Вступне слово Андрія Костіна

Вже понад двадцяти років Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є орієнтиром для українських адвокатів, суддів та правозахисників, адже її ратифікація у далекому 1997 році відкрила нові можливості для широкого застосування європейського права в українських судах та органах правопорядку.

Україна стала повноправним членом європейського співтовариства та відкрила нові можливості у сфері функціонування демократичних інституцій, зміцнення демократичного управління та реформи місцевого самоврядування, реформи судової системи та правоохоронних органів, боротьби із корупцією та багатьох інших важливих сферах політичного та соціального життя.

Водночас одним з головних пріоритетів співпраці між Україною та Радою Європи стало посилення захисту прав людини, де Україна продемонструвала великий прогрес.

Тим не менш, гострою проблемою українського соціуму залишається надмірне використання сили працівниками органів правопорядку та пенітенціарної системи, а також різні форми нелюдського поводження в місцях несвободи, що підриває авторитет України на міжнародній арені та формує негативне ставлення українських громадян до влади.

Проте головним негативним наслідком різних форм нелюдського поводження в діяльності елементів системи кримінальної юстиції та охорони здоров’я є підвищення толерантності українського суспільства навіть до брутальних випадків нелюдського поводження, що становить серйозну небезпеку для розвитку України як демократичної, правової та соціальної держави.

Статистика Європейського суду з прав людини служить лакмусом для того, щоб ідентифікувати системну проблему в сфері запобігання катуванням та розслідування випадків катувань та нелюдського поводження. Статистика ЄСПЛ переконливо доводить, що стан справ у сфері запобігання катуванням та розслідування випадків катувань потребує негайного консолідованого втручання з боку Верховної Ради України, Уряду, усіх без винятку правоохоронних та інших органів держави та суспільства.

Так, всього за роки діяльності ЄСПЛ (1959 – 2020) Судом було ухвалено 3675 рішень проти держав Ради Європи за порушення останніми своїх зобов’язань за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Заборона катування»). При цьому проти України було ухвалено 381 рішення, що становить 10% від загальної кількості рішень ЄСПЛ за статтею 3 Конвенції.

Враховуючи, що Україна приєдналася до Ради Європи набагато пізніше в силу об’єктивних історичних обставин та передумов, це свідчить про те, що боротьба з катуваннями має стати одним з пріоритетів політики Української держави на найближчу перспективу.

Крім того, за результатами 2020 року Європейським судом з прав людини проти України було ухвалено 37 рішень за статтею 3 Конвенції, що становить 19% від загальної кількості рішень ЄСПЛ за цією статтею Конвенції (193 рішення).

Тому перед українською владою постає велике завдання вжити усіх заходів щодо максимального зниження будь-яких проявів катування та нелюдського поводження в діяльності правоохоронців, службовців пенітенціарної системи, лікарів та приватних осіб.

Проте ще більш важливим завданням, що стоїть перед владою, є вжиття всіх можливих заходів для досягнення нульової толерантності до будь-яких проявів нелюдського поводження.

Кожен правоохоронець повинен не лише усвідомлювати, що застосування будь-яких форм нелюдського поводження є незаконним та абсолютно аморальним. Кожен правоохоронець на додаток повинен знати, що розуміння будь-яких форм нелюдського поводження як уявного інструмента досягнення, як деяким здається, благої мети (наприклад, розкриття злочину, притягнення злочинців до відповідальності) є абсолютно хибним. Використання нелюдського поводження у правоохоронній діяльності є не лише неефективним, проте й шкідливим для всієї системи кримінальної юстиції, у першу чергу – для самих осіб, які застосовують нелюдське поводження в силу глибоко негативних психологічних та юридичних наслідків таких дій.

Кожен має розуміти, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого.

Саме з цього принципу, покладеного Європейським судом з прав людини в основу застосування статті 3 Конвенції, повинно розпочинатися навчання та підготовка кожного поліцейського, слідчого, детектива, прокурора, судді та адвоката. Саме ця ідея повинна бути фундаментом в діяльності кожного місця несвободи.

У сучасних політичних умовах українське суспільство має глибокий попит на справедливість та безпеку. Українське суспільство хоче сприймати усю правоохоронну систему як свого надійного захисника. Проте й сама правоохоронна система гостро потребує підтримки з боку суспільства. І влада, і суспільство зацікавлені у викоріненні практик катування та максимальному зниженні обсягів нелюдського поводження.

Тому я переконаний, що це видання українського вченого та адвоката Дмитра Ягунова сприятиме виконанню цього амбітного, але вкрай важливого для України завдання шляхом поширення знань про права людини в діяльності органів правопорядку, пенітенціарних установ та закладів охорони здоров’я.

Це видання має виключно практичне спрямування, що забезпечить виконання завдань, що стоять перед українською владою в частині захисту прав людини.

Рекомендую це видання усім суддям, адвокатам та правоохоронцям у форматі «must have», а тим колегам, хто готовий бути максимально успішним у своїх справах – у форматі «must read»!