Чи може КДКА регіону повторно розглядати по суті одну й ту ж саму справу (позовна заява адвоката Дмитра Ягунова проти НААУ, справа №320/50642/24)

Ця позовна заява подається до Київського окружного адміністративного суду за правилами підсудності, встановленими чинним законодавством України.

Заява про залучення до справи в якості третьої особи

320 50642 24 – Заява – третя особа Завантажити

ВІДПОВІДАЧ

Відповідачем за цим позовом є юридична особа – Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України».

Керівник – Ізовітова Лідія Павлівна;
Код ЄДРПОУ 38488439;
Телефон: 0443927371;
Факс: 0443927370;
E-mail: info@unba.org.ua
Електронний кабінет: наявний;
Юридична адреса: 04070, м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 3, 5-й поверх;
Фактична та поштова адреса: 04070, м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 3, 5-й поверх.

ТРЕТЯ ОСОБА № 1

Адвокат КАНІКАЄВ ЮРІЙ ОЛЕГОВИЧ

Відповідно до статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. Відтак рішення Відповідача, що оскаржується, прямо зачіпає права та законні інтереси Третьої особи як адвоката члена адвокатури України.

Так, відповідно до статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» («Професійні обов’язки адвоката»), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний inter alia виконувати рішення органів адвокатського самоврядування.

Внаслідок ухвалення рішення Відповідача, що оскаржується, правовий статус адвоката Канікаєва Ю.О. було більш ніж суттєво погіршено, а сам він як адвокат поставлений в умови абсолютної правової невизначеності, адже сам сенс його адвокатської діяльності було поставлено під сумнів.

Фактично, вказаним рішенням Відповідач примушує Третю особу не лише відмовитися від свого конвенційного права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини, в частині захисту від дисциплінарного обвинувачення.

Рішенням Відповідача, що оскаржується, незалежність Третьої особи як адвоката була фактично знищена, адже внаслідок ухвалення такого рішення Відповідача він втратив право на розгляд його справи незалежним дисциплінарним судом у випадку подання дисциплінарної скарги проти нього.

ТРЕТЯ ОСОБА № 2

АдвокатДОНЕЦЬ АРТЕМ АНАТОЛІЙОВИЧ

Залучення третьої особи обумовлено тим, що незаконні, свавільні та протиправні дії відповідача, які полягають в ухваленні відповідачем оскаржуваного рішення, що грубо порушує принцип верховенства права та засади змагальності дисциплінарного провадження щодо адвокатів, а також принцип Non bis in idem щодо соціальної групи – адвокатів, представником якої він є.

ТРЕТЯ ОСОБА № 3

Адвокат КОЗЛОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Залучення третьої особи обумовлено тим, що незаконне, свавільне та протиправне рішення Відповідача прямо зачіпає та грубо порушує його професійні права та гарантії як адвоката, а також принцип верховенства права та засади змагальності дисциплінарного провадження щодо адвокатів, а також принцип Non bis in idem щодо соціальної групи – адвокатів, представником якої є третя особа.

ЗАЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ПОЗОВУ, ОБҐРУНТОВАНИЙ РОЗРАХУНОК СУМИ, ЩО СТЯГУЄТЬСЯ

У позовній заяві не містяться вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно, ціна позову не зазначається.

ВІДПОВІДАЧ ЯК СУБ’ЄКТ ВЛАДНИХ ПОВОДЖЕНЬ

Відповідно до частини 1 статті 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське самоврядування – це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому вказаним Законом.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Рішення Відповідача, що оскаржується, стосується прямо та виключно діяльності КДКА регіонів.

При цьому усі КДКА регіонів у правовій системі України є квазісудовими органами та мають всі ознаки «судів» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції не лише для адвокатів, проте й для громадян та органів влади, які подають скарги проти адвокатів.

Під час виконання своїх функцій КДКА регіону є судом, встановленим законом, саме як квазісудовий орган у системі Національної асоціації адвокатів України (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

Цю позицію щодо статусу КДКА як суду у розумінні частини першої статті 6 Конвенції Верховний Суд застосовував неодноразово і в подальшому, зокрема у справах № 816/2353/17, № 640/20599/19, № 640/20588/21, № 140/7518/21, № 140/7522/21.

