Чи може адвокат відповідати за чужі коментарі? Стаття 58 ПАЕ проти позиції ЄСПЛ

Стаття 58 Правил адвокатської етики зобов’язує адвоката, який користується соціальними мережами, інтернет-форумами та іншими формами спілкування в мережі Інтернет, діяти обережно, враховувати параметри конфіденційності, здійснювати моніторинг та регулярний аналіз власних сторінок і контенту, що там розміщується, і негайно виправляти чи видаляти будь-які помилки або невідповідності. На практиці дисциплінарні органи адвокатури можуть тлумачити цю норму розширювально – як підставу для покладення на адвоката відповідальності не лише за власні публікації, а й за коментарі третіх осіб під ними, у тому числі в групах і на сторінках, адміністрування яких адвокату не належить і де саме він фізично не може видаляти чужі висловлювання.

Таке тлумачення може суперечити практиці ЄСПЛ, яка виходить із принципово іншої логіки: цивільно-правова та інша відповідальність за висловлювання в Інтернеті є персональною, а не солідарною чи похідною від факту публікації допису, який спричинив дискусію.

У рішенні у справі Toth and Crișan v. Romania (заява № 45430/19, остаточне 25 травня 2025 року) Суд розглядав ситуацію, коли приватна особа розмістила в публічній Facebook-групі допис про дії поліцейських, який зібрав десятки коментарів третіх осіб, частина з яких містила образливі вислови. Національні суди відмовили поліцейським у позові до авторки допису, вказавши, що вона не може відповідати за коментарі інших користувачів, оскільки цивільна відповідальність має персональний характер і кожна особа відповідає лише за власні висловлювання.

ЄСПЛ підтримав цей підхід і не встановив порушення статті 8 Конвенції. Суд наголосив на кількох принципових моментах.

По-перше, автор допису не може бути відповідальним за наслідки коментарів третіх осіб, якщо не доведено, що він мав повноваження адміністратора групи чи технічну можливість контролювати або видаляти чужий контент. У справі Toth and Crișan не було жодних доказів того, що авторка допису була адміністратором групи або мала владу над тим, що там публікують інші учасники.

По-друге, покладення відповідальності на автора первинного допису за весь подальший ланцюг чужих коментарів, особливо коли йдеться про приватну особу без спеціальних знань у сфері цифрових послуг і без адміністративних повноважень, здатне спричинити «охолоджувальний ефект» (chilling effect) щодо свободи вираження поглядів в Інтернеті та призвести до самоцензури тих, хто добросовісно намагається привернути увагу до питань суспільного значення.

По-третє, Суд окремо підкреслив, що Інтернет став одним з головних інструментів реалізації права на свободу вираження поглядів, надаючи безпрецедентну платформу для участі у дискусіях суспільного значення, і що ризики, пов’язані з поширенням інформації онлайн, повинні оцінюватися з урахуванням саме цієї специфіки – а не автоматично прирівнюватися до відповідальності традиційних медіа чи видавців за редакційний контент.

ПОРІВНЯННЯ ЗІ СПРАВОЮ SANCHEZ V. FRANCE

Показово, що у справі Sanchez v. France (Велика палата, 15 травня 2023 року) ЄСПЛ визнав допустимою відповідальність політика за невидалення коментарів третіх осіб лише з огляду на сукупність виняткових обставин: заявник був місцевим політиком і кандидатом на парламентських виборах, особисто керував загальнодоступною Facebook-сторінкою, свідомо дозволив іншим користувачам залишати на ній коментарі та мав технічну можливість їх видаляти. Коментарі були кваліфіковані як мова ненависті проти мусульман, розміщувалися в напруженому контексті виборчої кампанії на тлі вже наявної міжгрупової напруженості та залишалися доступними тривалий час, хоча заявник міг оперативно втрутитися (сам він лише опублікував загальне попередження бути обережними у висловлюваннях, не видаливши вже розміщені протиправні коментарі, один з яких автор видалив самостійно приблизно протягом доби). Авторів коментарів було встановлено й також притягнуто до відповідальності. ЄСПЛ при цьому не встановив загального обов’язку власників сторінок здійснювати постійний попередній моніторинг усіх коментарів – відповідальність Санчеса визнали сумісною зі статтею 10 Конвенції саме з огляду на сукупність його політичного статусу, характеру коментарів, контексту їх поширення та контролю над власною сторінкою. У справі Toth and Crișan Суд прямо розмежував ці дві ситуації: приватна особа без адміністративних повноважень і без технічної спроможності контролювати чужі коментарі відповідальності не несе.

ЗАСТОСУВАННЯ ДО АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ця логіка напряму стосується випадків, коли адвокат публікує професійні матеріали в групах чи на форумах, адміністрування та модерація яких перебуває в руках третіх осіб – адміністраторів спільноти, модераторів форуму чи платформи. У такій ситуації адвокат: 1) не має технічної можливості видаляти коментарі інших користувачів; 2) не володіє повноваженнями адміністратора, які дозволяли б банити учасників чи заздалегідь фільтрувати контент; 3) відповідає виключно за зміст власного допису чи коментаря, а не за подальшу реакцію невизначеного кола осіб.

За таких обставин покладення на адвоката дисциплінарної відповідальності за чужі коментарі суперечить принципу персональної відповідальності, послідовно підтримуваному практикою ЄСПЛ, і фактично перекладає на адвоката обов’язок, виконання якого залежить не від його волі, а від дій адміністраторів платформи.

ВИСНОВОК

Адвокат не може автоматично нести дисциплінарну відповідальність за коментарі третіх осіб лише через те, що вони розміщені під його публікацією. Вирішальними мають бути характер коментарів, фактичний контроль адвоката над відповідною сторінкою або групою, технічна можливість модерації, обізнаність про протиправний контент та заходи, яких адвокат реально міг і повинен був ужити. Якщо можливість видалення чужих коментарів об’єктивно належить виключно адміністраторам групи чи платформи, покладення відповідальності на адвоката буде незаконним рішенням та може становити порушення статті 10 Конвенції.