Robinson v. Prunty and Others (США): Розміщення ув’язнених різних рас у дворі

Ув’язнений Джордж Робінсон подав позов на підставі 42 U.S.C.§§ 1983 проти кількох тюремних чиновників і співробітників виправних установ (разом – «відповідачі») у в’язниці штату Каліпатрія в Каліфорнії, стверджуючи, що функціонування інтегрованих прогулянкових дворів у в’язниці Каліпатрія є жорстоким і незвичним покаранням.

Джордж Робінсон, афроамериканський ув’язнений державної в’язниці Каліпатрія в Каліфорнії, перебуває в адміністративному ізоляторі – «в’язниці у в’язниці», яка призначена для ув’язнених, які порушили тюремні правила.

З 1996 року Каліпатрія дотримується політики Каліфорнійського департаменту виконання покарань (CDC) щодо підтримки расово інтегрованих тюремних дворів.

Робінсон стверджує, що в Каліпатрії існує кілька банд на расовому ґрунті.

Наприклад, Робінсон стверджує, що Surenos – це тюремна банда, що складається з «піхотинців Мексиканської мафії».

Робінсон також стверджує, що більшість білих ув’язнених є членами банд, що пропагують перевагу білої раси, таких як “Арійське братство” або “Скінхеди“.

Робінсон стверджує, що в Каліпатрії білі банди сформували союз із Surenos, і що члени цих банд жорстоко протистоять афроамериканським ув’язненим і мексиканським ув’язненим з Північної Каліфорнії.

Робінсон стверджує, що Administrative Segregation Unit розглядається як «штаб-квартира» багатьма тюремними угрупованнями і що кожне угруповання має своїх представників у Administrative Segregation Unit.

Він стверджує, що до запровадження політики CDC щодо інтеграції ув’язнених у дворах він перебував у різних адміністративних ізоляторах, і що в той час тюремна адміністрація не випускала ув’язнених Surenos на прогулянковий двір одночасно з афроамериканцями або мексиканцями з Північної Каліфорнії, побоюючись, що вони можуть напасти один на одного.

Робінсон також стверджує, що хоча тюремні двори більше не поділяються за расовою чи бандитською приналежністю, окремі тюремні камери сегрегуються, оскільки широко поширена думка, що члени різних банд чи рас намагатимуться вбити один одного виключно на підставі приналежності до банди чи раси.

Згідно з чинною integrated yard policy, Каліпатрія вживає певних запобіжних заходів для запобігання сутичкам між ув’язненими. Окружний суд встановив, що перед тим, як дозволити ув’язненому відвідувати двір, тюремні працівники переглядають його справу, щоб визначити, чи є у нього конкретні вороги або попередні сутички з іншими ув’язненими, які перебувають у відділенні адміністративної ізоляції.

Засуджених не розподіляють до дворових груп, які містять відомих ворогів або інших засуджених, з якими вони раніше мали конфлікти. Засуджені об’єднуються в об’єднані дворові групи по тридцять осіб або менше, і в наручниках виводяться на подвір’я поодинці або парами. Ув’язнених обшукують і сканують металошукачем, коли вони заходять і виходять з двору.

Цей позов про порушення громадянських прав пов’язаний з двома ймовірними нападами на Робінсона, які сталися, коли він перебував у прогулянковому дворі.

Перший напад стався 13 травня 1996 року. Робінсон стверджує, що як тільки він увійшов на подвір’я, на нього напав мексикансько-американський ув’язнений Мартінес, який вже був у дворі. Робінсон стверджує, що співробітники в’язниці, які чергували у дворі, спостерігали за бійкою близько п’яти хвилин, не намагаючись її зупинити. За словами Робінсона, приблизно через п’ять хвилин один з охоронців наказав ув’язненим лягти на землю. Робінсон стверджує, що він не міг лягти на землю, оскільки Мартінес належить до банди, яка наказує своїм членам продовжувати бійку, поки охоронці не вистрілять, тому Робінсон був змушений продовжувати захищатися. Зрештою, один з охоронців вистрілив у Робінсона і Мартінеса дерев’яними блоками, а інший кинув гранату, яка випустила сльозогінний газ. Робінсон отримав деякі травми в результаті нападу, і йому була надана медична допомога. Робінсон стверджує, що охоронці збрехали у звіті про інцидент, описавши бійку як «взаємна бійка», замість того, щоб зазначити, що Мартінес напав на Робінсона.

