Адвокат Дмитро Ягунов. Промова у цивільній справі № 522/23596/23-Е
У цьому виступі я спробую коротко підсумувати результати судового розгляду мого позову до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про відшкодування моральної шкоди.
У 2020 році окремі члени КДКА Одеської області вчинили дії, правова кваліфікація яких до цього часу потребує уточнення. Більше того, я глибоко переконаний, що згодом таким діям буде надана належна правова кваліфікація.
Ця цивільна справа, як на перший погляд, є рядовою справою – такою собі справою за позовом одного з багатьох українських адвокатів до однієї з багатьох обласних КДКА.
Проте, як суд міг переконатися, за кулісами, як на перший погляд, цього пересічного, але аж ніяк не простого цивільного позову перебуває системна криза української адвокатури.
Так, формально позов спрямований на вирішення цивільно-правового спору.
Проте, як суд мав нагоду зробити висновок, ця справа – це справа не тільки і не скільки про глибоку моральну шкоду, що завдається і до цього моменту, та відшкодування такої шкоди.
Ця справа – про діяльність злочинної організації, про тиск на адвоката, про конфлікт інтересів у діях окремих членів КДКА Одеської області та про надання сприяння з боку окремих членів КДКА Одеської області у використанні підроблених документів, виготовлених свого часу злочинною організацією для вчинення злочинів, які мають триваючий характер і які вчиняються й понині.
Відтак, ця цивільна справа – це багато у чому лакмус стану справ в українській адвокатурі в цілому. Хоча, вже саме використання словосполучення «стан справ» наводить на думку, що ця справа є якщо не унікальною, то, принаймні, непоодинокою у сучасному соціально-правовому ландшафті.
Перше, що хотілося б мені сказати, це великий жаль та велике нерозуміння.
Великий жаль та велике нерозуміння з приводу того, яку саме позицію посіла КДКА Одеської області у цій справі.
Коли свого часу я завітав на офіційний прийом до голови КДКА Одеської області пані Рудницької Н.А., то я не мав, звичайно, і гадки про те, що згодом КДКА Одеської області буде заперечувати цей факт.
Тому я можу лише присягнути – присягнути перед Судом Божим та судим земним, – що я мав офіційну зустріч з головою КДКА Одеської області пані Рудницькою Н.А. у робочому кабінеті пані голови КДКА Одеської області, де метою такої офіційної зустрічі було офіційне інформування КДКА Одеської області про тиск на мене та реальні загрози знищення репутації та авторитету адвокатури (включаючи репутацію та авторитет КДКА Одеської області) через використання окремими адвокатами підроблених документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький»» при розгляді «поромної» цивільної справи у місті Ізмаїл, в основі якої перебувають підроблені документи на ім’я Чебана П.Г. н так званий «пором «Кислицький»».
Тоді я не мав гадки про те, що замість того, щоб у рамках цивілізованого діалогу, спрямованого на вирішення внутрішніх суперечок в адвокатській організації, я буду підданий репресіям лише за те, що я викрив використання відповідачами та їх представниками-адвокатами підроблених документів та вжив заходів, спрямованих на захист одеської адвокатури від небачуваного сорому та ганьби.
Стоячи перед Судом Божим та судим земним, я можу присягнути, що слова пані Рудницької Н.А. до цього часу звучать у моїй свідомості: «Надайте до КДКА Одеської області копію свідоцтва про смерть особи, яка начебто підписала «документ», вже будучи біологічно мертвою на момент його «підписання», і ми зробимо все можливо, що репутація одеської адвокатури не постраждала».
Проте замість захисту репутації та авторитету одеської адвокатури, на захист чого я вже працюю багато років, у новорічну ніч 2021 року я випадково знайшов себе серед адвокатів, які вчинили дисицплінарне правопорушення, які, використовуючи соціологічну категорію, були «затавровані» зупиненням права на здійснення адвокатської діяльності.
