Тиск на адвоката: Історія добігає кінця

Власне, якось так… Історія добігає кінця. Ще апеляція, і будемо вважати книгу майже закритою…

Це – рішення на мою користь, від якого програли усі, у справі, від якої програли усі.

Я – тому що витратив 4 роки на захист від купки рейдерів та колаборантів, які зробили великі інвестиції у штучне усунення мене від «поромної» справи.

КДКА Одеської області – тому що вона втратила репутацію незалежного дисциплінарного суду. І мені здається, що після постанови Верховного Суду щодо повторного розгляду по суті дисциплінарної скарги репутація принаймні чинного складу КДКА Одеської області є, ймовірно, дуже дискусійним науковим поняттям. Яким новий склад КДКА Одеської області – залежить від самих адвокатів. Щоб потім не говорили, що «ми їх на обирали».

 Я спеціально наголошую: саме дисциплінарного суду, а не «органу, який має захищати адвокатів», як це повторюють багато з колег. Тому що незалежний суд, який складається з неупереджених суддів, не може «захищати» когось від когось або чогось. Він має бути незалежним, а члени його мають бути неупередженими. Інакше все втрачає сенс.

Це – перший та поки що єдиний (сподіваюся, що останній) випадок в історії адвокатури України, коли суд встановив конфлікт інтересів у діях членів КДКА регіону, які прямо діяли на користь особи, яка і подала скаргу проти мене.

Ще раз: перший та єдиний випадок в історії адвокатури України, коли суд встановив конфлікт інтересів у діях членів КДКА регіону, які прямо діяли на користь скаржника, який і подав скаргу проти адвоката з метою незаконного притягнення адвоката до відповідальності на користь скаржника.

Таку ситуацію я сприймаю абсолютно тверезо як реальність, в якій ми живемо: так, у діяльності КДКА регіону цілком можливо, коли твою справу розглядає і потім застосовує дисциплінарне стягнення член квазісуду, який водночас є адвокатом самого скаржника проти тебе. Сюр? Сюр.. Але водночас реальність.

Адвокатура України – тому що саме ця справа загострила багато проблем, починаючи з того, що органи адвокатського самоврядування за 7 років так і не змогли надати відповідь на примітивне, як на перший погляд, питання: а чи може адвокат використовувати підроблені документи з огляду на Правила адвокатської етики? Виявляється, що, здається, може … (я тут не про себе, хто не в курсі «поромної» справи).

Органи адвокатського самоврядування за 4 роки так і не сформулювали відповідь на питання: чи може КДКА регіону повторно розглядати скаргу по суті, якщо перше рішення було скасоване судом. Краще сказати, органи адвокатського самоврядування сформулювали до рівня «навпаки» (згадаймо рішення РАУ про можливість (!) повторного розгляду). Як людина, громадяни маю право, а як адвокат – маю обов’язок – сказати: повторний розгляд по суті КДКА регіону однієї і тієї ж самої скарги – це смерть законності та справедливості у дисциплінарному провадженні проти адвокатів.

Це, власне, знищення незалежності простого, рядового, адвоката, якого комусь ну дуже кортить знищити.  До того ж хтось дуже хотів забути дуже непомітну, але принципову «деталь», а саме Конституцію України, де чітко зазначено, що адвокатура – це частина правосуддя.

З позитиву…

Я маю причини відчувати гордість, що вперше в історії я викрив конфлікт інтересів у діяльності КДКА регіону.

Я маю причин відчувати гордість, що саме корупційна діяльність окремих осіб «створила» цей кейс, яка, врешті-решт, вийшла на рівень касації та забезпечила те, що Верховний Суд поставив чітку крапку та наголосив: КДКА – це суд, суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини. Чомусь ця проста, логічна теза, що заснована на усталеній практиці ЄСПЛ викликає дивну реакцію від окремих членів адвокатського самоврядування – від негативу  до лютого несприйняття.

Важливий аспект, який має як позитив, так і негатив: адвокатська піраміда продемонструвала себе як утворення, засноване на абсолютних вертикальних зв’язках. Позитивним у цьому є те, що вже сама презумпція, що замість професійної корпорації у нас поки ще функціонує дисциплінарна конструкція за правилами, описаними Мішелем Фуко та Стенлі Коеном щодо дисциплінарних спільнот.

Ще позитив – це Верховний Суд, постанова якого є, як сказав один з членів ВКДКА, «провокаційною» у тому плані, що закріпляє за членами КДКА та ВКДКА статус квазісудді у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини.

На останок. Дякую безмежно усім друзям та близьким, які притримували мене усі ці роки. Це – найголовніше у всій цій історії.

P.S. Після цього посту з нетерпінням буду чекати скаргу «члєна» якогось комітету, який або яка буде ну дуже сильно перейматися «моральним обліком строєтєля коммунізма».

Щодо апеляції КДКА…

Вона просто не має значення – незалежно від того, чи скасує апеляційний суд рішення першої інстанції. Це не усуне проблем адвокатури та на надасть стимулу моральних трансформацій окремих адвокатів. Усунення проблем адвокатури – це спільна справа адвокатської корпорації. Саме корпорації. Не дисциплінарної спільноти.