Скарги проти мантій: статистичний портрет дисциплінарних практик у сфері правосуддя

Статтю присвячено порівняльному аналізу дисциплінарних скарг щодо адвокатів, прокурорів та суддів в Україні за 2023–2025 роки. На основі відкритих даних дисциплінарних органів встановлено, що в абсолютному та відносному вимірі адвокати є найменш «оскаржуваною» групою серед трьох складових системи правосуддя. Водночас автор застерігає від спрощеного тлумачення цих даних: наявні показники відображають лише кількість поданих скарг, але жодним чином не характеризують результати їх розгляду.

ВСТУП І ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Порівняльний аналіз дисциплінарного навантаження на ці групи дозволяє оцінити реальний стан підзвітності в правовій системі та виявити структурні диспропорції, що потребують уваги законодавця та регуляторів. Разом з тим будь-який такий аналіз вимагає принципового методологічного застереження: дані про кількість поданих скарг є лише вхідним показником дисциплінарної системи і не відображають її вихідних результатів – кількості задоволених скарг, накладених стягнень чи реальних санкцій.

Без урахування цього застереження виникає серйозний ризик хибного тлумачення: менша кількість скарг щодо тієї чи іншої групи може сприйматися як свідчення кращого становища цієї групи або вищих стандартів її поведінки. Насправді ж такий висновок є методологічно некоректним, допоки не проаналізовано відповідні показники задоволення скарг і застосування стягнень.

ДЖЕРЕЛА ДАНИХ ТА МЕТОДОЛОГІЯ

Дослідження базується на публікації праці М. Берези та Я. Кузишина (квітень 2026 року).

Чисельність відповідних груп (адвокатів, прокурорів, суддів) визначено на основі офіційних реєстрів та щорічних звітів профільних органів.

Усі розрахунки відносних показників виконано автором.

Для цілей цього дослідження використовується поняття «активних адвокатів» – тих, чиє право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено, не припинено та не анульовано. Застосування цієї підгрупи як бази є методологічно виправданим, оскільки лише активні адвокати фактично практикують і, відповідно, можуть бути суб’єктами дисциплінарних скарг.

АБСОЛЮТНІ ПОКАЗНИКИ ДИСЦИПЛІНАРНИХ СКАРГ

За аналізований період (2023–2025) щодо суддів було подано 25752 скарги, щодо адвокатів – 5459, щодо прокурорів – 3330. Отже, кількість скарг на суддів є майже в 4,7 раза більшою, ніж на адвокатів, і в 7,7 раза більшою, ніж на прокурорів.

Слід звернути увагу на динаміку скарг щодо адвокатів: у 2024 році їх кількість зросла більш ніж утричі порівняно з 2023 роком (з 970 до 2931), після чого у 2025 році знизилась до 1558. Такий аномальний пік може свідчити про разову активізацію окремих скаржників, зміни у процедурі подання скарг або вплив резонансних справ – однак для однозначних висновків потрібен детальніший аналіз.

ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ: НОРМАЛІЗАЦІЯ ЗА ЧИСЕЛЬНІСТЮ ГРУП

Абсолютні показники є методологічно недостатніми для порівняння груп, що суттєво відрізняються за чисельністю: кількість активних адвокатів приблизно у 9,7 раза перевищує кількість суддів і у 4,8 раза – кількість прокурорів. Тому для коректного порівняння необхідно нормалізувати дані за чисельністю відповідних груп.

Після такої нормалізації картина виглядає ще більш показово: на 1000 активних адвокатів у середньому припадає 38,3 скарги на рік, тоді як на 1000 прокурорів – 226,8, а на 1000 суддів – 865,0. Індекс відносної інтенсивності показує, що прокурори отримують скарги у 5,9 раза частіше, ніж адвокати (у перерахунку на 1000 осіб), а судді – у 22,6 раза частіше.

Нижче індекс відображає виключно інтенсивність подання скарг після нормалізації за чисельністю груп. Він не характеризує результати розгляду скарг, рівень їх задоволення чи тяжкість застосованих стягнень. Порівняння ґрунтується на даних за 2023–2025 роки; базою для активних адвокатів слугує середня чисельність у 47431 особу, прокурорів – 9929, суддів – 4905.

КРИТИЧНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: СКАРГИ ≠ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Наведені дані, попри їх показовість, мають принципове обмеження, яке необхідно виокремити як самостійне методологічне застереження: усі таблиці відображають виключно кількість поданих скарг, але жодним чином не характеризують результати їх розгляду.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз дозволяє сформулювати такі висновки.

По-перше, за абсолютними показниками за 2023–2025 роки судді є групою з найвищим рівнем дисциплінарного оскарження: щодо них подано 25752 скарги – майже вп’ятеро більше, ніж щодо адвокатів (5459 скарг).

По-друге, після нормалізації за чисельністю груп відносне дисциплінарне навантаження на суддів є в 22,6 раза вищим, ніж на активних адвокатів; для прокурорів цей показник становить 5,9. Це свідчить про значно вищу інтенсивність використання дисциплінарних механізмів щодо суддівського корпусу.

По-третє, і це є принциповим висновком дослідження, наявні дані описують лише «вхід» дисциплінарної системи (кількість поданих скарг), але не її «вихід» (результати розгляду, застосовані стягнення). За відсутності даних про задоволені скарги та реальні санкції будь-який висновок про відносне дисциплінарне благополуччя тієї чи іншої групи залишається методологічно непідкріпленим.

По-четверте, для повноцінної оцінки стану дисциплінарної відповідальності в системі правосуддя України необхідне запровадження уніфікованої та публічно доступної звітності дисциплінарних органів, яка включала б не лише кількість скарг, а й показники їх результативності в розрізі видів стягнень і категорій порушень.