Остання гільйотина: Річард Шу та кінець смертної кари

Ріхард Шу (народився 2 жовтня 1920 року в Реммінгсхаймі; помер 18 лютого 1949 року в Тюбінгені) був грабіжником-вбивцею та останнім злочинцем, страченим судовою системою Західної Німеччини (за винятком Західного Берліна).

Шу був кваліфікованим механіком, який під час Другої світової війни служив у Люфтваффе, а згодом потрапив у полон до американців.

Після звільнення він заробляв на життя випадковими заробітками. До валютної реформи 1948 року рейхсмарка втратила свої основні грошові функції.

Оскільки йому було важко заробляти на життя таким чином, 28 січня 1948 року він вбив водія вантажівки поблизу Герренберга, щоб заволодіти новими шинами з його автомобіля та продати їх на чорному ринку.

Жертвою став Ганс Ойген Рот, сім’янин із Боблінгена, який на момент вбивства працював водієм у збройних силах США. Ріхард Шух тричі вистрілив у нього та безжально викинув тіло в придорожню канаву.

На фотографії зображено покинуту вантажівку, підняту на домкраті в лісистій місцевості на околиці Тюбінгена, з якою зняли та вивезли шини – похмурий слід того, що сталося.

Згідно з письмовим вироком, Річард Шу, під впливом сукупного тягаря «тривалої війни та нещасних, хаотичних післявоєнних умов», поступово «втратив повагу до людського життя та до закону» — це моторошний портрет людини, яку насильство вже випорожнило задовго до того, як він натиснув на курок.

Апеляція Шу, а також прохання про помилування від близьких родичів і навіть директора в’язниці, де Шу утримувався, не дали результату: рішення про заміну вироку на довічне ув’язнення було в руках президента Вюртемберг-Гогенцоллерну Гебхарда Мюллера, прихильника смертної кари.

Шух був страчений на гільйотині о шостій годині ранку 18 лютого 1949 року у дворі в’язниці за адресою Doblerstraße 18 у Тюбінгені. Під час страти дзвонив дзвін міського ратуші. Сам Шух дізнався про це лише напередодні ввечері. Тіло Шуха було передано до Анатомічного інституту Тюбінгенського університету.

Гільйотина виставлена в Музеї в’язниці в Людвігсбурзі.

Тюбінген у 1949 році був не просто місцем страти, а символом глибокої боротьби післявоєнної Німеччини за примирення правового порядку з гуманністю — тут відбулася остання судова страта через повішення на німецькій землі, що спонукало до національного переосмислення, яке зрештою сприяло скасуванню смертної кари у Федеративній Республіці.