Ще більший жаль та ще більше нерозуміння залишилися у мене після засідання КДКА Одеської області від 30.11.2021, коли шановні одеські адвокати, засідаючи як дисциплінарний «суд» (у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини) повторно розглянули по суті ту й саму скаргу проти мене, по якій вони вже у минулому ухвалювали рішення, і яку було скасоване судом як незаконне.
Проте навіть і це не є головним.
Головним є те, що до цього часу я не можу зрозуміти – скільки б я не намагався, – чому встановлення факту підроблення документів, якими оперує скаржник, який подав скаргу проти мене, при розгляді цивільної справи, не є, як на думку членів КДКА Одеської області обставинами, які мають хоча б якусь значущість для розгляду скарги проти мене?
До цього часу для мене є незрозумілим, чому КДКА Одеської області суворо карає адвоката за подання клопотань, з приводу яких у самого суду немає будь-яких претензій, і, більше того, які задовольняються самим судом у рамках відповідної цивільної справи?
Більше того, станом на сьогодні існує вже десятки процесуальних документів органів прокуратури та щонайменше п’ять рішень судів, які набрали законної сили, де усі такі рішення та процесуальні документи засновані на факті: біологічно мертва людина не може підписати «документ», будучи біологічно мертвою людиною станом на момент підписання такого «документу».
Ця проста ідея, здається, не є такою для КДКА Одеської області, яка до цього часу заперечує факт підроблення такого «документу», через який, власне, я і був підданий репресіям на замовлення босів злочинної організації, що і виготовила цю брудну підробку.
Щодо самої справи як такої, то суд вже мав нагоду дослідити судові рішення, які були ухвалені П’ятим апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом. Тому я вимушений, на превеликий жаль, зазначити таке.
Не я був тим, хто зробив цей сором надбанням українського суспільства та, що є більш важливим, Європейського суду з прав людини
Це зробили окремі члени КДКА Одеської області.
Не я ухвалював рішення у стані конфлікту інтересів.
Це зробили окремі члени КДКА Одеської області.
Не я зробив цей інквізиційній за правовою природою процес таємним та секретним.
Таким його зробила КДКА Одеської області.
Не я порушив базовий принцип судочинства, який знайомий кожному першокурснику з будь-якого університету, що суд не може повторно розглядати одну й ту ж саму справу по суті.
Це зробила КДКА Одеської області.
Чи є все це, що я сказав мої гіпотезою? Або припущенням? Або вигадкою?
На превеликий жаль, ні.
На жаль, є фактом, який встановлено постановою апеляційного суду, що при притягненні мене до дисциплінарної відповідальності мав місце явний конфлікт інтересів щонайменше двох членів КДКА Одеської області (зокрема Пришляк Т.О. та Іванової П.В.)[1].
Є фактом, який встановлено апеляційним судом, що я був притягнутий до дисциплінарної відповідальності з явним порушенням процедури[2].
Є фактом, що КДКА Одеської області при ухваленні рішення від 15.12.2020 щодо мене чомусь відмовилася – і це у ХХІ столітті – користуватися електронною поштою[3].
Є фактом, який встановлено апеляційним судом, що я був притягнутий до дисциплінарної відповідальності всупереч висновків Європейського суду з прав людини, які мають застосовуватися судами у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»[4].
Є фактом, який встановлено постановою апеляційного суду, що при прийнятті рішення від 15.12.2020 відповідачем (тобто КДКА Одеської області) було грубо порушено принцип безсторонності та неупередженості[5].
Є фактом, що незаконний повторний розгляд відповідачем (КДКА Одеської області) як судом у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини однієї й тієї ж самої скарги проти мене у тому ж складі на грубе порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини[6].
Є фактом відсутність повноважень у КДКА Одеської області здійснювати повторний розгляд дисциплінарної справи стосовно мене після скасування у судовому порядку рішення КДКА Одеської області від 15.12.2020[7].
