безпечного перевезення всіх пацієнтів до Лежі, враховуючи особливі проблеми, які може спричинити будь-яка операція такого роду, через уразливість багатьох пацієнтів, і враховуючи небезпечні дорожні умови, які не покращилися з часу останнього візиту.
Після консультацій з Генеральним директором Пенітенціарної служби та старшими посадовими особами національної пенітенціарної адміністрації, а також з адміністрацією та персоналом спеціальної установи Круя, делегація отримала враження, що передача готується належним чином і що вживаються відповідні заходи безпеки та захисту, запроваджені (у тому числі за участю органів державної поліції та служби швидкої допомоги) з метою запобігання інцидентам. Також варто відзначити, що всі пацієнти, опитані делегацією, вказали, що їх попереджали за кілька тижнів про майбутній переїзд.
23. Наприкінці візиту делегацію повідомили, що ще не прийнято рішення щодо майбутнього використання приміщень спеціального закладу Круя. Комітет хотів би отримати оновлену інформацію з цього приводу.
24. Як зазначалося вище, делегація коротко відвідала в’язницю Лежа, щоб отримати загальну картину умов, у яких у блоках № 4 та № 5 мали утримуватися пацієнти зі спеціального закладу Круя, а також заходів, вжитих для надання медичної допомоги хворим.
Після завершення масштабного ремонту матеріальні умови проживання були загалом задовільними щодо стану ремонту, доступу до природного й штучного освітлення, а також вентиляції. Також варто відзначити, що усі камери складалися з повністю відділеної санітарної частини.
При цьому Комітет із занепокоєнням відзначає, що все приміщення мало декілька основних недоліків:
По-перше, було зрозуміло, що з першого дня тимчасовий пункт буде сильно переповнений. Делегацію повідомили, що програма реконструкції ґрунтувалася на плані будівництва, який передбачав загальну місткість обох блоків ізолятора приблизно на 200 ліжок (для чоловіків і жінок). Однак через різке збільшення кількості пацієнтів судово-психіатричної лікарні за останні роки (див. також пункт 14), у цьому місці було розміщено близько 320 пацієнтів чоловічої статі. Відповідно, було вжито спеціальних заходів, щоб впоратися зі збільшенням кількості пацієнтів. Наприклад, у багатьох камерах було додано додаткові ліжка, а в кожному блоці кілька офісів, спостережних кімнат і кімнат, призначених для використання як кухні/обслуговування громадського харчування, було перетворено на житлові приміщення.
По-друге, серйозне занепокоєння викликає майже повна відсутність громадських приміщень та приміщень, які можна було б використовувати для спілкування та психосоціальних заходів.
По-третє, незважаючи на те, що були надані нові меблі (ліжка, столи, стільці та полиці), для пацієнтів не було місця для зберігання їхніх речей, що могло б замикатися.
По-четверте, відкриті спортивні майданчики все ще перебували в жалюгідному стані (з ґрунтовим покриттям), на них були відсутні будь-які спортивні споруди, засоби відпочинку та укриття на випадок негоди.
25. ЄКПТ визнає значні інвестиції, зроблені албанською владою для реконструкції блоків № 4 ти № 5 у в’язниці Лежа як тимчасового закладу для судово-психіатричних пацієнтів. Порівнювати нові матеріальні умови з тими умовами, які надавалися пацієнтам-чоловікам у спеціальній установі Круя, а раніше — у тюремній лікарні, — це все одно, що порівнювати день і ніч.
Проте, незважаючи на покращення матеріального середовища, обидва ізолятори жодним чином не нагадували заклади охорони здоров’я. Як і решта в’язниці, вони були спроектовані як тюремні відділення і також були обладнані як такі (з важкими металевими дверима та металевими гратами). Враховуючи умови в’язниці та повну відсутність громадських місць, тимчасовий заклад у в’язниці Лежа не має потенціалу для забезпечення терапевтичного середовища для пацієнтів.
26. Що стосується персоналу та поводження, делегація була поінформована про те, що практично весь медичний, спеціалізований та опікунський персонал, який працює в спеціальній установі Круя, буде переведено до в’язниці Лежа, і що кількість персоналу в Лезі все ще переглядається.
У зв’язку з цим робимо посилання на рекомендації в параграфах 36 і 37.
