Коли немає перемог на фронті: Кремль шукає їх у XIV столітті

У липні 2026 року під час протиаварійних реставраційних робіт в Архангельському соборі Кремля відкрили доступ до давно відомого поховання Дмитра Донського та його саркофага; у серпні було повідомлено про підтвердження атрибуції останків

Але хто ж такий цей Дмитро Донський, якого нам десятиліттями малювали як мало не архангела руської землі, рятівника від “монголо-татарського іга”?

Офіційна версія проста, як шкільний підручник: молодий благочестивий князь вивів дружину на Куликове поле 1380 року і завдав нищівної поразки “ординцям”, започаткувавши визволення Русі. Красива картинка для медалей і поштових марок.

Реальність – значно менш романтична і значно більш смішна для тих, хто любить пафос.

На той момент Золота Орда вже кілька років трощила сама себе у громадянській війні – так званій “Великій смуті” (1359–1381). Мамай, з яким нібито бився Донський, не був ханом і взагалі не мав права на трон – він не був чингізидом, а лише узурпатором, який тримав владу через численних маріонеткових ханів. Тим часом на сході легітимний чингізид Тохтамиш збирав сили, щоб відновити єдність Орди і скинути самозванця.

Куликовська битва – це не героїчне повстання проти “іга” як такого, а епізод чужої внутрішньоординської розправи над бунтівним узурпатором Мамаєм.

Дмитро Донський у цій історії зіграв роль не визволителя, а фактично каральної експедиції проти повстанця Мамая – корисного знаряддя в руках однієї орди проти іншої частини тієї ж Орди. Через рік після Куликового поля Тохтамиш і без московської дружини розбив Мамая на Калці, а того невдовзі й убили в Криму. А ще через два роки той-таки Тохтамиш спалив Москву – так виглядало “визволення” на практиці.

Але для міфу деталі не мають значення. Головне – мощі, молебень, патріарше благословення і картинка для федеральних каналів: ось вам справжній, буквально відчутний доказ “тисячолітньої державності” і “боротьби з ординцями”, саме тоді, коли державі знову треба виправдовувати війну образами героїчного минулого.

Знайшли мощі, як у казці. Шкода лише, що й історія навколо них – теж переважно казка.