Рента на забороні секс-індустрії: як держава сама продукує корупцію в поліції

20 травня 2026 року Офіс Генерального прокурора та Служба безпеки України провели масштабну операцію проти корупції у Національній поліції України. Слідчі дії одночасно відбувались у трьох обласних управліннях – Івано-Франківському, Тернопільському та Житомирському. П’ятьом особам повідомлено про підозру: начальнику та заступнику начальника одного обласного управління, першому заступнику начальника слідчого управління іншого, заступнику начальника третього управління, а також особистому водію заступника Міністра внутрішніх справ – як посереднику у схемі.

За версією слідства, схема працювала системно. Власники так званих «порноофісів» – приміщень, де незаконно виготовлявся та поширювався еротичний і порнографічний контент через інтернет-платформи – щомісяця сплачували поліцейським керівникам по 20 тис. доларів США. Ще 5 тис. доларів залишав собі посередник. За ці кошти посадовці зобов’язувалися не вживати заходів реагування, не документувати правопорушення та завчасно попереджати про перевірки.

Задокументовано щонайменше кілька епізодів передачі коштів: у лютому 2026 року – 45 тис. доларів, у квітні – 25 тис. доларів, у травні безпосередньо під час затримання – ще 25 тис. доларів. Під час обшуків вилучено елітний автопарк, п’ять швейцарських годинників, зброю та готівку в різних валютах на загальну суму понад 22,6 мільйона гривень. Це не особистий успіх підозрюваних. Це матеріалізована безкарність.

ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ

Дії поліцейських керівників кваліфіковано за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України – одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Санкція передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Принципово важливою є кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб». Це не технічна деталь – це доказ організованого, а не стихійного характеру корупції. Кілька документально зафіксованих епізодів передачі коштів свідчать про сталу злочинну практику, а не про одноразовий інцидент.

Окремо слід звернути увагу на нетипову архітектуру злочинної групи: лише начальники і водій – тобто найвища і найнижча ланки – без середнього рівня. Це або свідчить про ретельно побудовану схему ізоляції, або є сигналом того, що середня ланка ще не встановлена. Цей структурний дисонанс заслуговує на окрему увагу слідства.

ОФІЦІЙНА СТАТИСТИКА ЯК ДЗЕРКАЛО ЛАТЕНТНОСТІ: ЗЛОЧИН, ЯКИЙ ВИГІДНО НЕ РЕЄСТРУВАТИ

Аналіз офіційної поліцейської статистики щодо двох основних статей – утримання місць розпусти та звідництво (стаття 302 КК України) і сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (стаття 303 КК України) – розкриває суворий парадокс. Офіційні дані демонструють стабільне скорочення кількості зареєстрованих злочинів на тлі загальновідомого поширення відповідних практик. Це не свідчення успіху правоохоронної системи – це індикатор її інституційної зацікавленості у невидимості цього сегменту ринку.

Саме тому ці категорії злочинів традиційно відносять до «супутніх» злочинів щодо торгівлі людьми: їх реальні масштаби принципово не відображаються в офіційній статистиці, оскільки реєстрація суперечить інтересам тих, хто покликаний реєструвати.

Рік	Утримання місць розпусти та звідництво – зареєстровано злочинів	Повідомлено про підозру	Коефіцієнт підозри (%)
2013	420	301	71,7%
2014	509	379	74,5%
2015	476	380	79,8%
2016	342	220	64,3%
2017	234	210	89,7%
2018	225	196	87,1%
2019	259	214	82,6%
2020	163	138	84,7%
2021	136	116	85,3%
2022	61	48	78,7%
2023	129	110	85,3%
2024	79	68	86,1%
2025	54	51	94,4%

Пікового значення показники досягли у 2014 році – 509 зареєстрованих злочинів та 379 повідомлень про підозру. Відтоді розпочалася стала низхідна тенденція з кількома характерними відхиленнями. Вже у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, зафіксовано лише 61 злочин цієї категорії — скорочення на 88% порівняно з піком. У 2025 році – 54 злочини.

