Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022

З часу свого першого візиту до Молдови у 1998 році, насильство між ув’язненими та залякування у в’язницях залишаються предметом серйозного занепокоєння ЄКЗК. Під час візиту в січні – лютому 2020 року ЄКЗК виявив, що ця проблема залишається такою ж серйозною серед дорослих ув’язнених чоловічої статі, як і раніше, будучи значною мірою пов’язаною з усталеною неформальною ієрархією ув’язнених у в’язничній системі країни[1].

У кількох звітах за результатами візитів Комітет закликав владу Молдови вжити рішучих заходів для вирішення цієї проблеми, зокрема, шляхом вжиття ефективних заходів для подолання явища неформальної ієрархії ув’язнених, що лежить в основі цієї проблеми. Проте результати візиту чітко свідчать про те, що насильство та залякування між дорослими ув’язненими-чоловіками залишається значною мірою невирішеною проблемою. В’язниці, як і раніше, не забезпечують безпечного середовища для ув’язнених, а рекомендації, надані ЄКЗК, виконані не були[2].

Під час візиту Комітету у грудні 2022 року велика кількість ув’язнених, опитаних під час візиту, описали загальну атмосферу залякування та насильства, що використовується неформальними в’язничними лідерами та їх близьким оточенням для нав’язування своїх неформальних правил іншим ув’язненим, включаючи обов’язок регулярно робити внески до незаконного колективного фонду («общака»), яким керують неформальні лідери в’язниці, а також інші форми здирництва, що застосовуються шляхом погроз або фактичного фізичного насильства[3]

Більше того, кілька осіб, з якими делегація намагалася взяти інтерв’ю у відвіданих установах, були помітно налякані, просили перервати інтерв’ю або навіть взагалі відмовлялися від інтерв’ю. Вони заявили, що це було пов’язано зі страхом репресій, з якими вони напевно зіткнуться з боку представників неформальної ієрархії ув’язнених за те, що вони поспілкувалися з делегацією[4].

У в’язницях Бранешті та Крикова, незабаром після того, як делегація почала проводити інтерв’ю в кількох відкритих гуртожитках великої місткості, ув’язнені, які не проживали у цих гуртожитках, та належали до вищих ешелонів неформальної ієрархії, часто заходили до гуртожитків, і сама їхня присутність чинила тиск на осіб, з якими спілкувалася делегація, та заважала їм вільно розмовляти. вільно розмовляти. У кількох випадках особи, з якими спілкувалася делегація, переставали спілкуватися та припиняли інтерв’ю[5].

Через атмосферу страху, створену неформальними лідерами та їх близьким оточенням, а також через недовіру до здатності персоналу гарантувати безпеку, особи, яких співробітники виявляли з тілесними ушкодженнями, відмовлялися надавати пояснення щодо походження їхніх травм або вказували причини, які явно не відповідали виявленим травмам (наприклад, «впав з ліжка», «впав на сходах», «послизнувся у ванній кімнаті» або «послизнувся в туалеті і впав на стіну»). Інші ув’язнені, які, ймовірно, були свідками інциденту систематично стверджували, що нічого не бачили[6].

Результати візиту чітко вказують на те, що низка випадків насильства між ув’язненими залишаються невиявленими, оскільки жертви систематично залякуються кривдниками під загрозою подальшого насильства, щоб вони не скаржилися персоналу та не вимагали медичного обстеження[7].