D. Становище судово-психіатричних пацієнтів-жінок у тюремній лікарні
27. Під час свого візиту до тюремної лікарні делегація зосередилася виключно на становищі судово-психіатричних пацієнток, і вона опитала практично всіх із них. На момент візиту в тюремній лікарні перебувало загалом 23 жінки, у тому числі 17 осіб, до яких застосовано примусове лікування за рішенням суду за статтею 46 Кримінального кодексу, 5 осіб, яким застосовано постанову про тимчасове утримання, та одна засуджена жінка з психічним розладом.
28. Комітет вітає той факт, що завдяки ремонтним роботам (завершеним у березні 2019 року) матеріальні умови значно покращилися з часу попереднього візиту у 2018 році, зокрема, щодо стану ремонту, доступу до природного та штучного освітлення, вентиляції, гігієни та житлового приміщення. Більшість пацієнток розміщували в багатомісних камерах (з трьома ліжками) площею близько 16 кв.м. (включаючи санітарну прибудову). Також варто відзначити, що вирішено давню проблему з опаленням, і доступ до душових більше не є проблемою.
При цьому було виявлено низку недоліків. Усі камери були дуже суворими, а деякі з них були лише елементарно обладнані (або лише ліжками, або ліжками та одним пластиковим столом і одним або двома пластиковими табуретами), тому пацієнти були змушені зберігати свої особисті речі в ящиках під ліжком. Крім того, у деяких пацієнток був лише шматок поролону як матрац і неповна постільна білизна. Було отримано декілька скарг про те, що, за винятком мила, основні засоби особистої гігієни (такі як туалетний папір, зубна щітка, зубна паста та гігієнічні прокладки) повинні були купувати члени сім’ї. За словами персоналу, безкоштовні засоби гігієни отримають лише пацієнти без родинної підтримки.
Комітет рекомендує албанській владі вжити негайних заходів у тюремній лікарні, щоб гарантувати, що всі пацієнти, включно з пацієнтками судово-медичної експертизи:
– забезпечений чистим матрацом, чистою і повною постільною білизною;
– регулярне безоплатне забезпечення основними засобами особистої гігієни.
Крім того, необхідно вжити заходів щодо оснащення камер столом, стільцями та місцем для зберігання речей, що замикається.
29. На жаль, у дворі для прогулянок на відкритому повітрі, який був дуже похмурим з бетонною підлогою, оточеною високими стінами, не було жодного укриття від негоди. Необхідно вжити заходів для усунення цього недоліку.
30. Стосовно корисної діяльності, то Комітет із серйозним занепокоєнням зазначає, що ситуація ще більше погіршилася в останні роки. По-перше, проблемою став доступ до свіжого повітря. За словами персоналу, всім пацієнткам пропонувалися прогулянки на свіжому повітрі двічі на день по 1 годині (згідно з відповідним законодавством). Однак усі пацієнтки, опитані делегацією, зазначили, що вони могли виходити на свіже повітря лише 1 годину на день (у той час як влітку надавалися фізичні вправи на свіжому повітрі протягом кількох годин на день). Крім того, не було ані спортивних, ані інших розважальних заходів, оскільки єдина кімната, доступна для занять (за межами палати), стала частиною відділення для пацієнтів з Covid-19, а тому стала недоступною. Крім того, пацієнтки більше не мали доступу до телебачення чи радіо, а також не мали настільних ігор. Коротше кажучи, пацієнтки зазвичай залишалися замкненими у своїх камерах до 23 годин на день, єдиним заняттям було читати книги з лікарняної бібліотеки або матеріали для читання, надані родиною. Ситуація ще більше погіршилася для двох пацієнтів, які через свій психічний стан були поміщені (добровільно) одні в камеру.
Комітет закликає албанську владу вжити негайних заходів для того, щоб усі пацієнтки судово-психіатричної лікарні у в’язниці:
- отримувати користь від пропонованих фізичних вправ на свіжому повітрі протягом принаймні 2 годин щодня;
- маkи доступ до телебачення та радіо, а також до настільних ігор;
- були забезпечені низкою щоденних позакамерних заходів.
Крім того, необхідно вжити заходів для того, щоб персонал надавав двом вищезазначеним пацієнтам більш змістовний контакт у проактивний спосіб.