Другий напад стався 25 травня 1996 року. Робінсон був першим ув’язненим у дворі. Він стверджує, що перед тим, як Міранду, мексикансько-американського ув’язненого, випустили на подвір’я разом з ним, один з охоронців пожартував: «Робінсоне, дай іншому хлопцеві пройти весь шлях по подвір’ю, перш ніж битися з ним, ти не можеш поспішати з ним біля воріт». Інший охоронець запитав Робінсона, чи не зашкодить сльозогінний газ його астмі, і ще шестеро охоронців розсміялися з цього коментаря. Робінсон стверджує, що як тільки охоронці випустили Міранду на подвір’я, Міранда напав на нього. Охоронці вистрілили дерев’яними блоками, один з яких влучив Робінсону в ногу. Охоронці також кинули у двір гранату зі сльозогінним газом. Робінсон стверджує, що охоронці знову сфальсифікували звіт про інцидент, описавши бійку як «взаємна бійка», замість того, щоб зазначити, що Міранда напав на нього.

У 1998 році Робінсон подав позов про захист цивільних прав відповідно до 42 U.S.C. §§ 1983 проти відповідачів, стверджуючи, що вони порушили його право на свободу від жорстокого і незвичайного покарання, оскільки свідомо проігнорували значний ризик того, що він отримає серйозні травми, коли його помістять у тюремний двір разом з американськими ув’язненими мексиканського походження. Відповідачі подали клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Окружний суд задовольнив клопотання відповідачів про спрощене судочинство, оскільки Робінсон не надав жодних доказів на підтримку своїх заперечень проти клопотання відповідача про спрощене судочинство. Відповідачі, навпаки, надали докази того, що вони вживали заходів для запобігання насильству у дворі.

5 серпня 1999 року Робінсон подав клопотання про перегляд постанови районного суду, якою підсудним було винесено вирок у порядку спрощеного судочинства. Робінсон додав до свого клопотання відеокасети, на яких зафіксовані різні сутички між ув’язненими у дворі адміністративного ізолятора. Робінсон додав заяву, в якій пояснив, що не може надати відеозаписи нападів на нього, оскільки вони були знищені. Робінсон також додав численні звіти про інциденти, що документують фізичні сутички між ув’язненими різних рас.

На основі цих доказів районний суд постановив, що Робінсон порушив питання про суттєвий факт, «що стосується того, чи утримувався [Робінсон] у в’язниці в умовах, які становили «істотний ризик серйозної шкоди», і чи знали тюремні службовці про «надмірний ризик для його здоров’я або безпеки» і чи проігнорували його».

Відповідно, окружний суд задовольнив клопотання Робінсона про перегляд рішення суду про спрощене судочинство і виніс ухвалу, яка дозволила Робінсону продовжити розгляд його позову за Восьмою поправкою. В ухвалі окружного суду зазначалося, що він не переглядатиме питання про те, чи мають підсудні право на кваліфікований імунітет, але що вони можуть поновити своє клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження на цій підставі пізніше.

Після цього справу було передано іншому судді. Відповідачі поновили своє клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження на тій підставі, що вони мають право на кваліфікований імунітет щодо позову Робінсона на підставі Восьмої поправки до Конституції.

Окружний суд постановив, що відповідачі не мають права на кваліфікований імунітет, оскільки існувало реальне фактичне питання про те, чи були відповідачі свідомо байдужими до надмірного ризику для безпеки Робінсона, коли його помістили у вигульний майданчик. Районний суд вирішив, що якщо підсудні насправді були свідомо байдужими до цього ризику, то вони не могли вважати, що діють законно. Якщо підсудні не могли вважати, що діють законно, то, на думку районного суду, вони не мають права на кваліфікований імунітет.

Підсудні подали апеляцію.

Ми переглядаємо de novo рішення районного суду щодо кваліфікованого імунітету (Hamilton v. Endell, 981 F.2d 1062, 1065 (9th Cir. 1992)).

Відмова у спрощеному судовому розгляді, як правило, не підлягає оскарженню. Однак, якщо підставою для відмови у спрощеному судовому розгляді є те, що відповідач не має права на кваліфікований імунітет, ми маємо юрисдикцію щодо проміжної апеляції на певних, обмежених підставах (Schwenk v. Hartford, 204 F.3d 1187, 1195 (9th Cir. 2000) (citing Behrens v. Pelletier, 516 U.S. 299, 312 (1996)).

Ми можемо переглянути ухвалу окружного суду про відмову у спрощеному судочинстві, тільки якщо «оскаржуване питання стосується не того, які факти сторони можуть довести, а скоріше того, чи свідчать певні факти про порушення “чітко встановленого” закону» (Johnson v. Jones, 515 U.S. 304, 311 (1995) (citing Mitchell v. Forsyth, 472 U.S. 511, 528 (1985)).

Для цілей цього обмеженого дослідження «ми припускаємо, що версія матеріальних фактів, викладена протилежною стороною, є правильною» (Schwenk, 204 F.3d at 1195 (citing Behrens, 516 U.S. at 312; Liston v. County of Riverside, 120 F.3d 965, 977 (9th Cir. 1997)).

Ми не можемо розглядати апеляцію відповідача в тій мірі, в якій вона оскаржує висновок окружного суду про наявність фактичного питання, що підлягає розгляду в суді. Беручи до уваги ці принципи, ми розглянемо, чи не помилився окружний суд, відмовивши відповідачам у кваліфікованому імунітеті.

Державні службовці користуються кваліфікованим імунітетом від цивільної відповідальності, якщо тільки «у світлі раніше діючого законодавства [не] “очевидна” незаконність [їхньої] поведінки». Для того, щоб визначити, чи має посадова особа право на кваліфікований імунітет, суд повинен (1) ідентифікувати право, яке нібито було порушене, (2) визначити, чи було це право «чітко встановлене», і (3) визначити, чи вважала б розсудлива посадова особа свою поведінку законною.

Робінсон стверджує, що відповідачі порушили його право, передбачене Восьмою поправкою, на свободу від жорстокого і незвичайного покарання.

Зокрема, він стверджує, що підсудні свідомо проігнорували надмірний ризик того, що йому буде завдано серйозної шкоди, якщо його помістять у расово інтегрований двір.

На момент нападу на Робінсона у дворі в’язниці Каліпатрія в 1996 році закон про обов’язок тюремної адміністрації вживати розумних заходів для захисту ув’язнених від насильства з боку інших ув’язнених був «чітко встановлений».

Свідома байдужість до ризику заподіяння шкоди ув’язненому з боку інших ув’язнених є порушенням Восьмої поправки: «Ув’язнений може подати позов за розділом 1983 відповідно до восьмої та чотирнадцятої поправок проти тюремних службовців, якщо службовці діяли з “навмисною байдужістю” до загрози серйозної шкоди або травми з боку іншого ув’язненого»).

Єдине питання, яке залишається, – чи вважав би розсудливий тюремний працівник свою поведінку законною у світлі цього вже існуючого закону.

Для цілей цієї апеляції ми повинні припустити, що версія подій, викладена Робінсоном, є правдивою.

Свідчення Робінсона малюють “гладіаторський” сценарій, в якому тюремні охоронці усвідомлюють, що одночасне перебування ув’язнених різних рас на подвір’ї становить серйозний ризик спалахів насильства.

Усвідомлення та байдужість відповідачів до цього ризику демонструється стверджуваною частотою, з якою такі спалахи відбуваються, стверджуваними жартами охоронців на адресу Робінсона перед тим, як вони випустили мексикансько-американського ув’язненого у двір разом з ним, а також стверджуваним фактом, що охоронці не втрутилися, коли Робінсон був атакований іншим ув’язненим.

Ми погоджуємося з окружним судом у тому, що якщо “гладіаторський” сценарій Робінсона відповідає дійсності, то жоден розсудливий працівник в’язниці не міг повірити, що його поведінка була законною.

Тому ми вважаємо, що окружний суд не помилився, відмовивши підсудним у кваліфікованому імунітеті.

---

George H. Robinson, Plaintiff-appellee, v. Kingston W. Prunty, Warden, Calipatria State Prison, California; Silvia Huerta-garcia, Chief Deputy Warden; A. Tutt, Captain; G.j. Janda, Correctional Lieutenant; D.l. Fish, Correctional Sergeant; M.e. Ortiz, Correctional Sergeant; W. Brumbaugh, Correctional Officer; Ruben R. Rosas, Correctional Officer; Armando F. Valenzuela, Correctional Officer, Defendants-appellants, 249 F.3d 862 (9th Cir. 2001)

U.S. Court of Appeals for the Ninth Circuit – 249 F.3d 862 (9th Cir. 2001)Submitted April 17, 2001*Filed May 7, 2001