Є фактом відсутність будь–яких скарг проти мене під час розгляду цивільної справи № 500/2395/18 з боку будь-якого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Крім того, фактом є те, що КДКА Одеської області, діючи у тому ж саме складі, повторно розглянула по суті скаргу проти мене, встановивши у моїх діях склад, як на думку членів КДКА Одеської області, дисциплінарного правопорушення[8].
Є фактом те, що на засіданні від 31.08.2021 члени дисциплінарної палати КДКА Одеської області, діючи у незаконний спосіб, одноголосно вирішили призначити незаконний новий розгляд дисциплінарної справи № 364/19 стосовно мене[9].
Я можу помилятися, але я маю підстави презумювати, що чи навряд будь-яка інша КДКА регіону за всю історію незалежності нашої Держави вчинила стільки умисних порушень законодавчих приписів та настільки глибоко підірвала основоположні засади справедливого судочинства в Україні.
Але, на цьому правова природа цієї справи, на жаль, не завершується.
Так, суд вже мав змогу почути представника КДКА Одеської області, який письмово наголосив, що «жодним нормативним актом у галузі адвокатури та адвокатської діяльності не передбачено право адвоката на стягнення моральної шкоди в разі скасування рішення КДКА регіону, прийнятого в результаті перевірки скарги стосовно нього», адже подібна позиція повністю суперечить положенням чинного законодавства щодо моральної школи та відшкодування моральної школи.
Висловлюючи велику повагу до позиції свого процесуального опонента, не можу не сказати: така позиція є нічним іншим як спробою створення абсолютно свавільного імунітету КДКА Одеської області на вчинення незаконних дій – як би критично вони не порушували закон та права людей. Подібна позиція КДКА Одеської області вимагає від суду створення імунітету КДКА регіону від будь–якої відповідальності – навіть за незаконні дії, пов’язані з глибоким втручанням до приватного та сімейного життя адвоката, проти якого було подано необґрунтовану скаргу та який був незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відтак звільнення КДКА регіону від будь-якої відповідальності за завдання адвокату моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності аж ніяк не будується на приписах чинного законодавства та тотально суперечить зобов’язанням України за статтями 6, 8, 13, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адвокатура є одним з найбільш важливих правових інститутів будь-якої правової держави, в основі якої перебуває неухильне виконання рішень судів, які набрали законної сили. При цьому, як було встановлено Верховним Судом, КДКА регіону має всі ознаки «суду» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції, де під час виконання своїх функцій є належним судом, встановленим законом[10].
Проте як ми можемо очікувати від громадян поваги до суду та виконання рішень суду, якщо представник КДКА Одеської області у судовому засіданні декларує, що КДКА Одеської області не визнає за собою статус суду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини?
Як ми можемо очікувати від громадян поваги до суду та рішень суду, якщо представник КДКА Одеської області у судовому засіданні фактично декларує, що КДКА Одеської області не визнає рішення Верховного Суду?
Окремо мушу наголосити на факті повторного розгляду скарги одним й тим же складом КДКА Одеської області.
Власне, КДКА Одеської області заперечує повторність.
Проте давайте звернемося до висновків, сформульованих Верховним Судом.
Так, Верховний Суд зазначив, що КДКА Одеської області двічі ухвалювала рішення за скаргою Ніколенка С.І. проти мене (засідання КДКА Одеської від 15.12.2020 та засідання КДКА Одеської області від 30.11.2021)[11].
Верховний Суд у рамках спірних правовідносин встановив, що аргументи КДКА Одеської області про те, що нового розгляду дисциплінарної справи не було, є безпідставними[12].
Верховний Суд прямо й недвозначно зазначив, що «законодавець не визначив повноважень КДКА здійснювати повторний розгляд справи у разі скасування її первинного рішення у судовому порядку»[13].
