Аршалуйс Барсегян: Війна винна? Чому в Вірменії сплеск домашнього насильства

Статистика Генпрокуратури Вірменії свідчить про безпрецедентне зростання в 2024 році домашнього насильства – на 168 відсотків. Кількість випадків фізичного насильства – найпоширенішої його форми – зросла на 151% у 2024 році, а вбивств, пов’язаних із домашнім насильством, збільшилася з 3 у 2023 році до 13 у 2024 році.

Це найвищий показник з 2018 року, коли в Вірменії набув чинності закон про домашнє насильство, прийнятий роком раніше. До цього подібні злочини розглядалися за загальними положеннями Кримінального кодексу Вірменії. У поточному році тенденція продовжується.

Правозахисники констатують, що різке зростання таких правопорушень відбулося після війни 2020 року, а також подальших ескалацій на вірмено -азербайджанському кордоні та фінального наступу Азербайджану в Нагірному Карабасі в 2023 році, що призвело до капітуляції невизнаної республіки і масового виходу майже всього вірменського населення – понад 120 000 осіб, які в основному знайшли притулок у Вірменії.

Що стоїть за сплеском домашнього насильства у Вірменії?

Генеральна прокуратура Вірменії повідомила DW, що у неї немає аналітичних даних, які б пояснювали зростання домашнього насильства. Тим часом правозахисники пов’язують це з психологічним впливом війни 2020 року та її наслідками, оскільки, як показує міжнародна практика, рівень домашнього насильства часто зростає через 3-5 років після конфлікту.

«Зростання випадків насильства, яке проявляється через 3-5 років, пов’язане як з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), так і з соціально-економічними наслідками війни, а також з відсутністю послідовної і розвиненої системи підтримки», – говорить в інтерв’ю DW Зара Ованнісян з Єреванського Центру підтримки жінок.

За її словами, це контрастує з безпосереднім післявоєнним періодом, коли створювалися різні групи допомоги, що пропонували підтримку постраждалим. Крім того, серед ветеранів війни зростає вживання алкоголю «як способу вийти з ситуації», що, за словами Ованнісян, «є одним з факторів, що сприяють насильству».

«Звичайно, під час кульмінаційної фази самої війни кількість випадків домашнього насильства також зростала, якщо дивитися на базу даних, але одночасно після цього, з огляду на різні психологічні фактори, насильство посилюється і стає більш частим», – сказала DW Каріне Давтян, засновниця і керівниця НУО «Дім прав жінок».

Каріне Давтян також пов’язує це зростання з щомісячними інформаційними кампаніями, що проводяться правозахисними організаціями, спрямованими на допомогу жінкам по всій країні, а також із зростаючою довірою до центрів підтримки та НУО, що стимулює жінок частіше оприлюднювати випадки домашнього насильства. За даними, отриманими Давтян від вірменських властей, до 30 вересня 2025 року у Вірменії вже було зареєстровано 1 588 випадків домашнього насильства, що перевищує загальний показник 2024 року.

Ситуація, як каже Ованнісян, «більш складна» в сім’ях біженців з Нагірного Карабаху. «Багато чоловіків були на службі, бачили збройні конфлікти, але ніколи не отримували ніякої підтримки. Жінки завжди змирялися з необхідністю виживання і страхом, мовчали роками, а тепер, втративши все, зіткнулися з матеріальними та економічними труднощами. Все це – фактори, які впливають на тяжкість випадків”, – каже Ованнісян.

Міжнародна статистика про зростання насильства після конфліктів

Дослідження міжнародних організацій підтверджують зростання домашнього насильства під час і після збройних конфліктів. Ця тенденція була відзначена в доповіді Організації з безпеки і співробітництва (ОБСЄ) за 2020 рік «Огляд насильства щодо жінок», в якому аналізується вплив конфлікту на досвід жінок, які зазнали насильства. Доповідь базується на даних опитування, проведеного ОБСЄ в квітні та вересні 2018 року в Албанії, Боснії і Герцеговині, Чорногорії, Північній Македонії, Сербії, Молдові, Україні та Косово.

Статистика показує, що насильство з боку інтимних партнерів збільшується до 54% протягом п’яти років після конфлікту, в порівнянні з менш ніж 25% до і під час конфлікту.

Насильство частіше вчиняється тими, хто брав участь у війні, ніж тими, хто не брав участі. «Обставини війни не розглядаються як причина домашнього насильства, але участь у військових конфліктах і вплив військової травми можуть бути «спусковим гачком» для насильницьких епізодів і сприяти збільшенню інтенсивності та масштабів домашнього насильства», – зазначається у звіті за 2022 рік феміністичної мережі із захисту прав жінок і дітей Women Against Violence Europe (WAVE).

Представник ОБСЄ повідомив DW, що результати того ж звіту 2020 року показали, що жінки, які постраждали від конфлікту, особливо біженки та переселенки, «зіткнулися з більш високим ступенем жорстокості» . «У доповіді також підкреслюється стійке табу навколо обговорення насильства, пережитого під час конфлікту і в його результаті, що сприяє низькому рівню звітності та обмеженому доступу до послуг підтримки», – повідомили DW в ОБСЄ.

Участь у збройному конфлікті має довгострокові фізичні та психологічні наслідки для багатьох чоловіків. Згідно з ОБСЄ, респонденти в усіх опитаних країнах заявляли, що ці умови, ускладнені фінансовими труднощами, призвели до частішого вживання алкоголю та наркотиків, що і сприяє зростанню домашнього насильства.

Джерело