“Батьківщина-мати” захищає своїх шахраїв: Росія будує телефонний залізний мур

Росія зробила черговий крок назустріч безпеці своїх громадян — а заразом, як можна здогадатися, і назустріч власній телекомунікаційній автаркії. Згідно з другим пакетом «антишахрайських заходів», який Державна Дума вже ухвалила в першому читанні ще у лютому, росіянам старше 60 років планують заблокувати вхідні міжнародні дзвінки на стаціонарні телефони. Офіційно — щоб захистити довірливих пенсіонерів від іноземних телефонних злодіїв. Неофіційно — важко стриматися від думки, що це просто черговий виток будівництва залізної завіси, тепер уже в телефонній мережі.

Щоправда, автори законопроекту виявились людьми гнучкими: якщо громадянин дуже хоче чути закордонний голос у трубці — він може сам повідомити оператора про таке неортодоксальне бажання. Тобто за замовчуванням зовнішній світ замовкає, а бажання його чути перетворюється на адміністративний акт особистої сміливості. Те, що ще вчора було нормою — отримати дзвінок від родичів з-за кордону, — завтра стане привілеєм для тих, хто не полінувався написати заяву.

При цьому, зауважимо, норму не поширять на номери країн Союзної держави — тобто Білорусь залишається в зоні доступу. Решта планети — ні. Географія довіри, як бачимо, чітко окреслена.

Тепер — найцікавіше.

Офіційне обґрунтування закону — боротьба з телефонними шахраями, які телефонують із-за кордону та виманюють гроші в літніх людей. Проблема, безумовно, реальна й болюча. Але тут виникає делікатне запитання: а що буде з вітчизняним шахрайським сектором, який, за даними самих же російських правоохоронців, процвітає не менш активно і, на відміну від іноземних конкурентів, телефонує виключно з номерів із кодом +7?

Логіка закону, якщо задуматися, виглядає приблизно так: не можна дозволити, щоб бабуся з Рязані постраждала від якогось київського чи варшавського пройдисвіта — це було б образою для національної гідності. Зате якщо той самий пенсіонер віддасть заощадження «співробітнику служби безпеки банку» з Нижнього Новгорода — це вже суто внутрішня справа, питання приватного договору між громадянами однієї держави.

Держава, таким чином, дбайливо захищає вітчизняного виробника від несправедливої іноземної конкуренції. Протекціонізм у чистому вигляді, тільки замість мит — законодавча блокада міжнародних викликів.

Варто також оцінити естетику рішення.

Залізна завіса радянських часів закривала кордони від людей — не давала виїхати. Нова, цифрова й телефонна завіса, діє м’якше: вона просто не дає нікому зателефонувати. Тіло може залишатися де завгодно, але інформаційний простір акуратно звужується до розмірів Союзної держави плюс невеличка заява оператору.

Показово, що заходи стосуються саме стаціонарних телефонів і саме людей старше 60 років — тобто тих, хто найбільше прив’язаний до «домашнього» апарата як до єдиного вікна у світ. Молодь давно спілкується через месенджери — їх поки що не відключили (хоча, судячи з темпів, черга дійде). А от бабуся з дисковим телефоном на кухні — тепер під захистом. У тому сенсі «захисту», який важко відрізнити від ізоляції.

Залишається лише побажати авторам законопроекту послідовності.

Якщо іноземні шахраї небезпечні — слід закрити й інтернет. Якщо іноземні новини спотворюють реальність — їх уже закрили. Якщо іноземні слова засмічують мову — є відповідні депутати з відповідними законопроектами. Якщо іноземне повітря містить небажані ідеї…

Втім, не будемо підказувати. У Держдуми і без нас вистачає натхнення.