Дисциплінарна практика КДКА Київської області у 2020–2025 роках: статистичний аналіз, динаміка та індекс пунітивності

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області є одним із ключових регіональних органів адвокатського самоврядування в Україні. За питомою вагою у чисельності адвокатської спільноти Київська область посідає перше місце серед регіонів: тут зареєстровано понад 9250 адвокатів, що становить близько 18 % від загальної чисельності по країні. Таке концентраційне значення зумовлює особливу аналітичну цінність статистики КДКА: її практика de facto є репрезентативним зразком для всієї системи і нерідко задає неформальні орієнтири для інших регіональних комісій.

Це дослідження базується на офіційній відповіді КДКА Київської області (вих. № 508 від 15.04.2026) та зведеній таблиці Дисциплінарної палати за 2020–2025 роки. У разі незначних розбіжностей між текстом листа та зведеною таблицею пріоритет надається таблиці як підсумковому верифікованому документу.

1. ВИХІДНІ ДАНІ ТА ЗАГАЛЬНА КАРТИНА

За шість звітних років – з 2020 по 2025 включно – до дисциплінарної відповідальності в КДКА Київської області притягнуто 253 адвокати (згідно з узагальненою цифрою листа; сума щорічних показників за рядками листа становить 250). Застосовані стягнення розподілились між трьома видами, передбаченими статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: попередження, зупинення права на заняття адвокатською діяльністю та позбавлення (припинення) цього права.

У структурному вимірі домінуючим видом стягнення протягом усього аналізованого періоду залишається зупинення права на заняття адвокатською діяльністю – 163 рішення, або 65,2 % від загальної кількості. Попередження застосовано у 59 випадках (23,6 %), позбавлення права – у 28 (11,2 %). Вже одна ця структура дозволяє кваліфікувати практику КДКА Київської області як переважно обмежувально-репресивну, де м’який виховний захід (попередження) є швидше виключенням, ніж нормою у перші роки, і лише поступово набуває рівноважного значення.

ЧАСОВА ДИНАМІКА: ТРИ ФАЗИ

Аналіз щорічних показників дозволяє виділити три виразні фази функціонування дисциплінарної системи, принципово різні за змістом та інтенсивністю.

Фаза І — максимум і перший сигнал стиснення (2020–2021)

У 2020 році зафіксовано абсолютний пік: 83 стягнення, що становить 33,2 % від шестирічного підсумку. З них 74 припадає на зупинення права – майже монополярна практика (89,2 %). Цей показник може пояснюватися розглядом накопиченого масиву справ попередніх років, посиленням вимог до процесуальної поведінки адвокатів в умовах переходу судочинства в дистанційний формат, а також підвищеною активністю Дисциплінарної палати. 2021 рік демонструє перший сигнал стиснення: загальна кількість стягнень скорочується до 48 (–42 % до 2020 р.), проте при цьому різко зростає питома вага позбавлень права — з 6,0 % до 27,1 %. Цей парадоксальний ефект (менше справ — більше суворих рішень) є однією з найбільш аналітично значущих особливостей усього масиву.

Фаза ІІ — воєнна депресія (2022)

Початок повномасштабного вторгнення спричинив різке падіння дисциплінарної активності: лише 18 стягнень, тобто скорочення на 78 % відносно 2020 р. і на 62,5 % відносно 2021 р. Це мінімальний показник за весь аналізований період. Не йдеться про поліпшення поведінки адвокатів — йдеться про об’єктивну парадизацію роботи органу: евакуація, мобілізація членів Комісії, відсутність приміщень і засобів зв’язку. Показник 2022 року є не дисциплінарним, а інституційним індикатором.

Фаза ІІІ — стабілізація і лібералізація (2023–2025)

Із 2023 року комісія відновила роботу на рівні від 26 до 43 стягнень на рік – від 31 до 52 % від довоєнного максимуму. Принципово змінилася структура стягнень: частка попереджень зросла з 4,8 % у 2020 р. до 38,5 % у 2023 році, а у 2025 році вперше зафіксовано нульовий показник позбавлень. Ця фаза є найбільш показовою з точки зору трансформації дисциплінарної доктрини.

ІНДЕКС ПУНІТИВНОСТІ

Для об’єктивної оцінки жорсткості дисциплінарної практики у цьому дослідженні застосовуються два взаємодоповнювальних показники.

Базовий індекс пунітивності (ІП-1) – частка стягнень у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю від загальної кількості стягнень за рік. Цей показник відображає схильність Дисциплінарної палати до застосування найсуворішого, незворотного у короткостроковій перспективі заходу – того, що в англомовній доктрині називають «professional death penalty».

Зважений індекс пунітивності (ІП-2) – відношення суми балів стягнень (попередження = 1 бал, зупинення = 3 бали) до кількості справ із зазначеними двома видами стягнень. Цей показник фіксує загальне зміщення практики в бік жорсткіших чи м’якіших заходів у межах «нижньої» і «середньої» шкали.

Аналіз ІП-1 виявляє чотири виразні рівні. Низька пунітивність (0–10 %) зафіксована у 2020 р. (6,0 %), 2024 р. (9,3 %) та 2025 р. (0 %). Парадоксально, що наймасовіший за обсягом рік (2020) має один із найнижчих показників жорсткості – Комісія «виробляла» велику кількість зупинень, але «берегла» дисбармент. Аномально висока пунітивність (понад 15 %) характерна виключно для 2021 р. (27,1 %) – пікове значення, яке більше жодного разу не повторилося; 2023 рік демонструє підвищений рівень (15,4 %), відображаючи першу хвилю відновлення роботи комісії після воєнної паузи. Помірна пунітивність (11 %) зафіксована лише у 2022 р. (11,1 %); у 2024 р. показник знизився до 9,3 %, що разом із нульовим значенням 2025 р. вказує на стійку тенденцію до відмови від позбавлення права.Нульова пунітивність 2025 р. є найбільш промовистим сигналом зміни вектора.

