КДКА – це суд у розумінні статті 6 Конвенції: Нагадування Верховного Суду, яке не можна ігнорувати

24 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув мою заяву про роз’яснення постанови від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21. Хоча в задоволенні заяви про роз’яснення було відмовлено з процесуальних підстав — суд визнав постанову чіткою і зрозумілою, — ухвала від 24 лютого 2026 року знову відтворила та підтвердила правові висновки, що становлять справжній прецедент у сфері “адвокатського дисциплінарного права”.

Справа стосувалася визнання протиправним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області «Про закриття дисциплінарної справи». Виграши у Верховному Суді сам по собі є безумовним процесуальним успіхом.

Але значення постанови від 30 листопада 2023 року виходить далеко за межі конкретного спору: суд сформулював висновки принципового характеру щодо правової природи КДКА та обсягу гарантій, що мають надаватися адвокатам у дисциплінарних провадженнях.

КЛЮЧОВИЙ ВИСНОВОК: КДКА — ЦЕ «СУД» У РОЗУМІННІ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21 підтвердив свою усталену правову позицію: КДКА регіону є квазісудовим органом, який має всі ознаки «суду» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція). Ця позиція була сформована ще у постанові від 08 жовтня 2020 року і з того часу послідовно застосовувалась у справах № 816/2353/17, № 640/20599/19, № 640/20588/21, № 140/7518/21, № 140/7522/21.

Підставою для такого висновку є відповідність КДКА критеріям, які Європейський суд з прав людини виробив у рішенні Sramek v. Austria (п. 36): орган вирішує питання, що мають правовий характер; його рішення є обов’язковими для сторін; провадження здійснюється на підставі норм права. Саме завдання, визначені статтею 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року (далі — Закон № 5076-VI), — розгляд дисциплінарних скарг і прийняття рішень про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності — свідчать про те, що КДКА здійснює саме ту функцію, яку Конвенція відносить до поняття «судовий розгляд».

Відтак кваліфікація КДКА як квазісудового органу — це не академічна дискусія. Це правова реальність, яка тягне за собою конкретні наслідки для кожного адвоката, щодо якого відкрито дисциплінарне провадження.

ЩО ОЗНАЧАЄ СТАТТЯ 6 ДЛЯ ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЩОДО АДВОКАТІВ

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд. У контексті дисциплінарних проваджень щодо адвокатів це означає, що на КДКА як на квазісудовий орган поширюється весь комплекс вимог цієї статті. Йдеться про такі фундаментальні гарантії:

Незалежність і безсторонність органу. КДКА як орган, що вирішує долю адвоката, повинна відповідати стандартам незалежності, встановленим Конвенцією. Верховний Суд у справі № 420/27049/21 констатував, що КДКА Одеської області не відповідала критерію «суд, встановлений законом» саме тому, що вийшла за межі своїх повноважень — здійснила повторний розгляд дисциплінарної справи без законних підстав для цього. Орган, що діє ultra vires, не може вважатися незалежним і законним у розумінні статті 6 Конвенції.

Заборона повторного розгляду справи. Важливим наслідком застосування статті 6 Конвенції є принцип ne bis in idem у його квазісудовому вимірі: якщо рішення КДКА про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності скасовано судом, повторний розгляд тієї ж дисциплінарної справи без окремої законодавчої підстави є грубим порушенням права на справедливий судовий розгляд. Саме цю логіку Верховний Суд реалізував у своїй постанові, визнавши повторне рішення КДКА протиправним.

Право на захист і змагальність провадження. Стаття 6 Конвенції вимагає, щоб кожна сторона мала рівні можливості подати свою позицію і заперечити аргументи іншої сторони. У дисциплінарному провадженні адвокат повинен мати доступ до всіх матеріалів справи, право на допит свідків, право бути вислуханим та право на юридичну допомогу.

Розумні строки провадження. Стаття 6 Конвенції також гарантує розгляд справи впродовж розумного строку. Ситуація, коли адвокат перебуває під «дисциплінарною підозрою» роками без ухвалення остаточного рішення, є несумісною з вимогами Конвенції. Затягування дисциплінарного провадження завдає реальної шкоди репутації і практиці адвоката і саме по собі становить порушення його прав.

Мотивоване рішення. Оскільки КДКА є «судом» у конвенційному розумінні, її рішення повинні бути належним чином мотивовані. Формальні, шаблонні або немотивовані рішення — це не просто порушення вимог Закону № 5076-VI, а й порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції.

