Камери з килимами, «опущені» і сектори, куди не ризикують заходити наглядачі: Що відбувається у в’язницях Молдови?
Перенаселеність, процвітаюча кримінальна субкультура, критична нестача персоналу та жалюгідний стан інфраструктури у в’язницях Молдови створюють умови для жорстокого поводження та катувань ув’язнених.
Про це йдеться у звіті Ради з попередження катувань, яка наполягає на необхідності термінових реформ у пенітенціарній системі.
Рада з попередження катувань представила звіт на слуханнях 2 квітня в парламентській комісії з прав людини та міжетнічних відносин. Правозахисники підготували звіт за підсумками відвідування в 2024 році восьми молдавських в’язниць.
Застаріла інфраструктура
Автори звіту відзначили, що одна з основних проблем – це жалюгідний стан будівель в’язниць. Більшість з них побудовані ще за радянських часів, страждають від критичного зносу і не відповідають сучасним вимогам безпеки та утримання. Установи П-11 у Бельцах, П-18 у Бранешті, П-17 у Резині і особливо П-8 і П-12 у Бендерах демонструють, як старість будівель безпосередньо знижує ефективність заходів безпеки.
Член Ради з питань запобігання катуванням Юліана Куря розповіла на слуханнях у парламенті, що така ситуація провокує додаткові складнощі та ризики. Зокрема, вона зазначила, що не в усіх в’язницях налагоджено відеоспостереження, а разом із дефіцитом персоналу ця проблема стає критичною.
“Ми помітили, що найбільшому ризику піддаються житлові приміщення. Там спостереження найменш імовірне. Є установи, де навіть у коридорі не можна встановити відеоспостереження або його немає. Очевидно, що в разі якогось інциденту співробітники, які чергують вночі, не ризикнуть увійти в сектор, де перебувають п’ятдесят ув’язнених. Але відеозаписи хоча б дають можливість проаналізувати ситуацію, побачити причини і усунути осіб, які становлять небезпеку для інших. Коли цього спостереження немає, зростає звичка до зловживань: Нас ніхто не бачить, можемо робити що завгодно», — сказала правозахисниця.
За її словами, в старих в’язницях, особливо де туалети і душові знаходяться на вулиці, камери не замикають навіть на ніч, тому дуже складно зрозуміти, що відбувається вночі і чи всі в безпеці. Вона також розповіла про всілякі споруди на території в’язниць, що заважають спостереженню за ув’язненими.
«Там всякі, вибачте, халупи, всякі маленькі споруди. Стає більше місць, де ув’язнені можуть збиратися або зустрічатися непоміченими. Через це набагато складніше контролювати ситуацію, збільшується загроза безпеці. Ось така виникає ситуація, коли на території росте виноград, через який не видно, що відбувається в тому секторі. Я вже не кажу про те, що ув’язнені, ймовірно, роблять з цього винограду не компот», – сказала Юліана Куря.
Ще одна неочевидна проблема старих в’язниць – утримання ув’язнених, які просять надати їм захист, в одиночних дисциплінарних ізоляторах, оскільки у в’язницях немає для цього спеціальних камер.
«Просити особистий захист – це нормально, і це повинен робити кожен, хто вважає, що йому щось загрожує. І влада повинна знайти рішення для їх розміщення в гідних умовах», – вважає правозахисниця.
Перенаселеність
Гострою залишається і проблема перенаселеності в’язниць, незважаючи на деяке загальне зниження кількості ув’язнених в країні. Молдова, як і раніше, лідирує в Європі за кількістю ув’язнених на 100 тис. населення.
Однак звіт Європейського комітету з запобігання катуванням (ЄКЗК) показує, що справа не тільки в абсолютних цифрах. Усередині в’язниць існує шокуюча нерівність: переповнені камери з жахливими умовами сусідять з просторими, комфортними приміщеннями для «привілейованих» ув’язнених. Це порушує міжнародні стандарти і створює підґрунтя для конфліктів, напруги і насильства, ускладнюючи роботу персоналу і доступ ув’язнених до базових послуг.
Член Ради Олеся Дорончану розповіла, що за результатами візитів до молдавських в’язниць автори звіту дійшли висновку: чим сильніше перенаселеність в’язниць, тим більше інцидентів з тілесними ушкодженнями та насильством між ув’язненими. «Перенаселеність часто сприяє тому, що співробітники в’язниць не можуть оперативно втрутитися в конфліктну ситуацію, і це породжує інші конфлікти», – сказала вона.
Згідно зі звітом, у Молдові співвідношення ув’язнених до персоналу в’язниць (2,4 до 1) значно перевищує середньоєвропейський показник (1,4 до 1), а кількість персоналу в нічну зміну небезпечно мала.