Відтак, владна природа правового статусу Відповідача та його рішень, включаючи рішення, що оскаржується, для необмеженої кількості громадян та органів влади не оспорюється.

Із системного тлумачення положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

Водночас, відповідно до статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» («Професійні обов’язки адвоката»), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний inter alia виконувати рішення органів адвокатського самоврядування;

Відтак, Відповідач за визначенням є суб’єктом владних повноважень для усіх без винятку членів НААУ, тобто для усіх адвокатів, включаючи Позивача та Третіх осіб, а також для необмеженої кількості громадян та органів влади, які подають скарги проти адвокатів та ініціюють дисциплінарне провадження проти адвокатів.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І ВИКЛАД ОБСТАВИН, ЯКИМИ ПОЗИВАЧ ОБҐРУНТОВУЄ СВОЇ ВИМОГИ (РІШЕННЯ ВІДПОВІДАЧА, ЩО СКАРЖУЄТЬСЯ)

Відповідно до статті 55 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», у період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

20 вересня 2024 року Рада адвокатів України (надалі – РАУ) ухвалила рішення, що грубо порушує права та законні інтереси та обов’язки Позивача, а також негативно зачіпає права та законні інтереси та обов’язки Третіх осіб, примушуючи як Позивача, так і Третіх осіб перебувати у перманентному стані абсолютної правової невизначеності.

Так, у вказану дату Відповідачем було ухвалене рішення № 51 «Про розгляд кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону скарги після скасування судом рішення КДКА».

У вказаному рішення Відповідач (тобто РАУ) (надалі подається текст Рішення у повному обсязі):

«Обговоривши запит Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області Самарця О.І. про внесення змін до Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а також надання роз’яснень щодо обов’язку кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури продовжити розгляд скарги після скасування судом рішення КДКА;

заслухавши пропозицію представника адвокатів Рівненської області у складі Ради адвокатів України Лазарчук Г.В. затвердити роз’яснення про наявність у кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури повноважень продовжити розгляд заяви (скарги) заявника (скаржника) по суті після скасування судом рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

взявши до уваги рішення Ради адвокатів України № 167 від 13.12.2019 відповідно до якого роз’яснено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіону, до якої надійшла заява (скарга) на дії адвоката та рішення за результатами розгляду якої було скасовано в судовому порядку з процедурних питань, зобов’язана розглянути зазначену заяву та завершити дисциплінарне провадження у межах тієї ж дисциплінарної справи, тобто розгляд здійснюється відповідно до адреси робочого місця адвоката на час первісного звернення скаржника, а також рішення Ради адвокатів України «Про недопущення порушення судами незалежності інституту адвокатури, гарантій адвокатської діяльності, закріплених Конституцією України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час слухання справ про оскарження рішень КДКА у дисциплінарній справі» № 87 від 02.06.2018 та «Про затвердження роз’яснення щодо поширення прав та гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» № 83 від 11-12.08.2023;

врахувавши пропозиції членів Ради адвокатів України щодо необхідності встановлення законодавчо уповноваженим органом, кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону, наявності або відсутності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку; керуючись статтями 55, 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про Раду адвокатів України, Регламентом Ради адвокатів України,

ВИРІШИЛА:

Роз’яснити, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіону продовжує розглядати дисциплінарну скаргу після скасування судом рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону по суті дисциплінарної справи, якщо рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката є діючим.

Секретарю Ради адвокатів України про прийняте рішення повідомити заявника та кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури регіонів».

ПІДПИСАНТИ РІШЕННЯ ВІДПОВІДАЧА, ЩО ОСКАРЖУЄТЬСЯ

Рішення Відповідача, що оскаржується, підписали Голова РАУ Лідія Ізовітова та Секретар РАУ Ігор Колесников.

ДАТА УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ, ЩО ОСКАРЖУЄТЬСЯ

Рішення, що оскаржується, було ухвалене Відповідачем 20-го вересня 2024 року о 14 годині 56 хвилин (відповідні докази долучено до позовної заяви).

ДАТА ОПРИЛЮДНЕННЯ РІШЕННЯ, ЩО ОСКАРЖУЄТЬСЯ

Рішення Відповідача, що оскаржується, було оприлюднене Відповідачем лише 10-го жовтня 2024 року на офіційному сайті Відповідача https://unba.org.ua

Рішення було оприлюднено за посиланням.