Становище осіб, які вважаються «приниженими» або «недоторканними», тобто такими, що належать до найнижчої «касти» неформальної ієрархії ув’язнених, залишається предметом серйозного занепокоєння ЄКЗК. Делегація знову отримала багато скарг на регулярні словесні образи, систематичну принизливу поведінку з боку інших осіб, які утримуються у в’язниці, та погрози фізичного насильства у випадку, якщо вони не будуть дотримуватися неформального «кодексу поведінки». Ці неформальні правила зобов’язували їх уникати контактів з іншими ув’язненими та їхніми речами, ходити збоку або вздовж стін, не вживати нецензурну лексику при спілкуванні з іншими особами, не користуватися загальними спортивними та рекреаційними приміщеннями, а також їдальнею. Їм також не дозволяли користуватися пральнями, які були у розпорядженні інших ув’язнених. Крім того, їх змушували безкоштовно прибирати житлові приміщення та місця загального користування (включаючи туалети) та збирати сміття, а також не дозволяли працювати з іншими ув’язненими особами. У більшості випадків ці особи розміщувалися в найгірших умовах, які можна було знайти у відвіданих в’язницях. Як висловилися кілька осіб, з якими спілкувалася делегація, «якщо тебе «принизили», то з тобою вже все, і назавжди»[8].

Становище осіб, які вважаються «приниженими», може розглядатися як таке, що становить триваюче порушення статті 3 Конвенції з прав людини, яка забороняє, серед іншого, всі форми поводження, що принижує гідність, та зобов’язує державні органи вживати належних заходів для запобігання такому поводженню, в тому числі з боку інших ув’язнених[9].

Тюремний персонал продовжує мовчазно приймати неформальну ієрархію та укладає мовчазну «угоду» з неформальними в’язничними лідерами, коли йдеться про забезпечення «порядку» серед ув’язнених і «безперебійної роботи» установ[10].

Неформальні в’язничні лідери, очевидно, також вирішували, яким саме ув’язненим дозволяється працювати. Делегація отримала кілька тверджень про те, що пільги (або їхня частина), зароблені працюючими ув’язненими, зокрема, можливість дострокового звільнення, записувалися на користь представників «вищих» каст неформальної в’язничної ієрархії»[11].

Делегація знову побачила разючі відмінності у матеріальних умовах з точки зору ремонту та наявності обладнання, а також наявної житлової площі між неформальними в’язничними лідерами та їх близьким оточенням, з одного боку, та рештою ув’язнених (особливо тими, кого вважають «приниженими»), з іншого боку. Перші продовжували жити дуже комфортним життя у в’язниці, з усіма можливими зручностями[12].

Неформальні лідери відігравали певну роль у задоволенні прохань про відокремлення від загального тюремного населення[13].

Влада Молдови без подальших зволікань має вжити рішучих заходів для подолання явища неформальної в’язничної ієрархії та запобігання насильству й залякуванню між ув’язненими в рамках всієї пенітенціарної системи[14].

З цією метою влада Молдови повинна розробити чітку цілісну стратегію з визначеними часовими межами її реалізації, яка повинна включати наступні кроки:

• припинення практики використання неформальних в’язничних лідерів для підтримання порядку у в’язницях у в’язниці;
• відокремлення неформальних лідерів та їхнього найближчого оточення від решти в’язничного населення на основі належної індивідуальної оцінки ризиків та потреб;
• позбавлення неформальних в’язничних лідерів та їх найближчого оточення привілеїв, в тому числі щодо матеріальних умов утримання;
• позбавлення неформальних в’язничних лідерів можливості доступу до осіб, які щойно прибули до в’язниці, та виконання ними своїх «кастових» функцій;
• нагадування тюремному персоналу, що будь-який співробітник, який сприятиме таким контактам, буде покараний[15].

[1] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 2, P. 5.

[2] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 18, P. 12.

[3] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 19, P. 12.

[4] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 21, P. 12.

[5] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 21, P. 13.

[6] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 21, P. 13

[7] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 22, P. 13.

[8] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 24, P. 14.

[9] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 24, P. 14.

[10] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 26, P. 15.

[11] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 26, P. 15.

[12] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 26, P. 15.

[13] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 26, P. 15.

[14] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 35, P. 18.

[15] Report on the ad hoc visit to Moldova carried out from 5 to 13 December 2022, Para 35, P. 18.