Якщо трактувати ці дані буквально – сексуальна індустрія в Україні майже зникла. Натомість реальність, задокументована журналістськими розслідуваннями, свідчить про протилежне: прифронтові міста перетворилися на регіональні хаби секс-послуг із чітко структурованим ціноутворенням – від 30–40 євро за «масаж» до 200 євро за виїзд до зони бойових дій. Попит зріс, ринок трансформувався, але в офіційній статистиці цього немає. Тому що він вигідний іншим людям в погонах.

Рік	Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією – зареєстровано злочинів	Повідомлено про підозру	Коефіцієнт підозри (%)
2013	259	146	56,4%
2014	303	155	51,2%
2015	233	116	49,8%
2016	224	109	48,7%
2017	331	220	66,5%
2018	412	305	74,0%
2019	336	229	68,2%
2020	341	239	70,1%
2021	269	185	68,8%
2022	195	131	67,2%
2023	348	242	69,5%
2024	244	188	77,0%
2025	171	99	57,9%

Динаміка статті 303 КК дещо відрізняється, проте демонструє ту саму логіку. Після помітного зростання у 2017–2018 роках (412 злочинів – максимум за весь досліджуваний період), показники знову скочуються: 195 злочинів у 2022 році, 244 – у 2024-му, 171 – у 2025-му. Тимчасове зростання у 2023 році (348 злочинів) можна пояснити частковим відновленням правоохоронних функцій та дислокацією кримінальних мереж на безпечніші території, але аж ніяк не дійсним зростанням злочинності цього виду.

ЛАТЕНТНІСТЬ ЯК СТРУКТУРНИЙ ФЕНОМЕН: ЗЛОЧИНИ, З ЯКИХ РОБЛЯТЬ БІЗНЕС

Злочини у сфері сексуальних послуг є класичними прикладами структурної латентності – стану, коли злочин систематично не реєструється не через його відсутність, а через те, що його реєстрація суперечить інтересам правоохоронців. Класична кримінологія розрізняє природну латентність (потерпілий не звертається) та штучну латентність (правоохоронці приховують злочин). У випадку «порнорентної» корупції, розкритої 20 травня 2026 року, ми маємо справу саме з другим типом, інституалізованим і монетизованим.

Механізм є простим і стійким.

По-перше, жертви й учасники таких злочинів мають власну зацікавленість у неприверненні уваги поліції – вони або самі є правопорушниками за адміністративним правом, або залежать від «кришування».

По-друге, поліцейські керівники, отримуючи регулярні виплати за «невтручання», не просто пасивно закривають очі – вони активно пригнічують будь-які спроби підлеглих задокументувати ці правопорушення. Офіційна статистика відображає не реальний стан злочинності, а результат цієї активної фільтрації.

Зверніть увагу на показник «коефіцієнта підозри» – частку зареєстрованих злочинів, за якими оголошено підозру. По статті 302 він коливається від 64,3% (2016) до 94,4% (2025). Це означає, що ті справи, які все ж таки потрапляють до статистики, доволі ефективно розслідуються. Парадокс полягає в іншому: реєструється лише незначна частина реальних злочинів – переважно ті, що є результатом конкурентних конфліктів між ринковими гравцями.

Статистичний провал 2022 року – зниження до 61 зареєстрованого злочину за статтею 302 – є промовистим. Він збігся не зі зникненням ринку, а з повномасштабним вторгненням Росії. Правоохоронні ресурси були переорієнтовані, традиційні «дахи» частково зруйновані. Але ринок — ні. Краматорський хаб, детально описаний у журналістських розслідуваннях, виник саме як адаптація до нових географічних і соціальних умов.

КІЛЬКІСНИЙ ВИМІР ПРИХОВАНИХ МАСШТАБІВ

Оцінити реальні масштаби латентності дозволяє зіставлення кількох індикаторів. Відповідно до оцінок дослідників, коефіцієнт латентності для злочинів, пов’язаних із проституцією, становить у різних країнах від 1:10 до 1:50 – тобто на кожен зареєстрований злочин припадає від 10 до 50 нереєстрованих. Навіть застосування консервативного множника у 1:10 дає картину, різко відмінну від офіційної: якщо у 2025 році зареєстровано 54 злочини за статтею 302, реальна кількість подібних випадків могла сягати 540–2700 на рік.