Рішення Відповідача, що оскаржується, супроводжувалося офіційним коментарем Відповідача з назвою «Як має діяти КДКА, якщо суд скасував її рішення у дисциплінарній справі».

Аналогічно інформацію було поширене Відповідачем у мережі Facebook через офіційну сторінку відповідача у мережі Facebook.

Так, Відповідачем офіційно було подано інформацію наступного змісту (мовою оригіналу):

Початок цитати:

«Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіону продовжує розглядати дисциплінарну скаргу після скасування судом рішення КДКА по суті дисциплінарної справи, якщо рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката є діючим.

Таке роз’яснення надала Рада адвокатів України на запит голови КДКА Дніпропетровської обл. Олександра Самарця.

Відповідне рішення від 20.09.2024 № 51 оприлюднене на сайті НААУ.

Запит стосувався питання обов’язку КДКА продовжити розгляд скарги після скасування судом рішення КДКА.

Рада адвокатів України взяла до уваги своє попереднє рішення № 167 від 13.12.2019 яким раніше було роз’яснено, що КДКА, до якої надійшла заява (скарга) на дії адвоката та рішення за результатами розгляду якої було скасовано в судовому порядку з процедурних питань, зобов’язана розглянути зазначену заяву та завершити дисциплінарне провадження у межах тієї ж дисциплінарної справи. Тобто розгляд здійснюється відповідно до адреси робочого місця адвоката на час первісного звернення скаржника.

Також члени органу адвокатського самоврядування послалися на рішення РАУ № 87 від 02.06.2018 «Про недопущення порушення судами незалежності інституту адвокатури, гарантій адвокатської діяльності, закріплених Конституцією України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час слухання справ про оскарження рішень КДКА у дисциплінарній справі»; № 83 від 11-12.08.2023 «Про затвердження роз’яснення щодо поширення прав та гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Нагадаємо, відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката.

Дисциплінарне провадження складається чотирьох стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до ВКДКА або до суду.

Також адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до ВКДКА або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії»

(кінець цитати).

ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ ЩОДО ОПРИЛЮДНЕННЯ РІШЕННЯ, ЩО ОСКАРЖУЄТЬСЯ, НА ОФІЦІЙНОМУ САЙТІ ВІДПОВІДАЧА

Рішення Відповідача, що оскаржується, було оприлюднене Відповідачем на офіційному сайті Відповідача у рубриці «Акти НААУ» лише 21-го жовтня 2024 року за посиланням https://unba.org.ua/akts-naau (відповідні докази долучено до позовної заяви).

КОНВЕНЦІЙНІ ТА КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПОЗОВУ

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно, як Позивач, так і Треті особи, будучи адвокатами, цим позовом реалізують гарантоване державою право самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом.

Враховуючи виключно публічну природу правового статусу Відповідача та спрямованість рішення Відповідача, що оскаржується, на скасування статусу суду у КДКА регіону у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини, цим позовом Позивач реалізує своє конституційне право на оскарження в суді рішення Відповідача, яка грубо порушує конвенційні та конституційні права Позивача, а також зачіпає конвенційні та конвенційні права Третіх осіб, знищуючи як таку справедливу процедуру дисциплінарного провадження в Україні та позбавляючи усіх без винятку адвокатів права на справедливий суд у КДКА регіону.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПОРУШЕННЯ ОСКАРЖУВАНИМ РІШЕННЯМ ПРАВ, СВОБОД, ІНТЕРЕСІВ ПОЗИВАЧА (ПРАВА ПОЗИВАЧА, ЯКІ ПОРУШЕНІ ВІДПОВІДАЧЕМ ВНАСЛІДОК УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ)

Внаслідок ухвалення рішення Відповідача, що оскаржується, Відповідач здійснив незаконне та свавільне втручання до конвенційного права Позивача, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини, позбавивши Позивача як адвоката права на справедливий суд при розгляді дисциплінарної справи, що наразі перебуває на розгляді КДКА Одеської області за скаргою проти Позивача.

Відтак, незаконне, свавільне та протиправне рішення Відповідача грубо порушує та фактично скасовує професійні права Позивача та гарантії як адвоката та члена НААУ.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. Відтак рішення Відповідача, що оскаржується, прямо зачіпає права та законні інтереси третьої особи як члена адвокатури України.

Так, відповідно до статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» («Професійні обов’язки адвоката»), під час здійснення адвокатської діяльності Позивач як адвокат зобов’язаний inter alia виконувати рішення органів адвокатського самоврядування;

Внаслідок ухвалення рішення Відповідача, що оскаржується, правовий статус Позивача було більш ніж суттєво погіршено, а сам Позивач як адвокат був поставлений в умови абсолютної правової невизначеності, адже сам сенс його адвокатської діяльності було поставлено під сумнів.

Фактично, вказаним рішенням Відповідач примушує Позивача не лише відмовитися від свого конвенційного права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини, в частині захисту від дисциплінарного обвинувачення.

Рішенням Відповідача, що оскаржується, незалежність Позивача як адвоката була знищена, адже внаслідок ухвалення такого рішення Відповідача Позивач втратив своє право на розгляд його справи за скаргою Ніколенка Ігоря Степановича, яка наразі перебуває на розгляді КДКА Одеської області, незалежним дисциплінарним судом,

Крім того, внаслідок ухвалення Відповідачем зазначеного рішення Позивач втратив право на розгляд його справи незалежним дисциплінарним судом у випадку подання інших дисциплінарних скарг проти нього.

Право, Позивача передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини, є порушеним внаслідок того, що Відповідач ухвалив рішення, що оскаржується, поза межами повноважень та явно не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Рішення, що оскаржується, було ухвалене Відповідачем виключно з метою здійснення свавільного тиску на адвокатів під виглядом здійснення дисциплінарного провадження.

Рішення було прийняте Відповідачем з цілеспрямованим ігноруванням статті 6 Конвенції про захист прав людини та практики ЄСПЛ.

Рішення, що оскаржується, було ухвалене Відповідачем всупереч правовим позиціям Європейського суду з прав людини, що продемонструвало нігілістичну позицію Відповідача, що Відповідач начебто стоїть над правосуддям у рамках Ради Європи та не пов’язаний судовими рішеннями, навіть якщо рішення Європейського суду з прав людини прямо стосуються діяльності Відповідача.

Рішення, що оскаржується, було ухвалене Відповідачем всупереч правовим позиціям Верховного Суду, що продемонструвало нігілістичну позицію Відповідача, що він стоїть над національним правосуддям та не пов’язаний судовими рішеннями, навіть якщо судові рішення прямо стосуються діяльності Відповідача.

Рішення, що оскаржується, було ухвалене Відповідачем в абсолютно недобросовісний спосіб, адже таке рішення сформовало в українському суспільстві та юридичній спільноті хибне уявлення, що судові рішення (навіть якщо вони ухвалені Верховним Судом та Європейським судом з прав людини) нічого не варті та необов’язкові до виконання.

Так само рішення Відповідача є абсолютно непропорційним та нерозсудливим, адже воно буквально знищує саму ідею справедливого та неупередженого дисциплінарного судочинства щодо адвокатів.

Фактично вказаним рішенням Відповідач скасував принцип справедливості у дисциплінарному провадженні щодо адвокатів, яке регламентується inter alia Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність (Рішення Ради адвокатів України № 120 від 30 серпня 2024 року зі змінами та доповненнями).

Отже, внаслідок ухвалення такого рішення Відповідач фактично прирік Позивача на розгляд скарги Ніколенка І.С. проти Позивача у КДКА Одеської області судом, сформованим з членів, які вже висловили свою думку по суті зазначеної скарги.

Так, відповідно до постанови П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 420/509/21 рішення про дисциплінарне стягнення було прийнято КДКА Одеської області за скаргою Ніколенка С.І. з явним порушенням процедури, а саме адвоката Ягунова Д.В. було позбавлено права брати участь у розгляді справи та захищати себе під час розгляду справи, права заявляти відводи (постанова від 13.07.2021).

Крім того, внаслідок ухвалення такого рішення Відповідач фактично прирік Позивача на розгляд скарги проти Позивача у КДКА Одеської області судом, сформованим з членів, які були викриті у конфлікті інтересів на користь самого скаржника Ніколенка С.І.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ З ПРИВОДУ РІШЕННЯ, ЩО ОСКАРЖУЄТЬСЯ

Рішення Відповідача, що оскаржується, прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду з питання можливості повторного розгляду однієї й тієї ж скарги проти адвоката тим само складом КДКА регіону.

