Дмитро Ягунов: Стан, динаміка та структурні трансформації злочинності в Україні (січень – жовтень 2025 року)

1. Вступ

1.1. Контекст та методологія дослідження

У 2025 році система кримінальної юстиції України продовжує функціонувати в умовах безпрецедентного навантаження, зумовленого триваючою повномасштабною агресією Російської Федерації. Четвертий рік війни став каталізатором глибоких структурних змін у криміногенній ситуації, які виходять далеко за межі простої статистичної динаміки.

1.2. Загальна характеристика звітного періоду

Звітний період (січень–жовтень 2025 року) характеризується стабілізацією загального рівня злочинності на високих показниках з одночасним погіршенням структури правопорушень у бік збільшення частки тяжких та особливо тяжких злочинів. Це явище, яке кримінологи називають “кримінальною інфляцією тяжкості”, є прямим наслідком мілітаризації суспільства, доступності зброї та психосоціальної напруги. Водночас, спостерігається феномен “статистичних ножиць” між кількістю зареєстрованих проваджень та кількістю справ, переданих до суду, що сигналізує про накопичення критичної маси нерозслідуваних проваджень, особливо у категорії військових злочинів.

2. Структурний аналіз загальної злочинності

2.1. Кількісні показники та класифікація за тяжкістю

Згідно з даними Єдиного звіту про кримінальні правопорушення Офісу Генерального прокурора, за 10 місяців 2025 року органи прокуратури облікували 524552 кримінальні правопорушення. Ця цифра, хоч і є сухим статистичним показником, відображає реальний масштаб викликів для правопорядку.

Детальний розподіл за ступенем тяжкості демонструє тривожну тенденцію домінування найбільш небезпечних діянь. Майже три чверті всього кримінального масиву складають тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Категорія злочину за тяжкістю	Кількість облікованих проваджень
Особливо тяжкі злочини	125934
Тяжкі злочини	263568
Нетяжкі злочини	62535
Кримінальні проступки	72139
Всього	524552

Така диспропорція, де сумарна частка тяжких та особливо тяжких злочинів сягає 74,2%, є аномальною для мирного часу, але типовою для держав у стані інтенсивного збройного конфлікту. Це пояснюється, по-перше, законодавчими змінами, які посилили відповідальність за низку злочинів (наприклад, крадіжка чи грабіж) в умовах воєнного стану, автоматично переводячи їх у категорію тяжких. По-друге, значний внесок у цю статистику роблять злочини проти основ національної безпеки та миру, які за своєю природою є особливо тяжкими.

2.2. Ефективність досудового розслідування

Аналіз результативності роботи органів досудового розслідування виявляє суттєві розриви між реєстрацією злочину та притягненням винних до відповідальності. Цей розрив варіюється залежно від категорії злочинів, що свідчить про пріоритетність певних напрямків для правоохоронців.

У категорії злочинів проти життя та здоров’я особи, де було зареєстровано 72,5 тис. проваджень, повідомлення про підозру було вручено лише у 18 тис. випадках. Це означає, що рівень розкриття на етапі підозри становить близько 24,8%. Такий низький показник може бути зумовлений складністю розслідування вбивств та тілесних ушкоджень на територіях, наближених до зони бойових дій, де доступ до доказової бази ускладнений або неможливий через обстріли. Крім того, сюди входять випадки зникнення безвісти та загибелі цивільних, обставини яких потребують тривалих експертиз.

Натомість, у сфері злочинів проти основ національної безпеки України (ст. 109-114-2 КК України) спостерігається значно вища результативність. З 4968 зареєстрованих проваджень підозру отримали фігуранти у 2056 справах, що становить 41,4%. Це свідчить про цілеспрямовану та ресурсну роботу Служби безпеки України та органів прокуратури у виявленні колаборантів, державних зрадників та коригувальників вогню. Високий відсоток підозр тут також пояснюється тим, що часто такі злочини документуються в процесі їх вчинення або на основі неспростовних цифрових доказів.

Проте, загальна картина вказує на системну проблему: суди фізично неспроможні опрацювати потік справ, що надходить від слідства, а слідство, у свою чергу, захлинається у валу реєстрацій, не встигаючи проводити якісні слідчі дії.