Зважений індекс ІП-2 підтверджує загальний тренд: від критично жорсткого режиму у 2020 р. (2,90 — домінування зупинень практично без попереджень) через аномалію 2021 р. (2,66) та воєнне стиснення 2022 р. (2,25) до поступового пом’якшення у 2023–2025 рр. (2,09 → 2,08 → 2,06). Загальний зважений індекс за шість років становить 2,47, що відповідає «помірно жорсткому» профілю.

АНОМАЛІЯ 2021 РОКУ

Рік 2021 заслуговує на окремий аналіз, оскільки є статистичним викидом за кількома параметрами одночасно. По-перше, загальна кількість стягнень скоротилась до 48, тоді як кількість позбавлень зросла до 13 — найвищий абсолютний показник за весь період. По-друге, коефіцієнт «позбавлення до зупинень» (D/S) становив 0,45 – тобто майже кожні два зупинення супроводжувалися одним позбавленням; у 2020 р. цей коефіцієнт дорівнював лише 0,07. По-третє, ІП₁ стрибнув із 6,0 % до 27,1 % – майже п’ятикратне зростання.

Можливих пояснень принаймні три: (а) накопичення у провадженнях «важкого залишку» найбільш тяжких порушень, відкладених у 2020 році, – і їх концентрований розгляд у 2021 р.; (б) зміна персонального складу Дисциплінарної палати та прихід членів із більш жорстким правозастосовним підходом; (в) свідома інституційна «чистка» адвокатського корпусу напередодні передбачуваних системних змін. Незалежно від причини, 2021 рік є переломним і нетиповим: він демонструє найвищий рівень пунітивності, який більше не відтворюється у жодному наступному році.

КЛЮЧОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ВИСНОВКИ

Статистика КДКА Київської області за 2020–2025 роки дозволяє сформулювати п’ять системних висновків.

По-перше, зсув від каральної до регулятивної моделі. Частка попереджень зросла з 4,8 % у 2020 р. до 38,5 % у 2023 р. та досягла 41,9–46,9 % у 2024–2025 рр. Це свідчить про переорієнтацію Комісії від концепції «очищення корпусу» до концепції «виховного впливу»: адвокат, якому винесено попередження, залишається у професії і має змогу скоригувати поведінку. Зупинення права поступово стає не єдиним, а одним із рівноправних інструментів.

По-друге, змінна динаміка пунітивності за ІП-1 за виключенням аномального 2021 року. Якщо не брати до уваги статистичний викид 2021 року, спостерігається такий тренд: 6,0 % → 11,1 % → 15,4 % → 9,3 % → 0,0 %. Підвищення у 2023 р. (15,4 %) пояснюється першою хвилею відновлення дисциплінарної роботи після воєнної паузи, коли розглядались накопичені справи; подальше зниження до 9,3 % у 2024 р. та 0,0 % у 2025 р. свідчить про стійкий вектор лібералізації.

По-третє, воєнна депресія активності є глибшою, ніж відновлення. Мінімум 2022 рік (18 стягнень) справив тривалий структурний вплив: навіть у 2023–2025 рр. після відновлення роботи Комісії річні показники становлять від 26 до 43 стягнень – від 31 до 52 % від довоєнного піку. Це означає або суттєве зниження кількості скарг, що надходять до КДКА (можливо, внаслідок перевантаженості судів і суспільства), або свідому стриманість Комісії в умовах мобілізаційного тиску на адвокатуру, або комбінацію обох факторів.

По-четверте, феномен «монополярного 2020 року». Концентрація 74 зупинень при лише 4 попередженнях означала майже повну відсутність диференціювання: Комісія мала бінарну шкалу – або зупинення, або позбавлення. Перехід до трирівневої шкали з рівноважними попередженнями свідчить про якісне вдосконалення правозастосування. Збільшення кількості попереджень слід розглядати не як «поблажливість», а як ознаку більш точного вимірювання тяжкості порушень.

По-п’яте, відкрите питання щодо 2025 року. Нульовий показник позбавлень при значній кількості зупинень (17) і попереджень (15) є або стійким трендом лібералізації, або тимчасовою аномалією дзеркального типу до 2021 р. Визначення цього потребуватиме підтвердження після завершення повного 2025 року. Проте навіть якщо нульовий показник є тимчасовим, він свідчить про те, що практика незастосування позбавлень є інституційно можливою — тобто ця санкція перестала сприйматися як обов’язковий елемент дисциплінарного арсеналу.

Узагальнено: дисциплінарна практика КДКА Київської області за 2020–2025 роки описує траєкторію від гіперпунітивного режиму масових зупинень (2020) через аномальний сплеск дисбарментів (2021) та воєнну паузу (2022) до поступово лібералізованої, диференційованої практики зі стабільними попередженнями та відмовою від позбавлень (2023–2025). Цей вектор збігається із загальноукраїнською тенденцією до вимушеної лібералізації адвокатської дисциплінарної системи в умовах воєнного стану, проте має власну регіональну специфіку, зумовлену масштабом київської адвокатської спільноти та інституційною «пам’яттю» Дисциплінарної палати.