Так, у Постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21 (адміністративне провадження № К/990/28651/22) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/27049/21 за позовом Ягунова Дмитра Вікторовича до КДКА Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Ніколенка Степана Ігоровича, про визнання протиправними та скасування рішення, установив наступне:

На розгляді КДКА Одеської області перебувала скарга громадянина Ніколенка С.І. на дії адвоката Ягунова Д.В.

22 вересня 2020 року відповідачем було прийнято рішення про порушення дисциплінарної справи № 364/19 стосовно адвоката Ягунова Д.В., а 15 грудня 2020 року – про притягнення адвоката Ягунова Д.В. до дисциплінарної відповідальності за грубе одноразове порушення Правил адвокатської етики та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/509/21 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та прийнято нове рішення, яким позов Ягунова Д.В. до КДКА Одеської області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення КДКА Одеської області від 15 грудня 2020 року про притягнення адвоката Ягунова Д.В. до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців за скаргою Ніколенка С.І. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Водночас, на засіданні 31 серпня 2021 року члени дисциплінарної палати КДКА Одеської області одноголосно вирішили призначити новий розгляд дисциплінарної справи № 364/19 стосовно адвоката Ягунова Д.В. Таке рішення дисциплінарної палати ґрунтувалося на тому, що стаття 37 Закону № 5076-VІ визначає стадії дисциплінарного провадження, а постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 420/509/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог Ягунова Д.В. про визнання протиправним та скасування рішення КДКА Одеської області від 22 вересня 2020 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В., а тому згідно зі статтями 39, 40 Закону № 5076-VІ дисциплінарна палата дійшла до висновку про необхідність призначення нового розгляду справи.

І як уже зазначалося, 30 листопада 2021 року КДКА Одеської області за результатами розгляду дисциплінарної справи ухвалила рішення про закриття дисциплінарної справи № 364/20 за скаргою Ніколенка С.І. проти адвоката Ягунова Д.В., у зв’язку із закінченням строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, з одночасним встановленням дисциплінарного проступку у діях адвоката.

Спірним у розглядуваному спорі є питання можливості повторного розгляду КДКА Одеської області дисциплінарної справи відносно адвоката Ягунова Д.В. за скаргою Ніколенка С.І., після скасування у судовому порядку прийнятого за скаргою останнього рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 15 грудня 2020 року (Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

Так, Закон № 5076-VІ гарантує кожному можливість звернутися до КДКА із заявою (скаргою) на дії адвоката та відповідно встановлює процедуру дисциплінарного провадження, що полягає у розгляді дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Частина перша статті 37 Закону № 5076-VІ чітко визначає стадії дисциплінарного провадження, а саме: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

У свою чергу, приписи статей 38-40 Закону № 5076-VІ унормовують здійснення перших трьох стадій дисциплінарного провадження проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, порушення дисциплінарної справи та розгляд дисциплінарної справи, а також визначають повноваження дисциплінарного органу на кожній із цих стадій.

Поряд із цим, завершальну стадію дисциплінарного провадження (порядок її проведення та повноваження дисциплінарного органу) регламентовано у статті 41 Закону № 5076-VІ. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Отже, конструкція статті 41 Закону № 5076-VІ чітко визначає, що дисциплінарне провадження завершується прийняттям одного із двох можливих рішень КДКА, а саме: про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або про закриття дисциплінарної справи.

Процесуальна можливість оскарження рішення КДКА регіону закріплена у статті 42 Закону №5076-VІ, відповідно до якої адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. При цьому право сторони, яка не згодна з рішенням КДКА регіону, не обмежене процедурою його оскарження спочатку до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а вже потім до суду. Тож суб’єкт вправі обирати орган оскарження на власний розсуд.

У випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності КДКА регіону до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закон № 5076-VІ визначає повноваження останньої та види процесуальних рішень, які вона вправі ухвалити.

Так, частиною п’ятою статті 52 указаного Закону визначено, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Відтак, приписи Закону № 5076-VІ пов’язують процесуальну можливість направлення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури дисциплінарної справи на новий розгляд до КДКА у разі оскарження її рішення саме до цього органу адвокатського самоврядування.