Це призводить до того, що адміністрація фактично втрачає контроль над тим, що відбувається в житлових зонах, особливо в нічний час. Кадровий голод у в’язницях посилює низька привабливість професії через важкі умови та низьку оплату, а також неефективна система змін (24 години роботи / 72 відпочинку).
Олеся Дорончану зазначила, що в багатьох в’язницях склалася ситуація, коли бараки перенаселені, а в 20 метрах від них є камери, схожі на міні-квартири з килимами, двоспальними ліжками, кухнею і побутовою технікою. Також, на її думку, перенаселеність підвищує ризики для персоналу в’язниць.
«Ми запитували, наскільки безпечно почуваються співробітники, особливо вночі. Ніхто не почувається в безпеці, знаючи, що у них, наприклад, 600 ув’язнених, а вночі чергують лише сім співробітників служби режиму та нагляду. Зрозуміло, що ніхто з них не буде втручатися, якщо щось трапиться, а викличуть силову підтримку», – сказала Дорончану.
Як зазначається у звіті, в результаті персонал перевантажений, схильний до стресу і вигорання, що негативно позначається на відносинах із в’язнями.
Автори звіту також вказують на недостатню підготовку співробітників в частині сучасних методів роботи, таких як «динамічна безпека», яка передбачає побудову довірчих відносин і превентивне виявлення ризиків через спілкування. Замість цього персонал часто лише реагує на інциденти, що вже сталися.
Більш того, самі співробітники нерідко відчувають себе незахищеними, що ще більше ускладнює побудову конструктивного діалогу.
Особливу тривогу у Ради викликали відносини персоналу з неповнолітніми в П-10 в Гоянах, де «спостерігається відстороненість і відсутність індивідуального підходу».
Кримінальна субкультура
Паралельно офіційним правилам в молдавських в’язницях процвітає кримінальна субкультура зі своєю ієрархією і законами. Звіт підтверджує висновки Європейського комітету з попередження катувань: ця субкультура не тільки існує, але часто адміністрація закриває на неї очі або навіть використовує для підтримки видимого порядку.
Це проявляється в дискримінації («принижені» касти, як у П-8 в Бендерах), вимаганні, примусі до азартних ігор, що штовхає багатьох ув’язнених шукати порятунку в самоізоляції.
Юліана Куря зазначила, що в молдавському суспільстві «в’язнична субкультура» сприймається як певна форма солідарності між ув’язненими або як загальні норми, але насправді її слід розглядати як механізм або машину для вимагання грошей у в’язнів на користь злочинної групи.
Олеся Дорончану в цьому зв’язку зауважила, що можна було б провести ціле засідання тільки на тему кримінальної субкультури.
«На жаль, це явище виникло не вчора і не припиниться завтра. Але воно створює практично дві паралельні системи в тюрмі, два паралельних світи. Принаймні таке сприйняття ув’язнених. Тому загальна маса ув’язнених зобов’язана підкорятися не тільки офіційним правилам, а й неформальним, нав’язаним кримінальною субкультурою. Її терпить і використовує в’язничний персонал для підтримки порядку в тюрмах. У в’язниці Бендер «опущені» ув’язнені не мають права підходити до крана з фільтрованою водою, який фактично є єдиним джерелом питної води», – сказала Дорончану.
Вона також розповіла, що так званим «опущеним» у молдавських в’язницях можна ходити тільки вздовж стіни, не можна ступати на спортивний майданчик, не можна відкривати кран, входити в певні зони: «Я вже не кажу про спеціально обладнані лідерами кримінальної субкультури приміщення в тюрмах, де облаштовані альтанки, тераси, більярдні, куди, очевидно, не всі мають доступ».
Крім цього, ув’язнені, щоб спокійно жити у в’язниці, повинні платити певну суму грошей. Це одна з причин зростання числа ув’язнених, які просять захисту. Вони не хочуть, щоб у них вимагали гроші, яких у них насправді немає.
Правозахисниця підкреслила, що субкультура підриває авторитет адміністрації, створює попит на контрабанду (телефони, наркотики, алкоголь, які вилучають, але реальні масштаби, за оцінками, набагато вищі), а також провокує насильство і є живильним середовищем для корупції.
Показовим є приклад в’язниці в Бендерах, де нерівні умови утримання безпосередньо пов’язані зі статусом у неформальній в’язничній ієрархії, що Рада з питань рівності підтвердила ще в 2021 році.
Боротьба з цим явищем вимагає не тільки силових заходів, а й усунення передумов: перенаселеності, нерівності, бездіяльності персоналу та корупційних ризиків, йдеться в звіті.
Поділіться цим вмістом:
