Звіт ЄКЗК за результатами візиту до місць несвободи Боснії і Герцеговини у 2019 році

14.09.2021 ЄКЗК опублікував звіт про свій періодичний візит, що проводився з 11 по 21 червня 2019 року. Під час візиту у 2019 році делегація ЄКЗК розглянула спосіб поводження та гарантії, що надаються особам, затриманих поліцією в обох суб’єктах Боснії та Герцеговини, а також розглянула ситуацію щодо ув’язнених та ув’язнених у в’язницях Sarajevo, Mostar and  Banja Luka. Крім того, візит був можливістю оцінити лікування пацієнтів у двох психіатричних закладах у Sokolac, а також мешканців Stolac Social Care Home.

Під час візиту делегація Комітету отримала загалом хорошу співпрацю щодо доступу до закладів та документації, що стосується осіб, позбавлених волі.

При цьому делегація зазнала значних затримок з доступом до місць утримання під вартою та документацією у деяких відділеннях поліції, зокрема у Sarajevo and  Herzegovina-Neretva.

Очевидно, що не всі поліцейські відомства в країні були належним чином поінформовані про візит Комітету заздалегідь і, що ще важливіше, про його мандат.

Комітет вірить, що будуть вжиті відповідні заходи для усунення цієї проблеми.

Органи правопорядку

Делегація Комітету отримала численні заяви про фізичне та психологічне жорстоке поводження з ув’язненими – у тому числі про тяжкість, яка, на думку Комітету, дорівнює катуванням (наприклад, фалака (побиття підошв ніг палкою), зґвалтування дубинкою, імітування страти зі зброї) – з боку правоохоронних органів у Федерації Боснії та Герцеговини (ФБР).

Також надходили заяви про те, що поліцейські наносили затриманим удари ногами, ударами, ляпаси та удари (а також нестандартними предметами, такими як бейсбольні бити, дерев’яні дошки та електричні кабелі).

Очевидно, жорстоке поводження було застосоване інспекторами кримінального розшуку з наміром змусити підозрюваних зізнатися, а також співробітниками підрозділів спеціального реагування під час затримання підозрюваних.

Ряд випадків стверджуваного жорстокого поводження детально описано у звіті.

Встановлено, що ситуація у Республіці Сербській (РС) значно покращилася з часів попередніх візитів у 2012 та 2015 роках. При цьому делегація отримала кілька заяв про фізичне та психологічне жорстоке поводження з підозрюваними у злочинах з боку працівників поліції, зокрема у сільській місцевості цього Суб’єкта.

Велика кількість достатньо обґрунтованих заяв про жорстоке поводження з боку поліції, отриманих делегацією Комітету, зокрема стосовно співробітників поліції кантону Сараєво, викликає глибоке занепокоєння Комітету.

Серйозність висновків періодичного візиту 2019 року вимагає від компетентних органів вжиття рішучих заходів для сприяння радикальній зміні культури в поліції; фізичне жорстоке поводження із затриманими має бути відкинуто як непрофесійне та неприйнятне самою поліцією.

Крім того, мають бути прийняті суворі критерії відбору для конкурсного відбору поліцейських та мають бути запроваджені сучасні методи розслідування злочинів, такі як техніка допиту під час розслідування.

Вищі офіцери повинні бути притягнуті до відповідальності за неефективне виконання своїх обов’язків з керівництва, а також слід запровадити систему аудіо- та відеозапису допитів у поліції, як того вимагає національне законодавство.

Крім того, медичні огляди підозрюваних потребують вдосконалення, як після їх надходження до в’язниці, так і під час супроводу поліцейських до цивільної лікарні для отримання медичної довідки. Наразі тілесні ушкодження, які спостерігаються у затриманих осіб, не описані точно, а також не встановлюється походження цих ушкоджень. Крім того, щоб гарантувати медичну конфіденційність, усі такі медичні огляди повинні проводитися за відсутності поліцейських та в’язничних офіцерів. З цією метою Комітет рекомендує створити систему відвідування лікарями приміщень судової поліції.

Щодо системи підзвітності, результати візиту демонструють, що розслідування випадків стверджуваного жорстокого поводження з боку поліції не можна вважати ефективним, оскільки вони не проводяться оперативно або ретельно, а також не можуть вважатися неупередженими та незалежними. Комітет критично ставиться до звітів підрозділу внутрішнього контролю поліції кантону Сараєво та до ролі прокурорів, які в ряді розглянутих випадків делегували всі слідчі дії інспекторам поліції з того ж підрозділу, що ймовірно вчинили жорстоке поводження. Комітетом пропонується кілька рекомендацій, щоб зробити систему скарг у поліцію справді незалежною та запропонувати рекомендації прокурорам, яким доручено проводити ефективні розслідування.

У доповіді також оцінюється ефективність гарантій проти жорстокого поводження з боку поліції, які відстоює Комітет (тобто право на доступ до адвоката та лікаря та повідомлення про факт затримання свого родича чи третьої особи) стосовно осіб, позбавлених волі поліцією. Зокрема, результати візиту демонструють, що право доступу до адвоката відкрито ігнорується працівниками поліції, а право доступу до лікаря залишається неефективним поза межами невідкладної допомоги у відділенні швидкої медичної допомоги. Необхідно вжити заходів, щоб виправити цю ситуацію та забезпечити точність та повне оновлення записів про утримання під вартою у поліцейських установах. Крім того, слід запровадити кодекс поведінки під час опитування поліцейських та створити незалежну систему перевірок поліцейських установ.

Матеріальні умови утримання в поліцейських закладах були різними. Вони були прийнятні для короткочасного перебування у закладах Баня-Луки та Сараєво, але залишалися абсолютно непридатними в інших районах, таких як Мостар (поганий доступ до природного освітлення та вентиляції, неадекватні засоби відпочинку та занадто малі для ночівлі).

Крім того, Комітет знову критично ставиться до практики утримання затриманих на ніч у кабінетах поліцейських інспекторів кримінального розшуку в РС, зокрема у Баня-Луці.

Пенітенціарні установи

Комітет позитивно відзначає зусилля, вжиті владою Боснії і Герцоговини на підтримку контролю за тюремним населенням як на державному, так і на рівні суб’єктів, і він вимагає інформації про просування різних проектів будівництва в’язниць та щодо призначення вищого керівництва нової державної в’язниці.

Що стосується двох закладів, які делегація відвідала у ФБР (тобто в’язницях Сараєво та Мостар), було отримано кілька достовірних тверджень про фізичне жорстоке поводження з ув’язненими з боку персоналу, яке включало, зокрема, ляпаси по різних частинах тіла.

Крім того, працівники пенітенціарних установ вдавалися до неформального використання засобів стримування та заходів сегрегації.

Комітет знову критикує анахронічний режим, встановлений для ув’язнених, який у в’язниці Сараєво був особливо обмежувальним (тобто ув’язненим пропонували лише 20-60 хвилин вправ на свіжому повітрі на день у невеликих, погано обладнаних дворах).

Становище шести ув’язнених жінок було ще гіршим; вони мали ще менший доступ до фізичних вправ і лише нерегулярний доступ до душу.

Комітет закликає владу докорінно покращити режим пропозицій щодо утримання ув’язнених.

Крім того, відсутність професійного підходу до управління у в’язничній системі ФБР негативно вплинула на роботу в’язниць.

У в’язниці Мостар цей ефект посилювався хронічним дефіцитом офіцерів пенітенціарних установ.

Що стосується охорони здоров’я у в’язницях, делегація Комітету виявила, що медичний персонал все ще демонструє ігнорування важливих принципів медичної етики, таких як конфіденційність медичних оглядів.

Крім того, проблема раптового припинення лікування агоністами опіоїдів для ув’язнених, які вживають наркотики, після їх ув’язнення залишалася причиною занепокоєння Комітету, зокрема у в’язниці Мостар.

Необхідно також усунути відсутність послідовної політики щодо виявлення, профілактики та лікування трансмісивних та інфекційних захворювань.

Комітет залишається критичним щодо поточного контролю, який здійснюють суди за дисциплінарними провадженнями щодо ув’язнених, а також щодо неформального застосування обмежень та покарання в’язнів, що демонструють складну поведінку.

Рекомендації також адресовані владі щодо збільшення прав відвідування та телефонного зв’язку як засуджених, так і ув’язнених.

Що стосується в’язниці Баня-Лука (єдиного в’язничного закладу, який було відвідано у РС), то Комітет позитивно відзначає, що мілітаризований підхід, який мав місце у минулому, було замінено динамічною концепцією безпеки, що призвело до набагато більш позитивної атмосфери між персоналом та ув’язненими. Умови утримання в установі залишалися задовільними, і було внесено деякі незначні покращення, щоб забезпечити ув’язнених додатковими видами відпочинку. У зв’язку з цим Комітет заохочується зобов’язанням Міністра юстиції РС внести зміни до Кримінального процесуального кодексу щодо запровадження цілеспрямованого режиму для ув’язнених та обмеження далекосяжних обмежень, які систематично накладаються судами на цю категорію в’язнів.