3. Військова юстиція: Криза дисципліни та інституційна неспроможність

Одним із найбільш критичних та політично чутливих трендів 2025 року стало вибухове зростання кількості військових кримінальних правопорушень, зокрема самовільного залишення частини (СЗЧ) та дезертирства. Ця тенденція вийшла за межі суто правової проблеми і перетворилася на фактор, що впливає на обороноздатність держави.

3.1. Феноменологія та динаміка СЗЧ

За даними Офісу Генерального прокурора, за перші 10 місяців 2025 року було зареєстровано понад 161 тис. кримінальних проваджень за статтею 407 КК України (Самовільне залишення військової частини).

Цей показник є шокуючим не лише в абсолютному вимірі, але й у динаміці: він у чотири рази перевищує дані за аналогічний період 2024 року.

Для розуміння масштабу кризи варто проаналізувати темпи приросту нових проваджень. Якщо у 2022 році реєструвалося в середньому 6 тис. справ за весь рік, то у 2025 році правоохоронці фіксують близько 16 тис. нових випадків СЗЧ щомісяця.

Фактично, той обсяг справ, який на початку повномасштабного вторгнення накопичувався протягом року, у 2025 році генерується менш ніж за два тижні.

Така статистика свідчить про комплекс проблем:

1. Психологічне виснаження особового складу: Відсутність чітких термінів демобілізації та ротацій призводить до деморалізації навіть мотивованих бійців.

2. Проблеми з комплектуванням: Якість мобілізаційного ресурсу та примусові методи мобілізації часто призводять до потрапляння у військо людей, не готових до служби ні морально, ні фізично.

3. Недоліки командирської роботи: У багатьох випадках СЗЧ стає реакцією на внутрішні конфлікти у підрозділах або неадекватні накази.

3.2. Процесуальний колапс

Реєстрація злочину – це лише перший етап. Найбільша проблема полягає у неможливості правоохоронної системи (ДБР, військова прокуратура) та судів ефективно реагувати на цей вал. Статистика свідчить про фактичний параліч процесу притягнення до відповідальності за військові злочини.

Із 161461 зареєстрованого провадження, офіційну підозру отримали лише 9,3 тис. військовослужбовців. Це становить лише 6% від загальної кількості справ. Ще гіршою є ситуація з судовим розглядом: до суду скеровано лише близько 5% справ.

Ця ситуація кардинально відрізняється від початку війни. У 2022 році показник скеровування справ до суду становив 20% (кожна п’ята справа). Падіння ефективності у чотири рази при зростанні навантаження у десятки разів вказує на те, що система досягла межі своїх можливостей. Слідчі ДБР фізично не встигають проводити необхідні процесуальні дії (допити, виїмки документів, оголошення підозр) по тисячах нових проваджень щомісяця.

4. Економічна злочинність: адаптація до війни

Сфера економічної злочинності демонструє високу адаптивність до умов воєнного стану. Злочинні угруповання трансформують свої методи, використовуючи вразливості цифрового простору та соціальну незахищеність громадян.

4.1. Еволюція шахрайства (ст. 190 КК України)

Шахрайство залишається одним із найпоширеніших майнових злочинів, хоча його динаміка у 2025 році показує певні ознаки спаду порівняно з піковими показниками попередніх років.

За увесь 2022 рік Офіс Генпрокурора зафіксував 32 тис кримінальних проваджень за ст. 190 КК (про підозру повідомлено у 7,5 тис. кримінальних провадженнях).

Проте навіть за 10 місяців 2025 року Офіс Генпрокурора зафіксував 42 тис кримінальних проваджень за ст. 190 КК (про підозру повідомлено у 10 тис. кримінальних провадженнях).

Це доводить тезу, що війна створила сприятливе середовище для маніпуляцій: від псевдо-зборів на ЗСУ до схем з орендою житла для переселенців та отриманням “допомоги від ООН”.

5. Злочини проти суспільної моралі: цифрова порнографія

Сектор злочинів проти моралі, зокрема пов’язаних з обігом порнографічного контенту (ст. 301, 301-1 КК України), демонструє стійке зростання, що відображає глобальні тренди цифровізації секс-індустрії.

