Проблеми пенітенціарної системи – у фокусі уваги Офісу Генерального прокурора

Декілька слів про зустріч в Офісі генерального прокурора з приводу пенітенціарної реформи.

Були окремі коментарі, порад, рекомендація, критика. Мовляв, а чому Офіс Генерального прокурора?

Маю обов’язок наголосити: не Офіс Генерального прокурора формує та реалізує пенітенціарну політику в Україні. Політику формує та реалізує МЮ. А у прокуратури є конституційні функції.

Проте коли внаслідок непрозорості пенітенціарної системи існує перманентний інформаційний вакуум, є дуже актуальним та потрібним, що Офіс Генерального прокурора не залишається осторонь та створює відповідний майданчик для обговорення проблем пенітенціарною системи.

Українська пенітенціарна політика власне не є політикою, адже здебільшого все зводиться до ліквідації попередніх управлінських структур та створення нових, доцільність яких не пояснюється належним чином.

Українська пенітенціарна політика є непослідовною. Перехід від старої до кожної нової модуляції пояснюється здебільшого за допомогою історичних фантазмів та ідеологічних гасел, проте не за допомогою статистики.

Українська пенітенціарна політика, як наслідок, позбавлена спадкоємності, адже після проголошення певного нового курсу політики, тотально забувається про минулий курс.

Українська пенітенціарна політика позбавлена фінансової прозорості, що загострює проблему ефективності пенітенціарної політики з огляду на дедалі меншу кількість ув’язнених та дедалі більше фінансування пенітенціарної системи.

Те, що формально визначається як «пенітенціарна політика України» за період останніх років можна визначити як «а-політика», а інколи – як «анти-політика» з огляду на негативні показники управління пенітенціарної системою та функціонування самої пенітенціарної системи.

Відтак подібні ініціативи Офісу Генерального прокурора не можуть не вітатися. Сподіваюся на продовження діалогу усіх зацікавлених органів влади, експертів, науковців.