Від скандалу до політики: чому держава має готуватися до наслідків війни, а не реагувати на них

У 2024 році понад 3 % осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, на момент вчинення діяння були військовослужбовцями або в той чи інший спосіб учасниками бойових дій. У 2025 році ця частка зросла майже до 5 %. За цими відсотками стоять тисячі конкретних справ — і це не статистична випадковість, а закономірний наслідок повномасштабної війни, яка триває вже четвертий рік.

Ці цифри показують, наскільки критично важливою стає продумана ветеранська політика. Адже скандалів на кшталт «Скелі» попереду ще багато, і кожен із них держава поки що зустрічає в режимі реакції — обурення, заяв, точкових рішень. Але стрибати від скандалу до скандалу — це не політика. Це її відсутність. Системну проблему не можна вирішити ситуативними жестами після того, як черговий випадок потрапив у заголовки.

Наслідки війни вже є очевидними, і вони були цілком прогнозованими. Повернення сотень тисяч людей з бойовим досвідом, психологічні травми, проблеми реінтеграції, зростання частки ветеранів і військовослужбовців серед учасників кримінальних проваджень — усе це не стало несподіванкою для жодного фахівця. Саме тому відповідальність за ці наслідки несе не окремий ветеран, а держава, яка зобов’язана була готуватися до них завчасно: розбудовувати реабілітаційні, соціальні, правові механізми, а не імпровізувати після кожного нового скандалу.

Уряд має нести відповідальність за наслідки війни. І перший крок до цього — припинити реагувати лише тоді, коли вже сталося непоправне, та нарешті почати розробляти й послідовно впроваджувати реальну ветеранську політику.