Катування як складова політики соціального контролю (результати дослідження «Amnesty International»)

У 2016 році організація «Amnesty International» оприлюднила результати дослідження щодо причин, умов та обсягів нелюдського поводження щодо жінок у Мексиці під час поліцейських арештів та під контролем збройних сил. Дослідження вражає тим, наскільки насильство поширене в діяльності органів правопорядку та військових формувань, на чому, власне, робиться особливий акцент.

Так, акцентується увага на проблематиці нормалізації сексуального насільства, адже ставлення жінок до сексуального насильства свідчить про те, що воно настільки поширене, що є майже частиною повсякденного життя.

Дослідження демонструє, що мексиканська поліція та збройні сили регулярно катують і жорстоко поводяться з жінками, і сексуальне насильство щодо жінок є, на жаль, звичайною справою під час арештів та допитів.

Сильне побиття, погрози зґвалтування жінок та їх сімей, придушення, ураження електричним струмом різних частин тіла, мацання, зґвалтування – це лише деякі форми насильства над жінками, оприлюднені у рамках цього дослідження.

У рамках цього дослідження Amnesty International опитала 100 жінок, які повідомили про застосування до них насильства під час арешту, і виявила, що всі вони детально описали певну форму сексуальних домагань або психологічних знущань, включаючи образи та погрози.

Близько 72% повідомили саме про сексуальне насильство під час арешту або в наступні години.

Як зазначається у звіті Amnesty International, у стратегії безпеки Мексики і так званій «війні з наркотиками» жінок часто затримують під час групових арештів та звинувачуєть як подруг злочинців та співучасниць злочинних дій, не маючи вагомих доказів на підтвердження подібних звинувачень.

Схоже, як наголошує Amnesty International, поліція використовує їх як легкі мішені для арешту, щоб збільшити показники та продемонструвати суспільству, що зусилля уряду в галузі безпеки дають результати.

Жінки, які зазнали такого насильства, переважно молоді та з низьким рівнем доходу.

Насильство щодо жінок межує з дискримінацію, з якою стикаються ці жінки через їх стать, вік та соціально-економічне становище, що збільшує їх ризик бути свавільно заарештованим і підданим катуванням або жорстокому поводженню. Їх соціально-економічний стан часто обмежує їх можливості доступу до ефективних засобів правового захисту. Секс-працівниці, які в багатьох випадках не тільки живуть у бідності, але також часто є одинокими матерями, також піддаються особливому ризику катувань та жорстокого поводження під час арешту чи тримання під вартою.

P.S. Щодо нормалізації насильства у Мексиці, то паралельним яскравим прикладом такої нормалізації є кількість бунтів у пенітенціарних установах цієї країни, що супроводжуються відповідною кількістю загиблих ув’язнених та подальшим застосуванням нелюдського поводження як покарання або форми помсти з боку працівників поліції та пенітенціарної системи, що створює ланцюгову реакцію насильства з боку самих ув’язнених.

Так, у поданій нижче таблиці ми спробували відобразити найбільш масштабні в’язничні бунти та їх наслідки у Мексиці за останні 15 років:

Взагалі пенальність країн Центральної та Південної Америки характеризуються великою концентрацією насильства та значною кількістю бунтів, повстань, заворушень та масових втеч ув’язнених. Причому, наголосимо, бунти: а) мали місце у перших декадах нового тисячоліття; б) супроводжувалися надзвичайно великими жертвами з числа ув’язнених та персоналу; в) були тісно пов’язані з корупцією серед в’язничних менеджерів, наглядачів та охоронців.

Крім того, пенальність країн Центральної та Південної Америки характеризуються надзвичайно високим рівнем насильства, який пов’язаний з діяльністю конкуруючих в’язничних банд, які розповсюджують свій вплив далеко за межі в’язничних стін. У багатьох країнах Центральної Америки феномен бандитизму (в тому числі в’язничного) є значною мірою продуктом імпортації зі Сполучених Штатів Америки, де банди становлять філіали організацій, які функціонують у США.

Кількість, поширеність та масовість бунтів, повстань, масових заворушень у в’язницях, різних проявів кримінальних війн між кримінальними кланами обумовлює закономірне питання: як взагалі можуть так функціонувати пенітенціарні системи сучасних [начебто демократичних] країн? Причому слово «так» стосується саме «функціонування». Про досягнення якихось цілей покарання (реабілітації або загальної превенції) взагалі не йдеться.

P.P.S.  З огляду на дослідження «Amnesty International» з його без сумніву шокуючими даними можна ще раз зробити висновок, що катування – це, у першу чергу, політична проблема, аде аж ніяк не юридична, що особливо проявляється на прикладі Мексики.

Є очевидний висновок: катування – це частини політики, але аж ніяк не побічний продукт політики соціального контролю над населення.

Посилання на доповідь Amnesty International