У світлі наведеного принагідно зауважити, що у розглядуваному випадку дисциплінарне провадження за скаргою Ніколенка С.І. на дії адвоката Ягунова Д.В. завершилося прийняттям рішення КДКА Одеської області від 15 грудня 2020 року про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців, яке було скасовано постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 420/509/21.

Водночас, зі змісту указаного судового рішення не слідує, що суд вирішував питання про новий розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В. і зобов’язував КДКА Одеської області вчинити у зв’язку із цим відповідні дії.

Аргументи відповідача про те, що постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 420/509/21 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Ягунова Д.В. про визнання протиправним та скасування рішення КДКА Одеської області від 22 вересня 2020 року про порушення дисциплінарної справи, як на підставу здійснення нового розгляду дисциплінарної справи, Верховний Суд уважає безпідставними.

По-перше, Закон № 5076-VІ не містить такої норми, яка б дозволяла кваліфікаційно-дисциплінарній палаті повертатися до розгляду справи спочатку у випадку нескасування судом рішення про порушення дисциплінарної справи, а по-друге, рішення КДКА Одеської області від 22 вересня 2020 року вичерпало свою дію з моменту прийняття рішення про притягнення адвоката Ягунова Д.В. до дисциплінарної відповідальності.

Тож оскільки законодавець не визначив повноважень КДКА здійснювати повторний розгляд справи у разі скасування її первинного рішення у судовому порядку, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо безпідставного проведення КДКА нового розгляду дисциплінарного справи стосовно нього і ухвалення у ній рішення від 30 листопада 2021 року (Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

За таких обставин, у КДКА Одеської області були відсутні нормативні повноваження здійснювати повторний розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В. після скасування рішення від 15 грудня 2020 року у судовому порядку (Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

Отже, у даному випадку КДКА Одеської області діяла у спосіб, що не передбачений Законом № 5076-VІ, у зв’язку із чим прийняте нею за наслідками нового розгляду дисциплінарної справи № 364/20 рішення від 30 листопада 2021 року є протиправним і підлягає скасуванню (Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

ЩОДО СТАТУСУ КДКА РЕГІОНУ У РОЗУМІННІ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ (ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ)

Рішення, що оскаржується, тотально суперечить статті 6 Конвенції про захист прав та відповідній практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідач абсолютно проігнорував і не надав правової оцінки практиці ЄСПЛ, що для цілей функціонування адвокатури України як цілісної організації, чия діяльність спрямована на захист прав людини, та діяльності КДКА регіону як справедливого дисциплінарного суду щодо адвокатів, КДКА регіону не може не мати правового статусу суду (дисциплінарного суду) згідно з статті 6 Конвенції та відповідною практикою ЄСПЛ з усіма відповідними процесуальними гарантіями, що випливають зі ст. 6 Конвенції, незважаючи на свавільне заперечення з боку Відповідача такого статусу.

Крім того, відповідно до пункту 3 Принципу VІ Рекомендацій № R (2000) 21 Комітету Міністрів державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів Ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 727 засіданні заступників міністрів 25 жовтня 2000 року, дисциплінарне провадження має здійснюватися з повним додержанням принципів і норм, викладених у Європейській конвенції з прав людини.

Згідно з висновками ЄСПЛ в рішенні по справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 КДКА регіону має розглядатися саме як суд, адже члени КДКА регіону приймають владне імперативне рішення, а згодом беруть участь у голосуванні при прийнятті рішення у висуванні звинувачень щодо заявника на підставі результатів проведеної ними відповідної перевірки.

Відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, поняття «суд» не обов’язково повинен розумітися як юрисдикція класичного типу, інтегрована до загальної судової системи держави («Campbell and Fell v. the UK», п. 76).

Для виконання п. 1 ст. 6 Конвенції «суд» не повинен представляти собою суд загальної юрисдикції за стандартним механізмом судочинства у державі. Він може бути призначений для вирішення конкретних питань, які можуть бути відповідно розглянуті поза межами звичайної судової системи. Для виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції важливо забезпечити виконання відповідних гарантій («Rolf Gustafson v. Sweden», п. 45).