Ці розрахунки узгоджуються з географічною логікою: Україна у 2025 році налічує понад 25 мільйонів жителів на підконтрольних територіях, причому значна частина – внутрішньо переміщені особи, переважно жінки, у вкрай вразливому економічному становищі. Поєднання масштабної демографічної вразливості та послаблення інституційного контролю є класичним середовищем для розширення нерегульованого ринку сексуальних послуг. Офіційна статистика не фіксує цей процес – вона фіксує розмір корупційного щита, що його приховує.

Ще один індикатор – структура онлайн-ринку. За оцінками учасників ринку, близько 90% оголошень про сексуальні послуги в мережі є фіктивними (шахрайство), що саме по собі свідчить про широку присутність організованих кримінальних груп в онлайн-сегменті. Організований злочин, орієнтований на масштабний і систематичний прибуток, потребує системного «даху». Це саме та корупційна рента, яку ми спостерігаємо у справі від 20 травня 2026 року.

КЛЮЧОВА ТЕЗА: ЗАБОРОНА ЯК ГЕНЕРАТОР КОРУПЦІЙНОЇ РЕНТИ

Системне хабарництво, викрите 20 травня 2026 року, не є наслідком особистої аморальності конкретних поліцейських. Воно є прямим і передбачуваним наслідком державної заборони на легітимну діяльність онлайн-платформ дорослого контенту.

Будь-яка заборона прибуткової, але технічно здійсненної діяльності в умовах масового попиту породжує рентний простір: ринок переходить у тінь, але не зникає. Платформи типу OnlyFans є загальнодоступними без реєстрації, працюють цілодобово, і будь-яка людина може ними користуватися без жодних реальних обмежень з боку держави. Тобто сама заборона де-факто не діє і не може діяти.

Натомість вона створює юридичний важіль для примусу: оскільки діяльність є «незаконною», правоохоронці набувають монопольного права вирішувати – переслідувати чи «не помічати». Ця дискреція конвертується у гроші. Саме так виникає корупційна рента – регулярний платіж за непереслідування того, що держава формально забороняє, але фактично не в змозі заблокувати.

Тут виникає абсолютно дикий парадокс державного управління. З одного боку, держава намагається оподатковувати жінок, які займаються такою діяльністю. З іншого – кваліфікує цю саму діяльність як злочин і переслідує тих самих жінок кримінально. В результаті створюються ідеальні умови для безмежного поліцейського рекету. Чи мало б місце таке системне хабарництво, якби діяльність подібних платформ була легітимізована? Звісно, що ні. Держава сама створила умови для вчинення цих злочинів.

Криміналізація онлайн-еротичних платформ, всупереч декларованій меті їх викорінення, фактично витісняє їх у глибшу тінь – туди, де відсутній будь-який легальний контроль, де жінки залишаються абсолютно беззахисними і де виникають передумови для прямої сексуальної експлуатації. Правоохоронці, зайняті збором корупційної ренти, об’єктивно не мають ані часу, ані мотивації протидіяти дійсно небезпечним формам злочинності – трафікінгу, примусовій проституції, дитячій порнографії.

СИСТЕМНИЙ ВИМІР

Посередником у схемі був особистий водій заступника міністра внутрішніх справ. Це не другорядна деталь – це вузловий елемент усієї конструкції. Водій – це людина з постійним фізичним доступом до керівника, з нефіксованими неформальними контактами, з можливістю вести паралельне ділове життя в тіні офіційного статусу. Питання, яке неминуче виникає: наскільки далеко тягнеться ланцюг? Публічних підозр заступнику міністра немає, але сам факт, що його найближче оточення виявилося центром багатообласної корупційної мережі, ставить очевидні інституційні запитання, які не можна ігнорувати.

Схема охоплювала три регіони одночасно. Це не локальний феномен і не збіг обставин. Це або свідчення централізованої координації через єдиного посередника, або – що ще тривожніше – ознака поширеної ринкової практики, коли регіональні керівники поліції самостійно й незалежно один від одного входять у ринок захисту незаконного бізнесу.

Справа розгортається в умовах повномасштабної війни, і це надає їй якісно іншого виміру. Керівники регіональних управлінь поліції – це не просто адміністратори. Це посадові особи з доступом до оперативної інформації, систем обліку, безпекових ланцюгів, контактів із СБУ та військовою адміністрацією. Людина, яка бере хабарі й залежить від злочинного бізнесу, є вразливістю в системі безпеки країни. У воєнний час це не просто корупція — це загроза національній безпеці.

Статистичні дані, наведені вище, підтверджують системний, а не епізодичний характер цього явища. Якби «кришування» було поодиноким відхиленням, ми б спостерігали хаотичні коливання статистики. Натомість маємо плавну низхідну траєкторію реєстрації з чіткою кореляцією до загальних стресів системи (пандемія 2020 року, повномасштабне вторгнення 2022 року) – і швидкими відновленнями після них. Це структура, а не випадок.

РЕГУЛЯТОРНА АЛЬТЕРНАТИВА

Потрібно відійти від штучного моралізаторства і поставити питання в його реальному вимірі: яку конкретну моральну шкоду українському суспільству завдало існування відповідних веб-платформ – і яку моральну шкоду завдало їх кришування поліцейськими? Відповідь очевидна.

Легітимізація і регулювання онлайн-секс-платформ – це не моральний вибір. Це антикорупційна стратегія. Її логіка проста: легальна діяльність не потребує захисту від поліції – вона перебуває під захистом закону. Рентний простір зникає, а з ним – і корупційний стимул.

Регулювання, а не заборона, дозволяє захистити права учасників індустрії, запровадити перевірку віку і добровільності, оподатковувати доходи та зосередити правоохоронні ресурси на реальних злочинах – трафікінгу, примусі, дитячій порнографії. Говорити про заборону і кримінальне переслідування того, що існує абсолютно відкрито, що не потребує реєстрації і працює в режимі 24/7, – абсолютно безглуздо. Держава сама себе дискредитувала викриттям цієї схеми.

Статистичний аналіз підтверджує цей висновок методологічно. Якщо впродовж 13 років офіційна статистика демонструє незмінне скорочення злочинів у сфері, яка явно не скорочується в реальності, — це не проблема правопорушників. Це проблема правової моделі, яка генерує структурну латентність і корупційну ренту замість реального захисту.

Можна прогнозовано очікувати, що після спаду резонансу учорашні моралісти у погонах почнуть говорити про необхідність легалізації — саме тому, що їх власна система захисту незаконного бізнесу виявилася вразливою. Суспільству варто зафіксувати ці голоси і перевірити, чи стоїть за ними реальна реформаторська воля.

ВИСНОВКИ

Ця справа є більш ніж кримінальним скандалом. Вона є дзеркалом системної кризи, яку породило поєднання трьох факторів: штучної заборони, що генерує корупційний ринок; структурної латентності злочинів, яка цю заборону обслуговує; і відсутності реального внутрішнього контролю в правоохоронній системі.

Статистичні дані за 2013–2025 роки свідчать не про успіх боротьби зі злочинністю у сфері сексуальних послуг, а про стійку і системну практику її приховування від реєстрації. Зниження кількості зареєстрованих злочинів на 88% за статтею 302 КК і на 58% за статтею 303 КК відбувалося в умовах, коли реальні ринкові обсяги, за всіма незалежними оцінками, не скорочувалися, а в окремі підперіоди – зростали. Це і є матеріалізована латентність.

Показником справжніх намірів стане не затримання, а вирок. А ще більш показовим – те, чи змусить ця справа системно переглянути механізми контролю за регіональними керівниками поліції, чи залишиться черговим сигналом, після якого система повертається до звичного стану.

Без структурних змін – декриміналізації онлайн-платформ, аудиту системи внутрішнього контролю, перефокусу правоохоронних ресурсів на тяжкі злочини, методологічного перегляду підходів до вимірювання латентної злочинності – наступна подібна схема буде лише питанням часу. І суспільство знову заплатить за неї – грошима, безпекою і довірою до держави в її найкритичніший час.