КОНФЛІКТ МІЖ ПОЗИЦІЄЮ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ПОЗИЦІЄЮ РАДИ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року Рада адвокатів України прийняла Рішення № 51 «Про розгляд кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону скарги після скасування судом рішення КДКА». Це рішення роз’яснило, що КДКА регіону продовжує розглядати дисциплінарну скаргу після скасування судом її рішення, якщо рішення про порушення дисциплінарної справи є діючим.

Це рішення перебуває у прямому конфлікті з правовою позицією Верховного Суду. Відповідно до постанови від 30 листопада 2023 року, законодавець не визначив повноважень КДКА здійснювати повторний розгляд справи у разі скасування її первинного рішення у судовому порядку. Корпоративний акт адвокатського самоврядування не може підмінити відсутній законодавчий механізм і не може наділити КДКА повноваженнями, яких їй не надав законодавець.

Ситуація, що склалася, є показовою: інститут адвокатського самоврядування, покликаний захищати незалежність адвокатури, фактично легалізує механізм нескінченного переслідування адвоката через повторні дисциплінарні розгляди. Це несумісно не лише з правовою позицією Верховного Суду, а й з конвенційними стандартами справедливого судового розгляду.

ПРАКТИЧНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ АДВОКАТСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ

Позиція Верховного Суду, підтверджена ухвалою від 24 лютого 2026 року, має конкретні практичні наслідки для кожного адвоката в Україні.

По-перше, адвокат, щодо якого ведеться дисциплінарне провадження, має право посилатися на стандарти статті 6 Конвенції безпосередньо у своїх запереченнях перед КДКА. Вимога справедливого розгляду — це не прохання до комісії, а юридично обов’язковий стандарт, порушення якого є підставою для скасування рішення в судовому порядку.

По-друге, повторний розгляд КДКА дисциплінарної справи після скасування її попереднього рішення судом є незаконним за відсутності відповідної норми закону. Будь-яке рішення, ухвалене в рамках такого повторного провадження, може бути оскаржено до адміністративного суду з посиланням на порушення статей 37-41 Закону № 5076-VI та статті 6 Конвенції. При цьому суди зобов’язані застосовувати усталену практику Верховного Суду, а не корпоративні роз’яснення Ради адвокатів України.

По-третє, питання конфлікту інтересів членів КДКА набуває конвенційного виміру. Якщо члени дисциплінарного органу є особами, зацікавленими в результаті провадження, — або перебувають у ситуації, коли їх безсторонність може бути поставлена під сумнів, — це є порушенням вимоги незалежного і безстороннього суду за статтею 6 Конвенції. Рішення КДКА, ухвалені за умов конфлікту інтересів, є апріорі незаконними і підлягають скасуванню судом.

Нарешті, адвокати, чиї права було порушено в дисциплінарних провадженнях з недотриманням стандартів статті 6 Конвенції, мають право на звернення до Європейського суду з прав людини після вичерпання національних засобів правового захисту. Визнання КДКА квазісудовим органом відкриває цей шлях і робить предмет потенційних скарг до ЄСПЛ значно ширшим, ніж уявлялося раніше.

ВИСНОВОК: ПРЕЦЕДЕНТ, ЩО ЗОБОВ’ЯЗУЄ

Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, підтверджена ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року, є не просто черговим судовим рішенням у конкретній справі. Це — системний правовий орієнтир, що визначає місце КДКА в системі гарантій прав людини і встановлює стандарти, яким має відповідати дисциплінарне провадження щодо адвоката в Україні.

Верховний Суд чітко і послідовно наголошує: КДКА — це «суд» у розумінні статті 6 Конвенції. На дисциплінарні провадження щодо адвокатів поширюються всі гарантії права на справедливий розгляд: незалежність і безсторонність органу, заборона повторного переслідування без законних підстав, змагальність, рівність сторін, розумні строки, мотивоване рішення. Ці гарантії не є «бонусами», які КДКА може надати за власним розсудом. Вони є обов’язковими правовими стандартами, і будь-яке їх порушення є підставою для скасування рішення КДКА у судовому порядку.

Ігнорування цих стандартів — чи то з боку окремих КДКА, чи то у вигляді корпоративних «роз’яснень» Ради адвокатів України, що суперечать практиці Верховного Суду, — є неприпустимим. Правова держава починається з того, що всі органи публічної влади і корпоративного самоврядування діють у межах, встановлених законом і судовою практикою. І адвокатська спільнота тут не є винятком.

Справа № 420/27049/21 стала лакмусовим папером для всієї системи адвокатського дисциплінарного права в Україні. Питання вже не в тому, чи є КДКА «судом» — Верховний Суд на це відповів однозначно і неодноразово. Питання тепер у тому, чи готові самі КДКА та органи адвокатського самоврядування діяти відповідно до цього статусу і нести всю повноту відповідальності, що з нього випливає.