Дисциплінарна практика КДКА Закарпатської області (2020–2025): кількісний та якісний аналіз

Відповідь Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області на запит про публічну інформацію від 22 березня 2026 року містить статистичний масив, який на перший погляд виглядає рутинно, однак при системному прочитанні відкриває доволі неоднозначну картину дисциплінарної практики регіонального органу адвокатського самоврядування. Шестирічний масив – 2020–2025 роки – охоплює принципово різні інституційні контексти: довоєнний, перехідний і воєнний, що ставить питання про те, як зовнішні чинники позначаються на внутрішній дисциплінарній активності регіональної КДКА. Аналіз цих даних переслідує дві взаємопов’язані мети: по-перше, описати кількісну динаміку — виявити аномалії, пікові значення та тенденції; по-друге, інтерпретувати ці дані у світлі публічно задокументованих справ, які дозволяють надати якісний вимір формальній статистиці.

Загальна кількість притягнутих до відповідальності адвокатів за шість років становить 68 осіб. Динаміка розподілу цих справ за роками є принципово нерівномірною: 45 із 68 справ – тобто понад 66% від усього масиву – припадають лише на два суміжні роки (2023–2024). Така концентрація не може пояснюватися ані природним зростанням адвокатського корпусу, ані пропорційним збільшенням кількості скарг. Перехід від восьми справ у 2022 році до шістнадцяти у 2023-му і далі до пікових двадцяти дев’яти у 2024-му свідчить або про якісну зміну дисциплінарної активності самої комісії, або про дію зовнішніх чинників, які стимулюють одночасно подачу скарг і їх прийняття до провадження.

Варто звернути увагу на показовий факт: у 2021 році всі п’ять притягнутих отримали попередження — жодного зупинення, жодного позбавлення. Ця деталь є маркером філософії комісії в довоєнний і ранньовоєнний період: орган уникав застосування серйозних заходів. Контраст із 2023 роком, коли з 16 притягнутих 8 (тобто рівно половина) отримали зупинення права на практику, а ще четверо — позбавлення статусу, є разючим. Пунітивний потенціал регіонального дисциплінарного трибуналу, який у 2021 році реалізовувався майже виключно у найм’якшій формі, у 2023-му вибухнув максимальними показниками суворості: 25% позбавлень від загальної кількості рішень того ж року — найвища частка за весь аналізований період.

Пік 2024 року дає дещо інший структурний малюнок. При загальній кількості двадцяти дев’яти справ попередження становлять сімнадцять (59%), зупинень — дев’ять (31%), позбавлень — три (10%). Питома вага найсуворіших заходів знизилася порівняно з 2023 роком, однак абсолютна кількість зупинень (9) є найвищою за весь аналізований період. Якби дисциплінарний орган функціонував як інституція, що реагує переважно на серйозні порушення, слід було б очікувати іншого розподілу: більше зупинень і позбавлень, менше попереджень. Натомість маємо обернену піраміду, де домінує найменш обтяжливий інструмент. Це може свідчити про те, що значна частина 2024-х проваджень стосувалася поведінкових чи процедурних питань — дрібних відступів від Правил адвокатської етики, формальних порушень, — а не грубих дисциплінарних проступків, які традиційно тягнуть зупинення або позбавлення статусу.

Різка просадка у 2025 році — шість справ проти двадцяти дев’яти роком раніше, скорочення у 79% — є симптоматичнішою, ніж попереднє зростання. Можливих пояснень декілька. По-перше, накопичений ефект: значна частина скарг, поданих у 2023–2024 роках, вже розглянута, а потік нових скарг у 2025-му природно знизився. По-друге, процедурний чинник: якщо частина проваджень 2024 року була пов’язана з «перенаправленням» справ від ВКДКА — тобто справ адвокатів з інших регіонів, де місцеві КДКА не могли забезпечити кворум — то завершення пакетних процесів також пояснює різкий спад. По-третє, не виключений репутаційний чинник: після резонансних рішень, які стали предметом судових оскаржень, комісія могла свідомо або несвідомо знизити активність. Жодна з цих версій не є вичерпною, але в сукупності вони описують орган, функціонування якого підлягає ситуативним коливанням більшою мірою, ніж сталій процедурній логіці.

Кількісний аналіз набуває якісного виміру лише тоді, коли йому надається конкретний зміст. Два задокументованих кейси, хронологічно пов’язаних із піковими роками активності КДКА, дозволяють вийти за межі суто статистичного опису.

Справа адвоката Іллі Костіна є першим резонансним кейсом, що ілюструє якісну сторону статистичного піку 2024 року. Костін був мобілізований 24 лютого 2022 року; навесні 2024 року проти нього було порушено дисциплінарне провадження на підставі скарги щодо дописів у Facebook, які нібито дискредитували органи адвокатського самоврядування. 28 червня 2024 року КДКА Закарпатської області оголосила йому попередження за «непристойну поведінку». Суд скасував це рішення 9 лютого 2026 року (справа № 260/6591/24), встановивши, що дисциплінарний орган не мав достатніх підстав для кваліфікації висловлювань адвоката у соціальних мережах як дисциплінарного проступку, а саме провадження виявилось процедурно вразливим. Справа Костіна демонструє класичний сценарій, коли орган адвокатського самоврядування намагається використати інструмент дисциплінарної відповідальності як реакцію на публічну критику.