31. Укомплектованість персоналом у відділенні для психіатричних пацієнтів була загалом достатньою. У лікарні працював психіатр, який зазвичай був присутній з понеділка по суботу з 9:00 до 13:00 і залишався на виклику по неділях. Принаймні один лікар і чотири медсестри були присутні у тюремній лікарні цілодобово. У тюремній лікарні також працювало два штатних (не клінічних) психолога. У відділенні для психіатричних пацієнтів цілодобово перебували дві медсестри, двоє офіцерів пенітенціарної установи (включаючи одну жінку-офіцера) і принаймні один санітар.
Тим не менш, Комітет має побоювання щодо того факту, що не було призначеного медсестринського персоналу для догляду за психіатричними пацієнтками. На практиці медсестри постійно чергувалися між різними палатами тюремної лікарні. Щоб полегшити підтримку терапевтичних стосунків, було б краще, щоб деякі медсестри працювали виключно у відділенні для психіатричних пацієнток.
32. Плани лікування були складені психіатром і регулярно переглядалися. Крім того, в наявності були усі необхідні ліки (включаючи антипсихотики другого покоління).
Комітет визнає зусилля, докладені обома психологами для догляду за судово-психіатричними пацієнтами-жінками шляхом надання психологічних консультацій (на додаток до часткового виконання роботи соціального працівника). Усі пацієнтки, опитані делегацією, підтвердили, що їх щоденно відвідували психологи та що їх запрошували на індивідуальні та/або групові консультації. Делегація була проінформована про те, що щодня організовується до 5 індивідуальних занять та 4 групові заняття щомісяця. Декілька пацієнтів проходили спеціальні програми, такі як управління агресією або підвищення соціальних навичок. Крім того, психологи кожні кілька місяців відкривали психосоціальну картотеку кожного пацієнта на основі шаблону, який також використовувався для в’язнів у всій пенітенціарній системі.
Незважаючи на це, майже не було інших терапевтичних заходів (таких як ерготерапія) через брак спеціалізованого персоналу.
Крім того, на жаль, виявилося, що між медичним персоналом та психологами бракує спілкування й співпраці, зокрема, коли йдеться про підготовку планів лікування та організацію заходів. Такий стан речей явно гальмував розвиток мультидисциплінарного підходу.
У зв’язку з цим робимо посилання на рекомендації в параграфах 36 та 37.
33. Комітет вітає той факт, що, як і під час попередніх візитів до тюремної лікарні, його делегація помітила, що засоби фізичного стримування застосовувалися рідко та зазвичай лише упродовж коротких періодів. Однак викликає занепокоєння те, що, незважаючи на конкретні рекомендації, неодноразово зроблені після попередніх візитів, збуджених та/або жорстоких пацієнтів фіксували неадекватними засобами (наприклад, простирадлами), де, всупереч відповідному законодавству та існуючим інструкціям, відповідні пацієнти зазвичай не перебували під безперервним і прямим наглядом співробітників. Крім того, як і раніше, випадки медикаментозного стримування не реєструвалися в журналі обмежень, а лише в медичній карті пацієнта.
Комітет рекомендує усунути вищезазначені недоліки без подальших зволікань.
34. Що стосується контакту із зовнішнім світом, позитивним є те, що пацієнти в принципі могли використовувати телефон-автомат без будь-яких обмежень і що з початку пандемії Covid-19 усім пацієнтам була запропонована можливість спілкуватися із зовнішнім світом за допомогою викликів через Інтернет. Тим не менш, делегація була завалена скаргами пацієнтів на те, що через обмеження, пов’язані з Covid-19, і відсутність щеплень проти Covid-19, їм не дозволяли мати візитів більше 1,5 років.
Це питання було порушено делегацією перед албанською владою під час переговорів за підсумками візиту. Представники Міністерства охорони здоров’я та соціального захисту населення зазначили, що всім жінкам-пацієнткам мали запропонувати вакцинацію від Covid-19 (як це вже було зроблено для всіх судово-психіатричних пацієнтів та ув’язнених чоловіків), але виникла значна затримка. Невдовзі після візиту Комітет було повідомлено Міністерством охорони здоров’я та соціального захисту, що всі пацієнтки психіатричного закладу, які виявили бажання отримати щеплення від Covid-19, були вакциновані наступного дня після візиту.