5.1. Статистичні аномалії та структура

За перші 10 місяців 2025 року було відкрито майже 1522 кримінальних провадження за ст. 301 КК (про підозру повідомлено у 1438 кримінальних провадженнях).

5.2. Правовий парадокс та висока розкриваність

Ця категорія злочинів вирізняється феноменально високим рівнем розкриття. У 95% випадків фігурантам вручається підозра, а 81% проваджень успішно скеровуються до суду. Така ефективність пояснюється простотою документування: цифрові сліди, банківські транзакції та контрольні закупки контенту дають беззаперечну доказову базу.

6. Воєнні злочини РФ: документування геноциду

Окремим, найбільш масштабним пластом роботи правоохоронної системи є документування та розслідування міжнародних злочинів, вчинених в контексті збройної агресії РФ. Ця категорія не входить до традиційної кримінальної статистики “мирного часу”, але саме вона формує найбільше навантаження на систему правосуддя.

6.1. Масштаби зафіксованих звірств

Станом на жовтень 2025 року Офіс Генерального прокурора офіційно задокументував понад 170 тис. воєнних злочинів. Пізніші оновлення вказують на цифру, що наближається до 190 тис. проваджень. Це системні порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), які включають невибіркові обстріли, катування, депортацію та вбивства цивільних.

6.2. Атаки на інфраструктуру та медичні заклади

Характерною рисою воєнних злочинів 2025 року стали системні атаки на критичну інфраструктуру. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) задокументувала, що з лютого 2022 по грудень 2024 року сталося 2195 атак на медичні заклади в Україні. Тільки у 2024 році зафіксовано 459 таких атак. Ця тактика продовжується і у 2025 році, спрямована на створення гуманітарної катастрофи. З березня по серпень 2025 року було здійснено понад 100 атак на енергетичну інфраструктуру, що призвело до значного дефіциту генерації.

8. Висновки та прогнозні сценарії

Аналіз криміногенної ситуації за 10 місяців 2025 року дозволяє сформулювати наступні узагальнюючі висновки:

1. Структурна деформація злочинності: Криміногенний ландшафт України остаточно трансформувався під впливом війни. Домінування тяжких та особливо тяжких злочинів (74,2% від загальної кількості) свідчить про підвищення суспільної небезпеки кримінальних діянь. Зростання кількості злочинів із застосуванням зброї та вибухівки є прямим наслідком неконтрольованого обігу зброї.

2. Критичний стан військової юстиції: Ситуація з розслідуванням військових злочинів (СЗЧ, дезертирство) набула ознак системного колапсу. Розрив між кількістю зареєстрованих проваджень (понад 161 тис.) та кількістю справ, переданих до суду (5%), вказує на неспроможність існуючої правоохоронної моделі впоратися з дисциплінарною кризою у війську. Це вимагає негайного перегляду підходів: від створення спеціалізованих військових судів до зміни парадигми роботи з особовим складом.

3. Адаптивність економічної злочинності: Кіберзлочинність та шахрайство демонструють високу живучість, швидко адаптуючись до нових соціальних реалій. Попри певне зниження кількості проваджень, рівень шахрайства залишається значно вищим за довоєнний, що вимагає постійного вдосконалення методів кіберпротидії.

4. Процесуальна перевантаженість: Низький відсоток вручення підозр у справах проти життя та здоров’я (24,8%) та майнових злочинах свідчить про те, що ресурси слідства відтягнуті на пріоритетні напрямки (нацбезпека, воєнні злочини), залишаючи “ординарну” злочинність на периферії уваги. Це створює ризик зростання рівня латентної злочинності та зниження довіри громадян до правоохоронної системи.

5. Міжнародний вимір: Інтеграція України до системи МКС та активна співпраця з міжнародними інституціями є ключовим фактором у боротьбі з безкарністю за воєнні злочини. Проте, національна система правосуддя повинна бути готова взяти на себе основний тягар розслідувань десятків тисяч злочинів, які не потраплять до юрисдикції Гааги.