Постанова ЄСПЛ щодо Італії: клопотання ув’язнених про скорочення терміну довічного ув’язнення шляхом перегляду рішень про виконання покарання

У своїх рішеннях у справах Prinari v. Italy, Cotena v. Italy, Rotolo v. Italy та Gelsomino v. Italy (application №№ 20402/16, 15717/16, 38908/15, 74064/17) ЄСПЛ одноголосно визнав заяви неприйнятними.

Справи стосувалися відхилення окремих заяв заявників до італійських органів влади про скорочення терміну їхнього довічного ув’язнення до 30 років ув’язнення в рамках провадження про перегляд рішень про виконання вироків (incidente di esecuzione).

Суд встановив, що заявники намагалися використати перегляд incidente di esecuzione для того, щоб італійські суди змінили винесені їм вироки. Вони помилково вважали, що шестимісячний строк для оскарження рішень з цього приводу сплив. Суд постановив, що оскільки це був неефективний засіб правового захисту, попередні рішення у їхніх справах, винесені іншими судами, повинні вважатися «остаточними». Враховуючи, що заяви були подані більш ніж через шість місяців після винесення цих рішень, Суд постановив, що вони були подані з порушенням строків.

ОСНОВНІ ФАКТИ

Заявники, Джованні Прінарі, Сальваторе Котена, Антоніно Ротоло та Джованні Джельсоміно, є громадянами Італії, які народилися відповідно у 1963, 1958, 1946 та 1967 роках. Заявники утримуються під вартою відповідно в Сульмоні, Сан-Джиміньяно (Сієна), Опері (Мілан) і Пармі (всі – Італія).

Усі четверо заявників були засуджені за численні тяжкі злочини, деякі з яких пов’язані з організованою злочинністю, що датуються 1980-ми та 1990-ми роками, у тому числі за вбивства. За сукупністю злочинів їм загрожувало довічне ув’язнення з  ізоляцією.

Згодом набули чинності три законодавчі зміни.

Закон № 479 від 1999 року відновив можливість (раніше позбавлену) для обвинувачених, яким загрожує довічне ув’язнення, бути засудженими за спрощеною процедурою (спрощений процес, за якого рішення у справі може бути прийняте за наявними матеріалами – allo stato degli atti – на попередньому слуханні). Він передбачав, що у разі винесення обвинувального вироку за такою процедурою, довічне ув’язнення має бути замінено на 30 років позбавлення волі.

Стаття 4-ter Декрету-закону № 82 від 2000 року передбачала, що засуджені до довічного ув’язнення можуть просити про розгляд справи за спрощеною процедурою під час наступного слухання.

Згідно зі статтею 7 Декрету-закону № 341 від 2000 року, лише особи, засуджені до довічного позбавлення волі без ізоляції, мали право на спрощену процедуру.

Після рішення ЄСПЛ у справі Scoppola v. Italy (no. 2) (№ 10249/03) всі заявники просили про доступ до спрощеної процедури спрощеного провадження або про скорочення терміну покарання до 30 років ув’язнення.

Італійські суди визнали їхні заяви неприйнятними.

СКАРГИ ТА ПРОЦЕДУРА

Заяви були подані до ЄСПЛ 31 липня 2015 року (пан Ротоло), 16 березня (пан Котена) та 4 квітня 2016 року (пан Прінарі), а також 9 жовтня 2017 року (пан Джельсоміно).

Посилаючись на статтю 7 (жодного покарання без закону), п. Джельсоміно та п. Прінарі скаржилися на те, що відмова у доступі до спрощеного провадження позбавила їх можливості скористатися більш м’яким положенням і, відповідно, отримати більш м’який вирок, тоді як п. Котена та п. Ротоло скаржилися на те, що національні суди не застосували більш м’яке покарання, передбачене законом у зв’язку із спрощеною процедурою.

Пан Котена і пан Ротоло також посилалися на статтю 6 (право на справедливий судовий розгляд), стверджуючи, що якби судовий розгляд справи першого з них закінчився раніше, він отримав би більш м’яке покарання у вигляді 30 років позбавлення волі, або що останній був змушений відмовитися від свого права на більш м’яке покарання через набуття чинності Декрету-закону № 341 від 2000 року.

Пан Принарі також посилався на статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту).

РІШЕННЯ СУДУ

Уряд стверджував, що заяви були подані поза межами шестимісячного строку, який застосовувався на той час, як правило, після винесення остаточного рішення у справі, що розглядалася національними судами (сьогодні цей строк становить чотири місяці).

У поточних справах Конституційний суд Італії визнав неконституційною статтю 7 Декрету-закону № 341 від 2000 року. Тому належним методом скорочення терміну довічного ув’язнення був би перегляд incidente di esecuzione.

Однак Конституційний Суд і пленарне засідання Касаційного суду окремо конкретно постановили, що перевага більш м’якого покарання у вигляді 30 років позбавлення волі може бути надана тільки тим, хто подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, коли Закон № 479 від 1999 року був чинним, і був засуджений після цього. Тому заявники не мали права на скорочення терміну покарання шляхом перегляду incidente di esecuzione. На той момент слід було розуміти, що обраний ними засіб правового захисту був неефективним.

З огляду на це, останнім ефективним судовим рішенням були не їхні апеляційні скарги з питань права чи заяви про перегляд incidente di esecuzione, а скоріше попередні скарги, подані до інших судових інстанцій. Оскільки заяви до ЄСПЛ у цих справах були подані більш ніж через шість місяців після винесення рішень у справах, розглянутих судами нижчих інстанцій Італії, Суд визнав їх такими, що були подані з порушенням строків. Тому він оголосив заяви неприйнятними.

INCIDENTE DI ESECUZIONE

L’incidente di esecuzione è uno schema procedimentale che si utilizza nelle questioni che insorgono nella fase esecutiva dei provvedimenti giurisdizionali. Le parti interessate o il Pubblico Ministero, nella fase esecutiva, possono rivolgersi al Giudice dell’esecuzione per ottenere specifiche decisioni relative ai decreti penali, alle ordinanze e alle sentenze divenute irrevocabili (ad esempio: richieste di indulto, di amnistia, di riconoscimento di reato continuato, di unificazione delle pene concorrenti, di inesistenza o non esecutività del presunto titolo esecutivo, ecc.).

L’incidente di esecuzione – це процесуальна схема, яка використовується у питаннях, що виникають на етапі виконання судових рішень. Зацікавлені сторони або прокурор на стадії виконання можуть звернутися до судді-виконавця з метою отримання конкретних рішень, що стосуються кримінальних указів, наказів і вироків, які стали не підлягають скасуванню (наприклад, прохання про помилування, амністію, визнання триваючим злочином, об’єднання вироків, винесених за сукупністю вироків, неіснування або неможливість виконання виконавчого листа і т.д.).