Комітет вітає швидкі дії Міністерства охорони здоров’я після візиту; Комітет хотів би отримати підтвердження того, що всі пацієнтки психіатричного закладу відтепер знову зможуть відвідувати принаймні щотижня.
35. Нарешті, Комітет хоче ще раз підкреслити, що тюремна лікарня страждає від серйозних структурних недоліків. Вона не тільки виглядає як в’язниця, а не лікарня, проте й також не має необхідної інфраструктури (наприклад, громадських приміщень, засобів для психосоціальних заходів тощо), щоб створити адекватне терапевтичне середовище для довгострокових психіатричних пацієнтів.
Під час переговорів з албанською владою наприкінці візиту делегація порушила питання нестабільного становища жінок, які перебувають на лікуванні у судово-психіатричній лікарні, як описано вище, а також структурних недоліків тюремної лікарні. Усі співрозмовники визнали нагальну потребу суттєво покращити становище цих пацієнтів. Делегація була проінформована про те, що була розглянута ідея тимчасового переведення всіх жінок-пацієнтів судово-психіатричної лікарні до колишнього відділення для неповнолітніх в’язниці Лежа. Враховуючи стан ремонту та досить тісні умови цього відділення з огляду на серйозну переповненість блоків для чоловіків-судово-психіатричних пацієнтів, Комітет має сумніви щодо того, чи таке переведення суттєво покращить ситуацію для жінок-пацієнтів. На думку Комітету, єдиним життєздатним рішенням є швидка реалізація давнього плану щодо створення належного судово-психіатричного закладу, який забезпечить адекватне терапевтичне середовище як для пацієнтів судово-психіатричної медицини, так і для жінок.
У зв’язку з цим робимо посилання на рекомендації в параграфах 36 та 37.
E. Висновок і запропоновані дії
36. Комітет ще раз визнає заходи, вжиті албанською владою щодо переведення – як проміжного рішення – пацієнтів судово-психіатричної лікарні зі спеціального закладу Круя до в’язниці Лежа. У той же час, враховуючи структурні недоліки, помічені делегацією як у в’язниці Лежа, так і в тюремній лікарні, Комітет має наголосити на нагальній необхідності знайти постійне рішення для розміщення та лікування пацієнтів судово-психіатричної медицини чоловічої та жіночої статі шляхом створення спеціалізованої клініки (судово-психіатричного закладу), як того вимагає відповідне законодавство про психічне здоров’я.
Комітет закликає албанську владу подвоїти свої зусилля для реалізації свого плану щодо створення такого закладу без подальших зволікань, щоб забезпечити всім пацієнтам судово-психіатричних лікарень терапевтичне середовище та багатопрофільну програму лікування (на додаток до фармакотерапії), як зазначено в «дорожній карті», згаданій у пункті 13.
37. До виконання вищезазначеного плану Комітет рекомендує албанській владі вжити негайних заходів для забезпечення того, щоб:
- збільшити чисельність медичного персоналу та санітарів на пункті тимчасового перебування в’язниці Лежа;
- у в’язниці Лежа та тюремній лікарні набрати штат психологів та ерготерапевтів, які пройшли клінічну підготовку;
- для кожного пацієнта складати індивідуальний мультидисциплінарний план лікування, який би згодом регулярно переглядався психіатрами у консультації з психологами та іншим спеціалістами;
- всім пацієнтам судово-психіатричної медицини чоловічої та жіночої статі пропонувати трудові та інші психосоціальні терапевтичні заходи. Мета повинна полягати в тому, щоб кожен пацієнт мав можливість щодня брати участь в організованих заходах і був мотивований персоналом до участі у них;
- встановити стандартний оперативний порядок (standard operating procedure (SOPs)) для розміщення та (примусового) лікування пацієнтів судово-психіатричного профілю. У цих SOPs, зокрема, має бути чітко зазначено, що, враховуючи їхній особливий статус, на пацієнтів судово-психіатричної лікарні не повинні поширюватися правила пенітенціарної установи (зокрема щодо надання прогулянок на свіжому повітрі та контакту із зовнішнім світом);
- у світлі зауважень, зроблених у пункті 24, покращити умови відкритих майданчиків для прогулянок у в’язниці Лежа.
