Людина, яка відгукнулася

Моя перша справа як адвоката виявилася справою, що наперед визначила мій професійний світогляд і спрямованість на багато років уперед. Вона була рідкісною навіть за мірками адвокатської практики і стосувалася ситуації, яку інакше як сімейною трагедією назвати не можна: дочка із зятем вирішили здати власну матір до психіатричної лікарні — заради майна.

Але бабуся виявилася не з полохливих. На підставі підробленої довідки, виданої одним із психіатрів міста Одеси, її на певний час запроторили до психіатричного стаціонару — проте вона не скорилася і послідовно відстоювала свої права. Згодом, коли стало очевидним, що довідка є відвертою фальсифікацією, а жінка — здорова, її тихо відпустили, записавши у документах неіснуюче психіатричне захворювання. Таке собі легке-легке — аби тільки не компрометувати колег із психіатричної установи.

Бабуся була наполегливою. Незважаючи на величезний спротив Одеської обласної прокуратури, яка всіляко намагалася знищити справу, ми все ж таки домоглися справедливості у Київському районному суді міста Одеси. Лікар-психіатр, який виписав довідку про наявність низки взаємовиключних захворювань, навіть не оглянувши пацієнтку, поніс покарання.

*  *  *

Саме під час цієї справи я гостро потребував знань експерта у галузі психіатрії. І таким експертом для мене став Семен Глузман.

Ми ніколи не зустрічалися особисто. Але я набрався хоробрості і зателефонував йому — молодий адвокат, якого він не знав, зі справою, яка могла здатися йому незначною. І Семен Глузман відгукнувся. Дуже щиро. Дуже професійно. З великим серцем. Він надав вичерпні консультації саме з тих питань, які були мені необхідні для захисту клієнта. Не запитуючи нічого натомість — просто тому, що так було правильно.

Тоді я ще не до кінця розумів масштаб цієї людини. Я знав про неї, але ще не усвідомлював, наскільки цей жест був органічним продовженням усього його життя: життя людини, яка завжди ставала на бік тих, кого система намагалася розчавити.

*  *  *

З великою скорботою дізнався про те, що Семен Глузман відійшов у засвіти. І не можна не висловити глибокого жалю — особливо усвідомлюючи його минуле, його роль у становленні незалежної української психіатрії, яка, на жаль, досі залишається зі своїми хворобами, але все ж рухається покроково вперед.

Семен Глузман — це епоха. Людина-епоха, яка боролася проти нелюдської системи і перемогла — не силою, а незламністю духу. Мабуть, сьогодні важко знайти правника в Україні, який не знав би цього імені та не усвідомлював внеску, що його зробив Семен Глузман у розбудову правової демократичної держави — в Україні й далеко за її межами.

Для мене ж він назавжди залишиться людиною, яка відгукнулася. Голосом у телефонній трубці, який сказав: «Так, я допоможу» — і допоміг.

Почивайте з миром.