Новий СІЗО на 4000 місць у Підмосков’ї: розвантаження системи чи підготовка до нової хвилі репресій?

На початку лютого 2026 року Головдержекспертиза Російської Федерації видала позитивний висновок на проєкт будівництва слідчого ізолятора на 4000 місць у міському окрузі Солнєчногорськ Московської області. Замовником будівництва виступає Федеральна служба виконання покарань (ФСВП) Росії, а фінансування здійснюватиметься в рамках Федеральної цільової програми 2026 року. Проєктну документацію підготувала компанія ТОВ «А-Проект.К». Примітно, що цей проєкт двічі отримував відмову від Головдержекспертизи — 13 березня та 7 серпня 2025 року, однак після доопрацювання все ж був затверджений. Будівництво планується розпочати у 2026 році, а завершити — у 2032 році.

Ізолятор буде розміщений поблизу 71-го кілометра траси М-11, між селами Шапкіно та Ожогіно, на земельній ділянці площею 42,7 гектара. Комплекс споруд загальною площею майже 140 тисяч квадратних метрів буде поділений на локальну, режимну та господарсько-складську зони. У режимній зоні передбачено шість корпусів для чоловіків, один — для жінок, а також окремі корпуси для осіб так званої «негативної спрямованості» та хворих на туберкульоз. У новому СІЗО планується утримувати 3020 чоловіків, 400 жінок (у тому числі 24 жінки з дітьми), 20 неповнолітніх, 100 осіб «негативної спрямованості», 68 хворих на туберкульоз, до 12 засуджених до довічного позбавлення волі, 100 етапованих обвинувачених та до 280 засуджених, залишених для господарських робіт. Тендер на проєктні та вишукувальні роботи було розіграно у березні 2023 року, причому початкова вартість проєктування становила 191 мільйон рублів, але контракт було укладено на 91 мільйон; при цьому лише за прострочення виконання виконавець сплатив понад 8,5 мільйонів рублів неустойки.

Рішення про будівництво нового масштабного ізолятора слід розглядати в контексті загальних тенденцій пенітенціарної системи Російської Федерації та її взаємозв’язку з агресивною війною проти України. Згідно з даними World Prison Brief, в’язнична популяція Росії протягом останніх двох десятиліть демонструвала стійку тенденцію до зниження: з 1060404 осіб у 2000 році (729 на 100 тисяч населення) до 465896 осіб у 2022 році (322 на 100 тисяч населення).

Станом на 1 січня 2023 року загальна кількість ув’язнених становила 433006 осіб при офіційній місткості пенітенціарної системи у 714253 місця, тобто рівень заповнюваності складав лише 67%. Росія при цьому мала 872 пенітенціарні установи, з яких 204 — слідчі ізолятори (СІЗО), 642 — виправні колонії, 8 — тюрми та 18 — виховні колонії для неповнолітніх.

Однак зниження в’язничної популяції Росії, яке кремлівська пропаганда намагалася подавати як результат «гуманізації» кримінальної юстиції, насправді є штучною тенденцією, що не має нічого спільного з пенітенціарною політикою демократичної держави. Масштабне «спорожнення» російських в’язниць було прямим наслідком рекрутування ув’язнених для участі у війні проти України. За даними спільного розслідування Mediazona та BBC Russian Service (червень 2024 року), приватна військова компанія «Вагнер» завербувала щонайменше 48366 осіб безпосередньо з місць позбавлення волі.

За оцінками Служби зовнішньої розвідки України, загальна кількість завербованих засуджених могла становити від 140 тис. до 180 тис. осіб.

Washington Post, посилаючись на урядову статистику та правозахисників, повідомляла, що до 100 тис. ув’язнених було звільнено й відправлено воювати.

За даними Міністерства оборони Великої Британії (березень 2023 року), близько половини завербованих «Вагнером» ув’язнених було вбито або поранено в Україні.

Інститут вивчення війни (ISW) зазначив у лютому 2025 року, що Росія практично вичерпала свою в’язничну популяцію у 2022–2023 роках і більше не може генерувати значні сили з числа ув’язнених.