Що стосується засуджених ув’язнених, у звіті Комітету позитивно оцінюється поводження та цілеспрямована діяльність, яку їм пропонують. З точки зору надання медичної допомоги, необхідно докласти додаткових зусиль для забезпечення систематичної конфіденційності медичних оглядів ув’язнених, а лікування опіоїдними агоністами ув’язнених, що вживають наркотики, не слід різко припиняти після ув’язнення. У доповіді також зазначається поліпшення процесу найму та навчання персоналу в’язниць, зменшення вдавання до дисциплінарних стягнень та посилення правових гарантій для в’язнів, які перебувають під посиленими наглядовими заходами.

Психіатричні заклади

Делегація Комітету відвідала Спеціальну лікарню судово-психіатричної служби у Сокольці (судово-психіатрична лікарня) та здійснила наступний візит до Спеціальної психіатричної лікарні у Соколаці (цивільна психіатрична лікарня).

Комітет вітає відкриття судово-психіатричної лікарні, але просить роз’яснень щодо розміщення у цій установі судово-психіатричних пацієнтів з різних куточків країни та висловлює глибокі застереження щодо поточного поєднання судово-медичних та цивільних психіатричних пацієнтів у цьому закладі. Щодо цивільної психіатричної лікарні, Комітет рекомендує негайно вжити заходів для стабілізації її фінансового становища.

Делегація не отримала достовірних звинувачень і не виявила інших ознак жорстокого поводження з пацієнтами з боку персоналу будь-якого з психіатричних закладів, які відвідала. Випадки насильства між пацієнтами були не частими, і персонал втручався належним чином.

Судово-психіатрична лікарня розташовувалася у нещодавно відремонтованому приміщенні, і матеріальні умови, запропоновані пацієнтам, в цілому були на дуже хорошому рівні. Проте Комітет рекомендує зменшити рівень заселення у палатах пацієнтів, щоб жодна палата не містила більше 4-х пацієнтів.

У цивільній психіатричній лікарні більшість кімнат пацієнтів у всіх палатах були досить тісними, а переважна більшість пацієнтів розміщувалася в кімнатах, де містилося від 6 до 15 ліжок. Комітет рекомендує зменшити кількість пацієнтів у палатах.

Щодо інших аспектів, то матеріальні умови для двох чоловічих палат були належними.

Були докладені зусилля для того, щоб приміщення двох жіночих палат були у задовільному стані ремонту та чистоти.

Проте Комітет рекомендує, щоб кімнати пацієнтів були належним чином оформлені та обладнані тумбочками, а також усунути недоліки у туалетах та душових.

Пацієнти з реабілітаційних палат мали вільний доступ до парку навколо лікарні. Однак викликає серйозне занепокоєння те, що пацієнтам у стані загострення – і чоловікам, і жінкам – все ще пропонують щоденні вправи на свіжому повітрі в невеликих клітиноподібних зонах. Комітет знову закликає органи влади переглянути ці домовленості.

Усі палати пацієнтів у судово-психіатричній лікарні та всі палати у нещодавно відремонтованому гострому чоловічому відділенні цивільної психіатричної лікарні були обладнані камерами відеоспостереження. Комітет зазначає, що він не схвалює рутинне та перманентне використання камер відеоспостереження у палатах пацієнтів.

Що стосується лікування психіатричних пацієнтів, Комітет відзначає зусилля в обох закладах розпочати складання індивідуальних планів лікування, а також те, що більшість пацієнтів із реабілітаційних палат цивільної психіатричної лікарні були залучені до організованої діяльності.

Однак залишалося так, що лікування пацієнтів у «гострих» відділеннях у цьому закладі ґрунтувалося майже виключно на фармакотерапії. У судово-психіатричній лікарні лише трохи більше половини пацієнтів були залучені до позитивної діяльності. Комітет дає кілька рекомендацій щодо лікування пацієнтів, зокрема, що програма психосоціальної реабілітаційної діяльності має бути додатково розроблена, і що для всіх пацієнтів слід скласти індивідуальні плани лікування.

Щодо кадрової ситуації, то Комітет рекомендує посилити відділення трудової терапії у судово-психіатричній лікарні та переглянути роль психологів. Крім того, Комітет вважає, що було б бажано збільшити психіатричну допомогу.