Справа Романа Маселка є значно складнішою та системно більш небезпечною. 2 березня 2026 року дисциплінарна палата КДКА Закарпатської області ухвалила рішення про притягнення до відповідальності Маселка — члена Вищої ради правосуддя (ВРП), адвокатська діяльність якого була зупинена ще з 18 серпня 2022 року. Підставою стала скарга РАУ, подана у зв’язку з діями Маселка під час перевірки кандидата на посаду судді Олександра Віхрова: ВРП одноголосно відмовила Олександру Віхрову, і саме після цього РАУ ініціювала дисциплінарне провадження проти Маселка як адвоката. ВРП кваліфікувала дії РАУ як втручання у діяльність свого члена та дискредитацію рішень Ради ще 29 січня 2026 року; однак КДКА Закарпаття, незважаючи на це, відновила провадження і винесла рішення за відсутності учасників. Організація DEJURE Foundation прямо назвала ці дії «тиском на члена ВРП» і «діагнозом адвокатури», вказавши, що органи самоврядування використовують дисциплінарні механізми як інструмент помсти за жорсткі антикорупційні рішення в межах судової реформи.

Логіка КДКА Закарпатської області у провадженні Маселка є дискусійною з доктринальної точки зору: орган адвокатського самоврядування взявся оцінювати дії посадової особи конституційного органу, здійснені нею в межах службових повноважень, крізь призму адвокатської етики – хоча статус адвоката на той момент був формально зупинений. Така конструкція розмиває межу між дисциплінарною відповідальністю адвоката як суб’єкта корпоративної етики та відповідальністю публічної посадової особи за виконання службових функцій. Наслідком є утворення множинної підзвітності, яка може бути використана як механізм тиску: замість того, щоб оскаржувати рішення ВРП через передбачені законом процедури, зацікавлені особи ініціюють дисциплінарне переслідування члена ВРП у органі адвокатського самоврядування іншого регіону.

Обидва кейси перетинаються у структурному феномені, що не відображений у голих цифрах, але без якого ці цифри неможливо правильно інтерпретувати: Закарпатська КДКА набула ролі не лише місцевого дисциплінарного органу, а й регулярного реципієнта справ, перенаправлених ВКДКА з інших регіонів.

Окремо варто зупинитися на тому, чого в документі немає, – адже інформаційні лакуни є не менш змістовними, ніж наявні дані. КДКА відмовилась надати відомості про кількість адвокатів, включених до ЄРАУ по Закарпатській області, посилаючись на відсутність відповідної компетенції. Ця відмова, формально коректна, суттєво обмежує аналітичні можливості: без знання знаменника – загальної чисельності адвокатського корпусу регіону – всі наведені цифри залишаються позбавленими відносного виміру. Закарпаття є відносно невеликою адвокатською спільнотою: якщо припустити, що область налічує від 600 до 800 зареєстрованих адвокатів (оцінка на підставі непрямих даних), то в пікові 2024 рік комісія притягнула до відповідальності близько 3,6–4,8% від усього складу – показник, порівнянний із найактивнішими КДКА великих регіонів України. Проте це лише оцінка; без офіційних даних реєстру порівняльний аналіз залишається методологічно незавершеним. Крім того, у відповіді відсутні будь-які відомості про частоту судового оскарження рішень комісії, про структуру скаржників (клієнти, судді, інші адвокати, органи самоврядування), про середню тривалість проваджень та про частку закритих без застосування стягнення. Відсутність цих параметрів унеможливлює незалежну перевірку якості дисциплінарного процесу й фактично ізолює наявні цифри від будь-якого значущого контексту.

Підсумовуючи, дисциплінарна практика КДКА Закарпатської області за 2020–2025 роки характеризується кількома стійкими ознаками, що в сукупності формують відповідний інституційний профіль.

По-перше, різко нерівномірний, скачкоподібний характер активності, який не відповідає моделі стабільного й передбачуваного самоврядного контролю: амплітуда коливань – від чотирьох до двадцяти дев’яти справ на рік — несумісна з уявленням про системну і процедурно однорідну роботу органу.

По-друге, 2023–2024 роки виявилися не лише піком кількості, а й піком каральності: максимальна кількість позбавлень в абсолютному вимірі (чотири у 2023-му) та максимальна кількість зупинень в абсолютному вимірі (дев’ять у 2024-му) зафіксовані саме в ці роки, що ставить питання про підстави та критерії обрання серйозних заходів у цей конкретний період.

По-третє, задокументована участь органу в провадженнях, які набули ознак інструменталізованого тиску, – як на адвокатів, що публічно критикують органи самоврядування, так і на членів конституційних органів, – свідчить про вихід дисциплінарної функції за межі її нормативного призначення.