Отже, зниження в’язничної популяції Росії — це не результат прогресивних реформ, а кривавий наслідок використання ув’язнених як «гарматного м’яса» у війні проти України. Тисячі російських засуджених було вбито на фронті, зокрема під час штурмів Бахмута, де засуджені-рекрути «Вагнера» використовувалися як ударні підрозділи в хвильових атаках проти українських позицій. За моделлю «Вагнера», засуджені, які виживали протягом шестимісячного терміну служби на передовій, отримували помилування. Багато з цих звільнених осіб є небезпечними злочинцями, і їхнє повернення до суспільства вже викликає серйозне занепокоєння щодо зростання рецидивної злочинності.

З іншого боку, попри загибель тисяч ув’язнених на фронті, російському режиму вочевидь потрібні нові місця для зростаючої в’язничної популяції. Будівництво гігантського СІЗО на 4000 місць у Підмосков’ї є переконливим свідченням того, що кремлівське керівництво прогнозує суттєве зростання кількості осіб, яких утримуватимуть під вартою. Цей прогноз підтверджується кількома ключовими факторами.

По-перше, кількість іноземних громадян у пенітенціарній системі Росії, за заявою голови ФСВП (березень 2025 року), перевищила 30 тис. осіб, причому більшість з них — громадяни країн СНД. Ще у грудні 2023 року міністр юстиції Росії Константин Чуйченко називав цю ситуацію «дуже великою проблемою».

По-друге, повернення десятків тисяч помилуваних засуджених-учасників бойових дій до цивільного життя неминуче генерує нову хвилю злочинності та, відповідно, нових ув’язнених.

По-третє, посилення політичних репресій в Росії — кримінальне переслідування за «дискредитацію» збройних сил, за антивоєнні висловлювання, за «фейки» про армію — створює постійний потік нових політичних в’язнів.

Будівництво нового СІЗО в Солнєчногорську є також показником подальшої карцерації російського суспільства — процесу, за якого в’язнична логіка дедалі глибше проникає в усі сфери суспільного життя. Росія історично залишається однією з країн з найвищим рівнем ув’язнення у світі. Навіть після «зниження» в’язничної популяції показник 300 осіб на 100 тисяч населення (дані World Prison Brief на початок 2023 року) багаторазово перевищує медіанний показник для західноєвропейських країн (73 на 100 тисяч). Пенітенціарна система Росії, як зазначається у даних World Prison Brief, на момент останнього вимірювання мала офіційну місткість 714253 місця, а фактичне наповнення складало лише 67%. Тим не менш, замість того, щоб використати наявні потужності, держава ініціює будівництво нового величезного ізолятора. Це свідчить про те, що влада очікує масштабного збільшення саме слідчо-арештованого контингенту — тобто осіб, які перебувають під вартою до винесення вироку, що є індикатором посилення репресивної машини.

Варто зазначити, що з 1 січня 2023 року ФСВП Росії припинила публікацію офіційної статистики щодо в’язничної популяції. Публікацію офіційної поліцейської статистики злочинності також було заборонено. Ця непрозорість є характерною ознакою авторитарного режиму, який намагається приховати реальні масштаби репресій та наслідки використання ув’язнених як живого щита у війні. Незалежне медіа Mediazona зафіксувало, що ФСВП повідомила про скорочення в’язничної популяції на 17,5% з початку 2023 року, що спричинило підготовку проєкту наказу про можливу ліквідацію кількох пенітенціарних установ. Однак, як свідчить будівництво нового СІЗО, ця тенденція є тимчасовою, і режим готується до нової хвилі масових ув’язнень.

Загалом, рішення про будівництво одного з найбільших слідчих ізоляторів у Росії на тлі триваючої війни проти України та масової загибелі ув’язнених на фронті є ще одним красномовним свідченням карцерної природи російської держави. Режим, який, з одного боку, відправляє десятки тисяч засуджених на смерть у чужій країні, а з іншого — будує нові гігантські ізолятори для майбутніх жертв репресій, демонструє глибинну сутність російського імперського проєкту, в якому в’язниця завжди залишалася одним із ключових інструментів соціального контролю. Карцерація російського суспільства не зменшується — вона лише змінює форми, переходячи від масового ув’язнення до масового вбивства ув’язнених на війні, а потім знову — до масового ув’язнення.