В’язнична субкультурa та неформальна ієрархія ув’язнених (доповідь ЄКЗК щодо Литви, візит 2021 року)

Неформальна ієрархія серед ув’язнених, або кастова система, як і раніше, залишається ключовим підґрунтям життя ув’язнених у всіх трьох відвіданих нами в’язницях, де традиції визначають внутрішній розпорядок, а їхні вимоги мають пріоритет перед офіційними правилами[1].

Очевидно, що найбільше від цього страждають відносно численні ув’язнені найнижчої касти, «недоторканні» (nuskriaustieji); більшість отриманих повідомлень про насильство між ув’язненими надходили саме від них. Очевидно, що приналежність до «недоторканних» значно підвищує ризик віктимізації[2].

Багато «недоторканних» під час інтерв’ю повідомили делегації, що належність до їхньої касти означає, що безпечно (тобто без ризику фізичного насильства, здирництва, психологічного тиску тощо) можна перебувати в одній камері або кімнаті гуртожитку лише з ув’язненими тієї ж касти, і що ніде більше їм не «раді». «Недоторканні» говорили, що вони повинні виконувати накази ув’язнених з вищої касти, будь то вчинення нових злочинів, порушення тюремних правил, купівля наркотиків або інших предметів[3].

Крім того, коли їх били, вони казали, що їм не дозволялося завдавати ударів у відповідь[4].

Делегації розповіли, що коли співробітники установи хотіли «неофіційно» покарати ув’язненого з вищої касти, вони ініціювали його переведення до камери/кімнати для «недоторканних» (що запускало «звичайний» ланцюжок подій – відмова ув’язненого підкоритися, дисциплінарне стягнення і, як наслідок, переведення на суворий режим)[5].

Страх ув’язнених «втратити свій статус» через зв’язок з «недоторканними» був настільки великим, що деякі ув’язнені з вищих каст скаржилися делегації навіть на те, що їм доводиться сидіти на одному поверсі з «недоторканними», оскільки це може знизити їхній статус під час наступного ув’язнення[6].

Під час інтерв’ю стало зрозуміло, що «недоторканні» все ще отримують найгірші місця для сну в кімнаті або камері гуртожитку (біля дверей або біля туалету), і що саме вони повинні прибирати місця загального користування (коридори, кухні, санітарні приміщення тощо), а також часто і кімнати ув’язнених, які належать до вищої касти, причому відмова прибирати наражає їх на ризик бути побитими[7].

У гуртожитках «недоторканні» можуть користуватися лише душами та туалетами, виділеними для ув’язнених вищих каст (пропорційно, їх набагато менше, ніж тих, що доступні для вищих каст). Крім того, у день покупок «недоторканним» дозволяється відвідувати тюремну крамницю лише після того, як усі ув’язнені вищих каст зроблять свої покупки, а це часто означає, що купувати залишилося небагато. У деяких випадках «недоторканним» також дають список речей, які вони можуть купити для ув’язнених вищих каст за власні гроші[8].

Крім того, в тюремних їдальнях «недоторканним» виділяють окремий люк для подачі їжі, вони повинні їсти за окремими столами і користуватися маркованими тарілками, кружками і столовими приборами, які іноді навіть миються в окремих посудомийних машинах[9].

У в’язниці Маріямполе, коли їжу доставляють ув’язненим, які перебувають у камерах, для їжі “недоторканних” використовують термоси різного кольору[10].

Висновки, зроблені ЄКЗК під час цього та попередніх візитів до литовських в’язниць, чітко ілюструють, що з року в рік кастова система продовжує існувати на очах у керівництва в’язниць та персоналу, який утримує ув’язнених, з їхнім чітким усвідомленням і певною мірою відчайдушної покірності, незважаючи на те, що, коли їх запитують, вони стандартно відповідають, що всі ув’язнені є рівними[11].

Хоча Комітет зазначає, що упродовж останніх кількох років багато неформальних лідерів ув’язнених були переведені до інших в’язниць, переважно до Вільнюса, де вони розміщені в окремому блоці, результати візиту 2021 року показують, що цей захід був лише незначною мірою ефективним[12].

На думку ЄКЗК, становище «недоторканних» ув’язнених у Литві можна вважати таким, що продовжує порушувати статтю 3 Конвенції з прав людини, яка забороняє, серед іншого, всі форми поводження, що принижує гідність, і зобов’язує державні органи влади вживати належних заходів для запобігання такому поводженню, в тому числі з боку інших ув’язнених[13].

Крім того, правила неформальної ієрархії ув’язнених забороняють будь-яку «співпрацю» з владою, що, серед іншого, означає, що ув’язнені, які бажають отримати лікування від наркозалежності і таким чином потрапити до реабілітаційного центру, автоматично стають найнижчою кастою, «недоторканними»; тому деякі з опитаних ув’язнених неохоче брали участь у реабілітаційних програмах. Однак делегація також отримала низку скарг, переважно від ув’язнених найнижчої касти, на те, що їхні прохання про зарахування до реабілітаційної програми регулярно відхилялися). Варто зазначити, що кількість ув’язнених, які брали участь у програмі реабілітації, виявилася напрочуд низькою[14].

