ECHR Case Law, Human Rights, Судова практика

Підтримання соціальних контактів між засудженими та їх родичами як умова дотримання Державою зобов’язань за ст. 8 Конвенції про захист прав людини

08.07.2021 ЄСПЛ ухвалив нове рішення щодо групи осіб за ст. 8 Конвенції з питань направлення засудженого для відбування покарання до установи, територіально віддаленої від місця проживання його та/або його родичів, що призвело до невиправданого втручання до права на повагу до приватного та сімейного життя («Yevsyukov and Others v. Russia», applications № 39224/10 and 6 others, judgment 08.07.2021).

В. цьому контексті необхідно нагадати, що Конвенція не надає засудженим права обирати місце відбування покарання, а той факт, що засуджені можуть бути відокремлені від своїх сімей та відбувати покарання на певній відстані від них, є неминучим наслідком позбавлення їх волі («Rodzevillo v. Ukraine», п. 83; «Vintman v. Ukraine», п. 78; «Ospina Vargas v. Italy» (dec.)).

Водночас важливим елементом права ув’язненого на повагу до його сімейного життя є надання йому пенітенціарними органами допомоги у підтриманні зв’язків з його близькими («Rodzevillo v. Ukraine», п. 83; «Messina v. Italy (№ 2», п. 61; «Kurkowski v. Poland», п. 95; «Vintman v. Ukraine», п. 78).

Відтак у багатьох справах ЄСПЛ встановлював, що рішення органів влади відправити засудженого до віддаленої колонії для відбування покарання становить втручання до права на повагу до сімейного життя («Abdulkadyrov and Dakhtayev v. Russia», п. 91; «Rodzevillo v. Ukraine», п. 83).

ЄСПЛ наголошує, що інтереси засуджених щодо підтримання принаймні якихось сімейних та соціальних зв’язків повинні братись до уваги («Rodzevillo v. Ukraine», п. 83; «Vintman v. Ukraine», п. 78).

У відомій українській справі ЄСПЛ зробдив наголос, що невід’ємною частиною права ув’язнених на повагу до сімейного життя є допомога тюремної влади в підтримці контактів з їхніми близькими родичами («Vintman v. Ukraine», п. 78), а томунездатність влади перевести заявника у в’язницю, розташовану ближче до його домашньої адреси, була рівнозначна відмові в його особистому контакті з матір’ю. Тому Суд уважає, що це становить собою втручання в право заявника на повагу до його сімейного життя всупереч вимогам статті 8 Конвенції («Vintman v. Ukraine», п.п. 82-83).

Водночас необхідно брати до уваги, що у практиці пенітенціарних установ втручання може переслідувати законні цілі, зокрема запобігання переповненості в’язниць і забезпечення належної дисципліни у в’язницях, беручи до уваги особу засудженого та характер учинених ним злочинів («Vintman v. Ukraine», п.п. 97, 99).