Хроніки інституціоналізації кріпацтва

Сьогодні отримав чергового листа від особи, яка призначила себе офіційним тлумачем рішень Ради адвокатів України. І лист цей вартий того, щоб про нього сказати окремо.

Офіційний тлумач офіційно визнає: рішення РАУ №51 від 20.09.2024 є «конкретним та однозначним» і «не потребує додаткових роз’яснень щодо його застосування КДКА регіонами».

А Рішення РАУ № 51, нагадаю, зводиться до одного: якщо адвоката притягнули до дисциплінарної відповідальності, і він через адміністративний суд це рішення скасував, скарга однаково повертається на повторний розгляд – причому до того ж самого КДКА, того ж самого регіону, у тому ж самому складі. Скасував вдруге – розгляд утретє. Скасував утретє – учетверте. І так, за логікою рішення №51, – до пенсії самого адвоката.

Це не дисциплінарне провадження. Це інституціоналізована нескінченність, оформлена як «конкретне та однозначне» рішення органу адвокатського самоврядування.

І ось із цим станом – зі станом, коли перемога в адміністративному суді не означає нічого, коли дисциплінарна процедура автоматично поновлюється в тому самому складі того самого КДКА, – НААУ погоджується без жодних застережень. Не тому, що це добре. А тому, що, за її ж власними словами, коментувати це не її повноваження.

Отже, вітаю адвокатську спільноту вкотре: тепер уже не з приводу офіційного листа Секретаріату НААУ, який підтверджує – стан, коли дисциплінарне провадження проти адвоката може тривати необмежену кількість циклів у тому самому складі того самого органу, є легітимним і не потребує жодного втручання.