КДКА Івано-Франківської області: аналіз дисциплінарної практики

У цій статті аналізуються офіційні статистичні дані КДКА Івано-Франківської області за шестирічний період (2020–2025), надані у відповідь на запит про публічну інформацію (вих. № 40 від 26 березня 2026 року). Зазначені дані охоплюють кількість адвокатів, притягнутих до дисциплінарної відповідальності, а також структуру застосованих стягнень у розрізі кожного звітного року.

У 2025 році дисциплінарна палата засідань не проводила у зв’язку з відсутністю кворуму.

Зведені статистичні дані за аналізований шестирічний період відображено у таблиці нижче. Для цілей цього дослідження введено показник «індекс суворості», що являє собою питому вагу зупинень права серед усіх накладених стягнень у відповідному році.

Аналіз даних, наведених у таблиці вище, свідчить про три виразно відмінні фази у динаміці дисциплінарної активності КДКА Івано-Франківської області.

Перша фаза (2020–2022) характеризується поступовим спадом: від 3 справ у 2020 р. до 1 справи у 2022 р. Цей мінімум збігається з початком повномасштабного збройного вторгнення та введенням воєнного стану в Україні, що призвело до дезорганізації роботи значної частини державних і самоврядних органів. Певну роль могла відіграти й стримана громадська та процесуальна активність через загальну мобілізацію ресурсів суспільства.

Друга фаза (2023–2024) – фаза різкого зростання – є найбільш показовою. Кількість справ стрибкоподібно зросла з 1 до 6 у 2023 р. (+500%) і до 13 у 2024 р. (+117%). Загальний приріст за два роки склав 19 проваджень, що майже вчетверо перевищує сумарний показник попередніх трьох років (6 справ).

Третя фаза (2025) – повна інституційна зупинка через відсутність кворуму в дисциплінарній палаті, що є безпрецедентним явищем у регіональній практиці адвокатського самоврядування і потребує окремого аналізу.

Розуміння природи різкого зростання у 2023–2024 рр. є ключовим для оцінки якості дисциплінарної системи. Одним із суттєвих факторів є активізація скарг з боку Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України (ВША НААУ) у зв’язку з невиконанням адвокатами обов’язків щодо підвищення кваліфікації. Згідно з рішеннями Ради адвокатів України, адвокати зобов’язані щороку отримувати не менше 10 залікових балів з підвищення кваліфікації. Ігнорування цього обов’язку дедалі частіше кваліфікується як самостійний дисциплінарний проступок – порушення рішень органів самоврядування. Отже, статистичне зростання 2024 р. значною мірою відображає не погіршення якості адвокатської практики, а адміністративний натиск на виконання інституційних стандартів. Це принципово відрізняє поточну дисциплінарну модель від класичної моделі реакції на скаргу клієнта. В академічній літературі подібне явище описується як перехід від реактивної до проактивної (адміністративної) дисциплінарної моделі.

Структура стягнень залишається відносно стабільною попри кількісні коливання. Домінуючим стягненням є попередження: 84% від сукупної кількості рішень. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю застосовувалося лише чотири рази за увесь шестирічний період — у 2020 р. (1 випадок), 2023 р. (1 випадок) та 2024 р. (2 випадки). Позбавлення права взагалі не застосовувалося жодного разу. Для оцінки жорсткості дисциплінарної практики пропонується також зважений індекс пунітивності (IP), розрахований як відношення суми зважених балів стягнень (попередження – 1 бал, зупинення – 3 бали) до кількості справ. Детальний розрахунок відображено у таблиці нижче.

Методологія: попередження = 1 бал, зупинення права = 3 бали; IP = сума балів / кількість проваджень. Джерело: розрахунки автора на підставі даних КДКА.

Аналіз зваженого індексу пунітивності виявляє кілька важливих закономірностей.

По-перше, найвищий рівень суворості спостерігався у 2020 р. (IP = 1,67), тоді як у 2021 і 2022 рр. індекс опустився до мінімального значення 1,00, що відповідає застосуванню виключно попереджень.

По-друге, у 2023–2024 рр. індекс стабілізувався на рівні близько 1,31–1,33, що свідчить про збереження м’якого, але не мінімального підходу до вибору стягнення.

По-третє – і це принципово – попри майже чотириразове зростання кількості справ у 2024 р. порівняно з 2020 р., суворість покарань у розрахунку на одну справу практично не змінилася. Цей факт підтверджує гіпотезу про інституційну послідовність дисциплінарної практики: КДКА не посилювала репресивного тиску пропорційно до зростання навантаження. Середнє значення IP за весь досліджуваний період (1,32) відповідає профілю органу з яскраво вираженою виховно-превентивною орієнтацією.

Відсутність жодного випадку позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю є, мабуть, найбільш промовистою ознакою дисциплінарної культури комісії. Теоретично це може означати одне з двох: або в регіоні не виникало проступків критичного ступеня тяжкості (таких як систематичне розголошення адвокатської таємниці, участь у шахрайських схемах або отримання неправомірної вигоди), або ж комісія свідомо уникає застосування крайнього заходу через корпоративну солідарність. Обидві інтерпретації потребують перевірки через звернення до якісних даних: змісту рішень, підстав притягнення та результатів оскаржень у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури (ВКДКА). Практика ВКДКА свідчить, що вона систематично переглядає рішення регіональних комісій про відмову у порушенні справ, задовольняючи скарги скаржників, — що опосередковано вказує на тенденцію до «дружнього» ставлення регіональних комісій до власних адвокатів.

Наведені дані та їх аналіз дозволяють сформулювати кілька системних висновків.

По-перше, структура стягнень є незмінно м’якою: 84% попереджень і відсутність позбавлення права свідчать про профілактично-реабілітаційну модель, яка, однак, здатна стимулювати недооцінку дисциплінарних ризиків серед адвокатів, схильних до повторних порушень.

По-друге, зважений індекс пунітивності 1,32 відповідає нижній межі помірного репресивного профілю і залишається стабільним попри зростання навантаження.

По-третє, параліч 2025 р. є не просто процедурним збоєм, а структурним симптомом вразливості органів адвокатського самоврядування в умовах тривалого воєнного стану.