Крім того, Комітет викликає серйозне занепокоєння щодо того, що працівники судової поліції на вході до палати експертизи були обладнані вогнепальною зброєю; Комітет рекомендує припинити цю практику.

Після надходження до судово-психіатричної лікарні, а потім регулярно 2-3 рази на місяць, усіх пацієнтів (будь-то «цивільних» або «кримінальних») обстежують медичні працівники. Комітет рекомендує переглянути ці домовленості.

У цивільній психіатричній лікарні чисельність персоналу різних категорій персоналу була явно недостатньою, і Комітет рекомендує переглянути кадрові ресурси.

В обох закладах застосування стримувальних засобів погоджується лікарем і не видається надмірним. Однак застосування хімічних засобів стримування не було зафіксовано у спеціальному реєстрі.

Більше того, у цивільній психіатричній лікарні пацієнтів регулярно піддавали стримуванню на очах у інших пацієнтів, а іноді пацієнтам дозволяли допомагати персоналу, який стримував інших пацієнтів.

У звіті Комітету визначає ключові принципи, які слід дотримуватись, коли вдаються до засобів стримування, і рекомендує їх ефективно впроваджувати на практиці.

Щодо правових гарантій, що супроводжують цивільне примусове перебування у психіатричному закладі, Комітет зазначає, що, як правило, пацієнти не були заслухані судом особисто і не мали змоги проконсультуватися зі своїми адвокатами щодо їх справи. Більше того, як це було раніше, законодавчо встановлені строки не завжди повністю дотримувалися на практиці. Ці недоліки слід усунути.

Крім того, Комітет зазначає, що у цивільній психіатричній лікарні, хоча офіційно всі пацієнти вважалися добровільними, деякі з них фактично були позбавлені волі. До цих пацієнтів має бути повністю застосована процедура примусового цивільного працевлаштування. Також надаються рекомендації щодо посилення практичної дії гарантій, що супроводжують згоду на лікування, що вимагається від пацієнтів.

Заклади соціального піклування

Під час візиту до Будинку соціальної допомоги Столака делегація не отримала достовірних тверджень про жорстоке поводження з мешканцями з боку персоналу. Іноді траплялися епізоди насильства між мешканцями. Якщо співробітники бачили ці конфлікти, вони втручалися негайно і адекватно. Однак через низький штат працівників закладу персонал не завжди був у курсі всіх конфліктів, що відбуваються.

Загалом матеріальні умови, запропоновані мешканцям, були цілком задовільними. При цьому делегація відзначила деякі ознаки зношення та пошкоджень, а приміщення були досить суворими та знеособленими. Більше того, декілька кімнат були недостатньо обладнані, і мешканцям давали лише ложку для вживання їжі. Даються рекомендації щодо усунення цих недоліків. Позитивно, що щодо доступу до свіжого повітря, мешканці упродовж усього дня могли вільно виходити на великий двір між житловими будинками.

Кількість персоналу у закладі була низькою, а присутність персоналу в кожній зміні дозволяла їм лише дбати про основні потреби мешканців. Комітет рекомендує переглянути та збільшити штат працівників різних категорій персоналу.

Комітет з позитивом відзначає, що команда, відповідальна за надання психосоціальної реабілітаційної діяльності, намагалася розробити плани догляду за мешканцями, і що приблизно половина мешканців в тій чи іншій мірі брали участь в організованій діяльності. Однак принаймні для половини мешканців не було організованої діяльності, а для деяких інших пропозиція була досить обмеженою. Комітет рекомендує, зокрема, продовжити розвиток пропозиції психосоціальної реабілітаційної діяльності.

Застосування засобів стримування було дуже рідким. Однак, Комітет рекомендує, щоб кожне звернення до засобів стримування було занесено до спеціального реєстру, мешканці не повинні піддаватися засобам стримування на виду інших мешканців, і вони повинні перебувати під постійним наглядом кваліфікованого персоналу протягом усього періоду дії засобів стримування.

Що стосується правових гарантій, які супроводжують розміщення мешканців у будинках соціальної опіки, Комітет зазначає, що усіх мешканців формально вважали добровільними. Однак деякі з них фактично були позбавлені волі, і досі не існувало процедури, за допомогою якої вони могли б оскаржити перед судом законність свого розміщення у закладі.

Комітет рекомендує органам влади запровадити чітку та всеосяжну правову базу, яка регулює примусове розміщення та перебування мешканців у будинках соціальної опіки у світлі детальних зауважень, викладених у звіті.

Report

Response