Данія бореться з переповненістю в’язниць, відправляючи ув’язнених до Косово

Уряд Данії орендував десятки місць у в’язниці в Косово для переведення іноземців, засуджених до депортації за різні злочини. Проект викликає суперечки: його доцільність ставиться під сумнів, а правозахисники вказують на численні юридичні недоліки та загрози правам людини.

За ціною близько 200 мільйонів євро Данія погодилася, що Косово, одна з найбідніших країн Європи, прийме 300 іноземців, засуджених до депортації. Данія прагне зменшити переповненість в’язниць і нестачу персоналу, відправивши їх за понад 2000 кілометрів. Ці ув’язнені скоїли злочини в Данії та відбуватимуть решту терміну ув’язнення в Косово, після чого теоретично будуть депортовані до країн походження.

Раніше фантастична ідея Данії відправити шукачів притулку до Руанди зазнала такої ж долі, як і ідея попереднього британського уряду, і обидві були відхилені. Ключова відмінність полягає в тому, що в разі угоди між Данією і Косово мова йде про шукачів притулку, які вже мають «повідомлення про депортацію».

Хоча існує різниця між правовим статусом так званого відхиленого звичайного шукача притулку та шукача притулку, засудженого до депортації за злочин, політичний процес укладення угоди з Косово виявив деякі виклики, з якими можуть зіткнутися уряди, намагаючись досягти угод з країнами, що не входять до ЄС.

Хоча данські плани щодо аутсорсингу в’язничних служб розробляються з 2021 року, досі вони не потрапили до закордонної преси. Зараз ці плани наблизилися до реалізації, після того як у лютому 2025 року Міністерство юстиції підписало нову угоду про співпрацю з урядом Косова про відправку засуджених іммігрантів до в’язниці Гнілане.

Критики цієї міри вважають її не тільки дорогою, але й негуманною і побоюються, що вона призведе до зловживань і дискримінації іноземців.

Цей план може торкнутися як громадян Данії, так і іноземців, які можуть бути відправлені відбувати покарання в Косово, з огляду на неоднозначність договору. Угода встановлює, що «ув’язнення відбуватиметься відповідно до данського законодавства та міжнародних зобов’язань Данії». Початковий термін дії угоди становить п’ять років з можливістю продовження ще на п’ять років. Крім того, щороку буде виплачуватися 15 млн євро, а також 5 млн євро на реконструкцію в’язниці та її приведення у відповідність до данських норм.

Лише через 24 години після опублікування тексту уряд Данії оголосив, що надасть «тверду підтримку розвитку Косова, зосереджену на екологічній трансформації та правах людини», виділивши з бюджету на зовнішню допомогу 45 мільйонів данських крон (близько 6 мільйонів євро) на щорічній основі. Уряд заперечив будь-який зв’язок між цими двома угодами.

Спочатку перших ув’язнених до Косова мали депортувати минулого року, але ці плани кілька разів відкладали. Згідно з новою угодою про співпрацю, відремонтована в’язниця буде готова лише в 2027 році. Угода була ратифікована незабаром після цього, але на сьогоднішній день – через чотири роки після того, як ця схема була вперше запропонована і до Пріштіни вже було перераховано багато мільйонів данських крон – її реалізація ще не розпочалася.

Таким чином, умови, що застосовуються до осіб, які вважаються «загрозою безпеці», можуть використовуватися в дискримінаційний спосіб, незалежно від того, чи була особа раніше засуджена, і це надає депортації каральну функцію, що виходить за межі принципів кримінального права.

Кілька організацій громадянського суспільства забили на сполох щодо того, що відбувається з ув’язненими після відбуття ними покарання. Згідно з угодою, затримані повинні бути відправлені до Данії перед звільненням, якщо не буде укладено інших угод, що дозволяють відправити особу безпосередньо до третьої країни. Але реальність може бути набагато складнішою: зокрема, існує сіра зона для затриманих, які очікують на депортацію, якщо країна походження відмовляється співпрацювати. Практика показує, що вразливі мігранти, депортовані з Данії, можуть опинитися в скрутному становищі.

У Косово вже існують центри утримання для іммігрантів без документів або без дійсного прохання про надання притулку, або тих, хто не покинув країну протягом двох тижнів після відхилення їхнього прохання, але не вчинив злочину. Ці центри не призначені для репатріації, і люди можуть утримуватися там протягом року. Після закінчення цього року двері просто відчиняються, і влада заявляє, що справа вирішена, не пропонуючи жодної подальшої допомоги. Багато мігрантів продовжать свою подорож Балканським маршрутом або будуть знову затримані, якщо їх зупинить поліція.

Міністерство юстиції Данії намагалося запевнити громадськість, що ув’язнені у в’язниці Гнілане не будуть звільнені в Косово, оскільки договір передбачає можливість депортації засуджених іноземців безпосередньо до країни походження після відбуття покарання. Він також встановлює обов’язок іноземця покинути Косово після відбуття покарання.

Однак будуть випадки, коли з різних причин вони не зможуть виїхати або бути депортовані з Косово. Тому може виникнути необхідність повернути іноземця до Данії, тимчасово або назавжди. Наприклад, це може бути іноземець, який не хоче співпрацювати з виїздом і якого не можна депортувати примусово. Однак було введено правила, які гарантують, що депортована особа може залишатися в попередньому ув’язненні у в’язниці Гнілане, якщо є реальна перспектива її депортації до країни походження.

Stenholm, E., Baccini , F. (2025). Denmark tackles prison overcrowding by sending the prisoners to Kosovo. Voxeurop. April 16, 2025.