Верховний Суд наголосив, що Верховний Суд «погоджується з доводами адвоката Ягунова Д.В. щодо безпідставного проведення КДКА нового розгляду дисциплінарного справи стосовно нього і ухвалення у ній рішення від 30 листопада 2021 року»[14].
Отже, розгляд дисциплінарної скарги Ніколенка С.І. проти адвоката Ягунова (засідання КДКА Одеської області від 30.11.2021) після засідання КДКА Одеської від 15.12.2020 свідчить саме про повторність такого розгляду, адже скарга Ніколенка С.І. була розглянута відповідачем вдруге, і, що є більш важливим, розглянута по суті.
Саме тому Верховний Суд зробив важливий правовий висновок, що «за таких обставин, у КДКА Одеської області були відсутні нормативні повноваження здійснювати повторний розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В. після скасування рішення від 15 грудня 2020 року у судовому порядку», що повністю спростовує доводи відповідача[15].
Крім того, саме тому Верховний Суд зробив правовий висновок, що «у даному випадку КДКА Одеської області діяла у спосіб, що не передбачений Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у зв’язку із чим прийняте нею за наслідками нового розгляду дисциплінарної справи № 364/20 рішення від 30 листопада 2021 року є протиправним і підлягає скасуванню»[16].
Отже, категорія «повторності» прямо й детально описана Верховним Судом, а тому саме заперечення відповідача факту подвійного (повторного, нового) притягнення мене до дисциплінарної відповідальності є нічним іншим як посяганням на авторитет та репутацію адвокатури України.
І тому я не можу як український адвокат мовчки спостерігати за таким знищенням базових принципів правосуддя в Україні. Тому я невипадково нагадую, в якому саме розділі Конституції України йдеться про адвокатуру …
З урахуванням викладеного вище я прошу суд задовольнити ці позовні вимоги у повному обсязі.
Ще раз не можу на зробити важливий наголос: ця справа не тільки і не стільки про моральну шкоду та відшкодування.
Задоволення позовних вимог у цій справі – це питання майбутнього української адвокатури як незалежного самоврядного інституту.
Задоволення позовних вимог у цій справі – це запобіжник подібних ситуацій, коли члени КДКА регіону розглядають скарги на замовлення своїх клієнтів проти процесуальних опонентів своїх же клієнтів.
Задоволення позовних вимог у цій справі – це наближення української адвокатури до європейських стандартів.
І на останок…
Існує висока ймовірність, що одразу ж після поширення цієї промови знайдуться люди, з якими я взагалі не знайомий, які подадуть проти мене численні скарги саме за ці думки, які висловив у цій промові. І з цього приводу я можу зазначити, що все своє професійне життя присвятив захисту прав людини в Україні. Тому я наперед можу прийняти цей виклик.
Відтак я щиро сподіваюся, що суд надасть не лише правову оцінку усім рішенням П’ятого апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду та зробить великий та важливий внесок у підвищення правового культури українського суспільства і, що є більш важливим, самих адвокатів, в частині поваги до судових рішень, які набрали законної сили.
Крім того, я щиро сподіваюся, що і керівники органів адвокатського самоврядування зроблять усе можливе, щоб одеська адвокатура, як і раніше, стала дороговказом та прикладом для українських адвокатів та знову продовжила традиції справедливості та верховенства права.
Hier stehe ich, ich kann nicht anders
адвокат Дмитро Ягунов
Заслужений юрист України,
кандидат наук з державного управління,
доктор політичних наук,
MSSc in Criminal Justice
[1] Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 420/509/21.
[2] Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 420/509/21.
[3] Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 420/509/21.
[4] Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 420/509/21.
[5] Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 420/509/21.
[6] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 420/27049/21.
[7] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 420/27049/21.
[8] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[9] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[10] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[11] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[12] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[13] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[14] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[15] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
[16] Постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/27049/21.
Поділіться цим вмістом:
1 коментар