Лише той факт, що орган виконує багато функцій (адміністративну, регулятивну, судову, консультативну та дисциплінарну) не суперечить визначенню органу як «суду» («H. v. Belgium», п. 50).

ЩОДО СТАТУСУ КДКА РЕГІОНУ У РОЗУМІННІ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ (ПРАКТИКА ВЕРХОВНОГО СУДУ)

У Постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21 (адміністративне провадження № К/990/28651/22) Верховний Суд прямо зазначив, що Преамбулою до Закону № 5076-VI установлено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За частинами першою, другою, третьою статті 2 Закону № 5076-VI адвокатурою України визнається недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон № 5076-VI, інші законодавчі акти України. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Під адвокатською діяльністю розуміється незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатом визнається фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За частиною першою статті 43 та пунктами 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 44 цього Закону адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Завданнями адвокатського самоврядування є: забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; підтримання високого професійного рівня адвокатів; утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

У статті 50 Закону № 5076-VI визначені порядок формування, повноваження та правила діяльності кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.

Із системного тлумачення положень профільного законодавчого акту, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень.

Оскільки публічна влада в Україні представлена розгалуженою системою суб’єктів владних повноважень (суб’єктів публічних відносин), або суб’єктів адміністрування, які різняться організаційно-правовою формою, обсягом повноважень та метою діяльності, які у розумінні КАС України можуть залучатися до адміністративного процесу як відповідач, відповідна вимога здійснення справедливої процедури органами адвокатського самоврядування під час прийняття владних рішень, у тому числі, коли йдеться про реалізацію повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (суб’єкта публічних відносин) у рамках дисциплінарного провадження щодо адвоката, має бути обов’язково дотримана.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року у справі №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року у справі №805/2340/17-а, постанова від 4 червня 2020 року №460/354/19), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені у рішеннях ЄСПЛ, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Втім, указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень (суб’єкта публічних відносин).

Згідно зі статтею 6 Конвенції має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури – щоб суб`єкти владних повноважень (суб’єкта публічних відносин), діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі. Ключовими принципами цієї норми є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо статусу національних органів, які провадять спеціальні процедури, у контексті статті 6 Конвенції. Зокрема ЄСПЛ зазначав, що орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі «Sramek v. Austria» від 22 жовтня 1984 року). Суд або трибунал у змістовному значенні визначається за судовими функціями, тобто визначенням питань, що знаходяться у межах повноважень органу, що засновані на нормах права, і після проведення провадження у передбаченому законом порядку (рішення у справі «Sramek v. Austria» від 22 жовтня 1984 року та у справі «Cyprus v. Turkey» від 10 травня 2001 року, § 233). Право винесення рішення входить у визначення поняття «суд». Провадження повинні забезпечувати «визначення судом проблем у спорі» відповідно до статті 6 § 1 (рішення у справі «Benthem v. the Netherlands» від 23 жовтня 1985 року).

У контексті наведеного КДКА є квазісудовим органом, який наділений повноваженнями щодо проведення спеціальної дисциплінарної перевірки у відповідності до Розділу VІ «Дисциплінарна відповідальність адвоката».

Принагідно звернути увагу на те, що у Постанові від 08 жовтня 2020 року Верховний Суд досліджував правову природу діяльності КДКА регіону та сформував висновок про те, що відповідно до завдань, які визначенні в статті 50 Закону № 5076-VI, з урахуванням практики ЄСПЛ (рішення «Sramek v. Austria», пункт 36) КДКА регіону має всі ознаки «суду» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Під час виконання своїх функцій є належним судом, встановленим законом, саме як квазісудовий орган у системі Національної асоціації адвокатів України.

Цю позицію щодо статусу КДКА у розумінні частини першої статті 6 Конвенції Верховний Суд застосовував неодноразово і в подальшому, зокрема у справах № 816/2353/17, № 640/20599/19, № 640/20588/21, № 140/7518/21, № 140/7522/21.

