Каторжна імперія: унікальність російської моделі колоніалізму

Говорячи про природу сучасної російської імперії, необхідно брати до уваги низку тез, які заслуговують на статус методологічних аксіом для аналізу цього державного феномену. Ці положення дозволяють виокремити специфіку російської моделі імперіалізму та колоніалізму, яка якісно відрізняється як від класичних європейських імперій, так і від інших держав, заснованих на кримінальних структурах.

По-перше, навіть враховуючи, що історія людства надавала численні приклади держав, які були засновані на кримінальних структурах, Росія вирізняється якісно серед них у силу своєї ролі в світі, території, населення, військової могутності та інших чинників, які роблять її несхожою на інші дрібні кримінальні режими та хунти, що приходили до влади внаслідок кримінальних бунтів, повстань та революцій. Масштаб російської держави, її геополітичний вплив та історична тривалість існування виводять цей феномен за межі типологічного ряду звичайних авторитарних або кримінальних режимів, надаючи йому статусу унікального явища в світовій історії.

По-друге, порівнюючи Росію з іншими колоніальними імперіями, які існували в минулому – британською, французькою, португальською, іспанською – необхідно підкреслити, що всі вказані імперії мали ознаки класичних імперій, заснованих на владі легітимної некримінальної аристократії, яка спиралася на легітимну військову силу. При цьому сама така аристократія і військова сила мали ознаки класичної легітимності, базуючись на традиційних інститутах феодального та пізніше буржуазного суспільства. Російська імперія, натомість, на відміну від усіх інших імперій, була заснована саме на засвоєнні та колоніальному захопленні значної частини території за допомогою каторги, ув’язнення та кримінальних покарань. Саме це і робить її абсолютно несхожою на інші країни та імперії, оскільки пенітенціарна система стала не просто інструментом репресій, а основним механізмом колонізації та державотворення.

Порівняльний аналіз з іншими державами, де каторжна система відігравала певну роль у колонізації, лише підкреслює унікальність російського випадку. Сполучені Штати Америки, незважаючи на те, що з самого початку туди засилалися злочинці з Англії, все ж таки були країною вільних людей, і розвивалися як країна вільних людей, де каторжний елемент швидко розчинився в загальній масі вільних колоністів. Навіть якщо французька імперія засилала до своїх колоній ув’язнених, все одно їх частка не була настільки значущою для того, щоб сформувати відповідну субкультуру, яка могла б вплинути на широкі верстви населення та визначити характер колоніального суспільства. Велика Британія з Австралією продемонструвала приклад, коли навіть насичуючи австралійський континент каторжниками та злочинцями, ця каторжна основа врешті-решт виявилася поглинутою культурою інших колонізаторів, яких умовно можна назвати вільними, законослухняними людьми, що прибували до колонії добровільно та формували домінуючу культурну матрицю.

У світлі наведених прикладів можна обґрунтовано стверджувати, що російська держава та російська колоніальна імперія являють собою абсолютно інший приклад, який продовжує розвиватися за тими самими канонами та принципами, починаючи з XVI століття. На відміну від інших випадків, де каторжний елемент асимілювався або маргіналізувався, в Росії саме кримінально-в’язнична субкультура стала структуроутворюючою основою суспільства на величезних колонізованих територіях, визначаючи соціальні норми, поведінкові патерни та ціннісні орієнтації населення.

Беручи до уваги викладене вище, можна наголосити, що ця унікальна суміш колоніалізму, імперіалізму, каторжної основи держави та кримінально-в’язничної субкультури, яка трансформувалася у національну культуру, зробила з Росії абсолютно несхожий на інші історичні приклади державний феномен. Цей феномен зберігає величезний імпульс колоніалізму та імперіалізму і не демонструє жодних ознак готовності позбавлятися цих характеристик, оскільки вони вкорінені не лише в політичних структурах, але й у глибинних пластах суспільної свідомості та культурної ідентичності.

У контексті дослідження концепції «русского мира» необхідно підкреслити, що ті самі «традиційні цінності», які становлять ідеологічну основу цієї концепції, є не просто конструктом режиму чи еліт, а органічним продуктом історичного розвитку російського населення, яке формувалося протягом останніх п’яти століть саме в рамках цієї колоніально-імперіалістичної політики з усіма притаманними їй ознаками, тенденціями та соціальними рухами. Носіями цих цінностей виступає саме населення, сформоване в унікальних умовах симбіозу імперської експансії та каторжної колонізації, що робить «русский мир» не тимчасовим ідеологічним проєктом, а глибоко вкоріненим культурно-історичним феноменом, здатним до самовідтворення та експансії незалежно від конкретних політичних режимів.