Окрім неформальної ієрархії серед ув’язнених та впливу нелегальних наркотиків у в’язницях, третьою основною причиною високого рівня насильства між ув’язненими у відвіданих в’язницях є відсутність належної присутності персоналу в місцях проживання ув’язнених, що визнається керівництвом в’язниць[15].

Як і раніше, жертви насильства між ув’язненими часто не бажали скаржитися тюремному персоналу через низку причин, включаючи неписані правила ув’язнених, що забороняють інформування, страх помсти та недовіру до здатності тюремного персоналу захистити їх у подальшому. Деякі ув’язнені також розповіли делегації, що дуже часто персонал ігнорує видимі тілесні ушкодження і не цікавиться їхнім походженням[16].

Такий стан речей явно робить офіційну статистику щодо насильства між ув’язненими недостовірною, і про це слід пам’ятати тим, хто приймає відповідні рішення. Крім того, викликає жаль, що, судячи з наявної документації та інтерв’ю з ув’язненими, в деяких випадках персонал, і особливо співробітники кримінального розшуку, відповідальні за розслідування випадків насильства між ув’язненими, здавалося б, почувають себе надто комфортно, щоб закінчувати розслідування на підставі чергової банальної заяви пораненого ув’язненого про те, що він просто впав на сходах, в душі, з ліжка і т.п.[17].

Внаслідок цих трьох факторів – всеохоплюючої неформальної ієрархії серед ув’язнених, повсюдної присутності нелегальних наркотиків та недостатньої присутності персоналу, що здійснює догляд за ув’язненими (у поєднанні з інфраструктурою, що складається переважно з гуртожитків великої місткості) – десятки ув’язнених у кожній з відвіданих в’язниць відмовлялися жити в закріплених за ними блоках і вимагали ізоляції або заради власної безпеки, або в пошуках «вільного від наркотиків» притулку[18].

Комітет також має серйозні побоювання щодо значного зростання ролі кримінальної розвідки в пенітенціарній системі, зокрема, надмірного покладання на існування інформаторів серед ув’язнених. Значна роль інформаторів у пенітенціарній системі може посіяти високий рівень недовіри серед ув’язнених. Це може значною мірою сприяти розвитку в неформальних ієрархіях ув’язнених лідерських структур, які, як правило, карають тих, хто доносить[19].

Загальновідоме широке використання інформаторів означає, що будь-яке «братання» ув’язнених з персоналом вважається підозрілим, що, в свою чергу, підштовхує ув’язнених до прямого спілкування з персоналом тільки через призначених осіб, як правило, неформальних лідерів ув’язнених[20].

Таким чином, така помітна система інформаторів лише зміцнює позиції лідерів неформальних ієрархій ув’язнених, а атмосфера недовіри, яку вона створює, також є серйозною перешкодою для розвитку діалогу між персоналом та ув’язненими, що лежить в основі динамічної безпеки[21].

Крім того, для подолання явища неформальної ієрархії ув’язнених терміново потрібен цілісний підхід, бажано у вигляді цілеспрямованої стратегії, що включає запровадження комплексної оцінки ризиків та потреб при прийнятті до установи, створення окремих блоків/секторів для ув’язнених, які не бажають (або більше не бажають) бути залученими до неформальної ієрархії ув’язнених, створення адекватних (або навіть кращих) умов і режимів, які заохочують просоціальну та кооперативну поведінку, уможливлюють відокремлення неформальних лідерів серед ув’язнених, сприяють діяльності, яка відкидає поділ ув’язнених на касти, розвивають можливості для роботи та освіти, а також сприяють подальшому вдосконаленню індивідуального планування покарання; також згадується пункт 32 про переобладнання гуртожитків великої місткості в приміщення камерного типу[22].

---

[1] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 39. P. 20.

[2] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 39. P. 20.

[3] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 39. P. 21.

[4] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 39. P. 21.

[5] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 39. P. 21.

[6] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 39. P. 21.

[7] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 40. P. 21.

[8] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 40. P. 21.

[9] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 40. P. 21.

[10] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 40. P. 21.

[11] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 41. P. 21.

[12] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 41. P. 21.

[13] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 41. P. 21.

[14] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 43. P. 22.

[15] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 44. P. 23.

[16] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 45. P. 23.

[17] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 45. P. 23.

[18] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 46. P. 23.

[19] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 50. P. 25.

[20] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 50. P. 25.

[21] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 50. P. 25.

[22] Report on the periodic visit to Lithuania carried out by the CPT from 10 to 20 December 2021. Para 51. P. 25.