ПРАВОВИЙ СТАТУС КДКА РЕГІОНУ У ВИПАДКУ ПОВТОРНОГО РОЗГЛЯДУ ПО СУТІ ОДНІЄЇ Й ТІЄЇ Ж СКАРГИ ПРОТИ АДВОКАТА

У Постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21 (адміністративне провадження № К/990/28651/22) Верховний Суд прямо зазначив, що КДКА регіону не відповідає визначеному статтею 6 Конвенції критерію «суд, встановлений законом», якщо здійснює повторний розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката після скасування судом первинного рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Отже, Верховний Суд сформулював чітку та недвозначну правову позицію, що повторний розгляд по суті дисциплінарної справи тією ж самою КДКА регіону за тією ж скаргою проти того ж адвоката є незаконним.

УХВАЛЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ РІШЕННЯ, СПРЯМОВАНОГО НА НЕВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Враховуючи сформульований Верховним Судом принцип «є незаконним повторний розгляд КДКА дисциплінарної справи по суті стосовно адвоката після скасування судом первинного рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності», рішення Відповідача демонструє явну неповагу до судової влади України та правосуддя в Україні.

Фактично Відповідач узурпував судову владу та перебрав на себе незаконні повноваження переглядати та скасовувати рішення Верховного Суду, а також інших судів України.

Кріп того, Відповідач фактично узурпував законодавчу владу та перебрав на себе незаконні встановлювати нові норми законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність

Відповідач відкрито закликає до невиконання рішень судів, що має ознаки узурпації влади, що само по собі є автономною ідставою для скасування рішення Відповідача, що оскаржується.

Крім того, рішенням РАУ від 11-12 серпня 2023 року Відповідач затвердив положення, яким заперечив статус КДКА регіону як суду у розумінні статі 6 Конвенції про захист прав людини, що призвело до правової колізії з усталеною правової позицію Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, адміністративне провадження № К/990/28651/22).

СУПЕРЕЧНІСТЬ МІЖ РІШЕННЯМ ВІДПОВІДАЧА, ТА ІНШИМИ СУДОВИМИ РІШЕННЯМИ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СХОЖИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ.

Ця позовна заява має додаткову підставу для судового оскарження в силу факту, що Відповідач в оскаржуваному рішенні фактично підмінив собою Верховну Раду України та Верховний Суд та створив нові норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у схожих правовідносинах, викладеного у відповідній постанові Верховного Суду.

Так, постановою від 12 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу представника ТОВ «Злагода», встановив статус суду у Комісії з питань розгляду справ у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (справа № 826/8976/17, адміністративне провадження № К/9901/58744/18).

При цьому Верховний Суд вказав, що навіть Комісія з питань розгляду справ у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, яка в межах повноважень, визначених законодавством України забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації (п. 39 Постанови).

Комісія є колегіальним органом, якому притаманні всі ознаки «суду, встановленому законом» відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , як її тлумачить Європейський суд з прав людини (п.п. 23, 24, 25, 42 Постанови).

Отже, Верховний Суд вже встановив наявність статусу суду у Комісії, і цей висновок залишається без зміна станом на сьогодні.

При цьому КДКА регіону має ще більше ознак «суду» в силу того, що цей квазісудовий орган розглядає скарги, проводить квазісудовий розгляд, витребовує докази, викликає свідків, досліджує докази, опитує свідків, та застосовує суворі дисциплінарні стягнення, які дорівняють рівня «покарання» за статтею 6 Конвенції про захист прав людини.

Більше того, ЄСПЛ вже давно встановив усталену й непохитну позицію, що дисциплінарний орган адвокатів – це суд, на провадження в якому повністю поширюються гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Так, у рішенні Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium ЄСПЛ чітко зазначив, що принципи справедливого судового розгляду, встановлені ст. 6 Конвенції, застосовується у дисциплінарних провадженнях проти організацій стосовно їх професійної діяльності

Проте усі ці аспекти свавільно відкинуті Відповідачем, що призвело до знищення справедливої судової процедури у КДКА регіонів як такої.

…

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

За таких обставин, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 13, 34 Конвенції про захист прав людини, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прошу:

Скасувати рішення Ради адвокатів України № 51 «Про розгляд кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону скарги після скасування судом рішення КДКА», ухвалене 20 вересня 2024 року та оприлюднене 10 жовтня 2024 року.

Стягнути з відповідача Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» на користь Ягунова Дмитра Вікторовича судові витрати.

320 50642 24 Завантажити

320 50642 24 – Заява – третя особа Завантажити

Поділіться цим вмістом: