Адвокати захистили право на життя в частині зобов’язання провести належне розслідування обставин смерті

Адвокати Валентина Юрченко та Дмитро Ягунов захистили в Овідіопольському районному суді Одеської області право на життя в частині зобов’язання провести належне розслідування обставин смерті потерпілої. Дуже актуально та слушно, що слідчий суддя прямо послався на статтю 2 Конвенції в ухвалі.

---

Провадження № 1-кс/509/892/25

Справа № 509/2201/18

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі: слідчого судді Кочко В.К., при секретарі Савченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Овідіополь скаргу Юрченко Валентини Вікторівни подану в інтересах Дубіцької Клавдії Борисівни на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №12015160380002352 від 31.03.2020 р., та розглянувши клопотання скаржника про поновлення процесуального строку

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 р., до Овідіопольського районного суду Одеської області через свого представника Юрченко В.В., звернулася Дубіцька Клавдія Борисівна, яка має статус потерпілої у кримінальному проваджені №12015160380002352, зі скаргою на постанову слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області Чубок М.Р. від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження №12015160380002352 від 15.09.2015 передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

До судового засідання потерпіла Дубіцька К.Б. не з’явилася.

До судового засідання представник потерпілої Дубіцької К.Б. адвокат Юрченко В.В. не з’явилася, надіслала до суду заяву, просила скаргу задовольнити з підстав, вказаних у скарзі, та застосувати при розгляді скарги статтю 2 Конвенції про захист прав людини та відповідну практику Європейського суду з прав людини, вказану у скарзі. Розгляд справи проводити за відсутності скаржника та її представника.

До судового засідання представник потерпілої Дубіцької К.Б. адвокат Ягунов Д.В. не з’явився, надіслав до суду пояснення та додаткові пояснення через систему «Електронний суд», просив скаргу задовольнити з підстав, вказаних у скарзі, та застосувати при розгляді скарги статтю 2 Конвенції про захист прав людини та відповідну практику Європейського суду з прав людини, вказану у скарзі.

Прокурор та слідчий у судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Розглянувши скаргу, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У СВ відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12015160380002352 від 15 вересня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме за фактом смерті неповнолітньої Дубіцької К.О.

Неповнолітня Карина Дубіцька є онукою Дубіцької Клавдії Борисівни. Відтак її бабуся Дубіцька К.Б. є потерпілою у кримінальному провадженні № 12015160380002352.

Судом встановлено, що 31 березня 2020 року слідчим СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області Чубок М.Р. було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015160380002352 від 15 вересня 2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, як встановлено судом, копії постанови про закриття кримінального провадження № 12015160380002352 на адресу потерпілої ані слідчий, ані прокурор не надіслали, чим поставили потерпілу у стан абсолютної правової невизначеності, через що слідчий суддя поновлює строки на оскарження вказаної постанови. Так, останнім документом останнього тому матеріалів кримінального провадження № 12015160380002352 є постанова про закриття кримінального провадження від 31 березня 2020 року. Будь-які докази направлення та отримання потерпілою Дубіцькою К.Б. постанови про закриття кримінального провадження №12015160380002352 у матеріалах вказаного кримінального провадження відсутні.

По суті самої постанови про закриття вказаного кримінального провадження та відповідної скарги на вказану постанову слідчий суддя зазначає наступне.

За результатами судового розгляду встановлено, що слідчий не забезпечив своєчасного, ефективного, повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні № 12015160380002352, чим поставив потерпілу у ще більший стан правової невизначеності.

Оскаржувана постанова слідчого про закриття кримінального провадження є незаконною та необґрунтованою. Проведене слідчим досудове розслідування не було ретельним, безстороннім та сумлінним. Слідчий не вжив усіх можливих та розумних заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають пряме відношення до події злочину, а також усіх необхідних процесуальних дій. Відтак вимоги статті 2 Конвенції про захист прав людини у цьому кримінальному провадженні ані слідчим, ані прокурором дотримані не були.

Так, на досудовому розслідуванні не були допитані свідки, про допит яких неодноразово й послідовно заявляла Дубіцька К.Б., а саме свідки Заболотна Ю.О., Сафаров Р.А., Федечкін М.М., Щербань І.І. тощо. При цьому слідчий послався на те, що місцезнаходження цих осіб не було виявлено. Однак слідчим навіть не було здійснено жодних процесуальних дій для того, щоб вищевказані особи були допитані, не зважаючи на численні клопотання потерпілої.

Слідчим не було проведено слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, хто, як, коли та за яких обставин накладав грим на обличчя померлої неповнолітньої Дубіцької К.О., що виключає закриття кримінального провадження з огляду на потребу встановити або виключити факт завдання тілесних ушкоджень неповнолітній потерплій.

Під час досудового розслідування не проведено трасологічну експертизу та інші необхідні слідчі дії, оскільки біля місця смерті онуки Дубіцької К.Б. були зафіксовані сліди автомобільних шин, а потерпіла послідовно вказує на те, що її онука була зґвалтована, а потім вбита групою чоловіків. Потерпіла Дубіцька К.Б. (бабуся загиблої) неодноразово зазначала конкретних осіб, які вчинили, як на її думку, зґвалтування та вбивство її онуки, але слідчий жодних процесуальних дій їх допиту не вчинив, а будь-яке процесуальне рішення щодо таких осіб слідчим не ухвалювалося.

У постанові слідчого міститься показання численних свідків про свіжі сліди автомобіля поряд з місцем смерті потерпілої.

У постанові міститься показання про перебування у селі автомобіля з підозрілим чоловіком, який не був місцевим мешканцем, проте фінального процесуального рішення щодо водія вказаного конкретного автомобіля слідчим винесено не було.

Слідчим не було винесено будь-якого процесуального рішення за фактом ствреджуваного зґвалтування неповнолітньої потерпілої перед її смертю, а процесуальне рішення ухвалене лише за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).

Слідчий суддя робить наголос на тому, що, відповідно до матеріалів кримінального провадження, потерпілу знайшли повішаною на дереві на висоті 3 метрів 20 сантиметрів на морський вузол. При цьому існують обґрунтовані сумніви, що 14-річна дитина могла б зробити такий вузол, оскільки для того, щоб зробити такий вузол, треба мати навички, а також силу, ймовірно, притаманну чоловіку, ймовірно, з навичками професіх моряка. Проте цей факт слідчим було проігноровано.

Крім того, суддя робить наголос, що потерпілою є дитина, що вимагає додаткової ретельності та послідовності у проведенні досудового розслідування.

Постанова базується на спірному та вкрай суперечливому висновку, що померла Карина Дубіцька начебто не жила статевим життям до моменту її смерті. Проте, згідно з матеріалами справи, вже на момент її смерті вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах, про що як слідчий, так і експерт були неодноразово. В свою чергу, це підриває довіру неупередженого спостерігача до висновків судово-медичних експертиз, проведених у рамках цього кримінального провадження.

Під час досудового розслідування слідчим не була перевірена та спростована версія, про зґвалтування та позбавлення життя Карини Дубіцької групою чоловіків, які були ознайомлені з методиками в’язання морських вузлів і, відтак, могли відноситися до морської професії. При цьому на фоні факту наявності саме морського вузла вказана версія дійсно заслуговує на увагу та вимагає відповідної перевірки через проведення відповідних слідчих дій.

У постанові слідчий вказує на «умисне самоушкодження» на тілі загиблої, проте вказаний висновок не підтверджено будь-якими доказами.

Водночас у постанові слідчий вказує на показання свідків, які виключають самогубство потерпілої, проте вказаним даним слідчий будь-якої оцінки не надав.

У постанові слідчий згадує про конкретних осіб, яких потерпіла звинувачує у вбивстві її онуки, проте будь-якого процесуального рішення щодо вказаних осіб слідчим ухвалене не було.

Крім того, суддя особливо наголошує, що ані слідчим, ані прокурором не було призначено і не було проведено жодної слідчої дії, включаючи експертизи, щодо предмету злочину, а саме мотузки (склад матеріалу, наявність бруду або інших слідів, склад ґрунту на мотузці, наявність волосся або волокон інших матеріалів тощо). Між тим, без проведення слідчих дій з вказаною мотузкою досудове розслідування не може вважатися повним.

У постанові нічого не згадується про слідчі дії, спрямовані на встановлення слідів сперми на одежі неповнолітньої потерпілої.

Будь-якої згадки про будь-які слідчі дії з мотузкою у постанові немає, що порушує питання про те, чому слідчий та прокурор проігнорували цей аспект справи та не провели жодних слідчих дій, пов’язаних з предметом злочину.

Будь-якої згадки про будь-які слідчі дії з одежею потерпілої у постанові немає, що порушує питання про те, чому слідчий та прокурор проігнорували цей аспект справи та не провели жодних слідчих дій, пов’язаних з предметом злочину.

Слідчим не було проведено жодного слідчого експерименту, на яких неодноразово наполягала потерпіла.

У постанові слідчого вказано, що «членами слідчо-оперативної групи неодноразово здійснювалися телефонні дзвінки на номер мобільного телефону Дубицької К.О., однак остання не піднімала слухавку, а інколи телефон був зайнятий. Крім того, на телефон дівчини вони відправляли СМС повідомлення, однак дівчина не відповіла». Проте є незрозумілим, коли саме та скільки разів члени слідчо-оперативної групи телефонували потерпілій, а коли саме телефон потерпілої був зайнятий, а коли саме члени слідчо-оперативної групи надсилали потерпілій текстові повідомлення.

У постанові зазначено, що «на підставі ухвали слідчого судді 15.08.2013 проведено виїмку інформації про вхідні та вихідні телефонні дзвінки здійснені з сім-карти Nº+380979471817, якою користувалася неповнолітня Дубицька К.О. та Nº+380980533550, якою користувалася Дубицька К.Б. в період з 00.00 годин 20.04.2011 по 00.00 годин 22.04.2011. Аналізом телефонних з’єднань встановлено, що підозрілі номери відсутні». Проте досудове розслідування має ґрунтуватися на конкретних висновках та конкретних особах, які телефонували потерпілій, причому не лише у день смерті. «Підозрілі особи» є абстрактним суб’єктивним поняттям слідчого та вимагає чіткого та об’єктивного відображення у постанові усіх осіб, які телефонували потерпілий упродовж розумного періоду перед днем смерті.

У постанові слідчим двічі вказано, що місце смерті потерпілої розташоване напроти тракторної бригади. Між тим слідчим не було проведено слідчих дій та допитані працівники цієї тракторної бригади, які явно могли чути або бачити осіб, причетних до можливого злочину.

У постанові слідчий згадує про те, що «під ногами трупа, які торкалися землі, знаходилося декілька розкиданих каменів». Проте при цьому слідчий не надає детального опису каменів, їхнього розташування на землі. Враховуючи, що ступні потерпілої перебувають на землі, а коліна перебувають у сильно зігнутому стані, виникає питання щодо механізм використання каменів, про які згадує слідчий, для цілей вчинення можливого злочину.

У постанові йдеться як про «мотузку», так і про «дві відрізка мотузки, вилучених з місця події», що створює явну суперечність та вказує на вкрай поверхове та неповне відображення інформації про предмет злочину у постанові.

У постанові йдеться про те, що мотузку на дереві було закріплено «вузлами та петлями», проте будь-якої правової оцінки цьому слідчим не надано, а тому з постанови є незрозумілим, скільки саме вузлів та петель було на мотузці на момент смерті потерпілої.

Крім того, з постанови є абсолютно незрозумілими, якими є результати досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013170000000199 від 13 березня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК за фактом доведення до самогубства неповнолітньої Карини Дубіцької.

Враховуючи, що кримінальне провадження №12015160380002352 було відкрите лише 15 вересня 2015 року, є незрозумілим, яка яке відношення слідчі дії, проведені у 2011-2014 роках, мають до кримінального провадження № 12015160380002352 від 15 вересня 2015 року.

Все вказане вище має велике значення для ухвалення фінального процесуального рішення у кримінальному випровадженні, проте відповідні слідчі дії так і не було проведено.

Слідчий суддя наголошує, що стаття 2 Конвенції про захист прав людини покладає на державу в особі органу досудового розслідування та прокурорів зобов’язання провести розслідування у кожному випадку вбивства або іншої підозрілої смерті, навіть якщо не встановлено, яка саме особа вчинила цей злочин (Enukidze and Girgvliani v. Georgia, п. 241). Проте вказана вимога слідчим та прокурором не була виконана.

Відповідно до усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини, держави мають позитивні обов’язки, які випливають із цього положення, щодо ризику самоушкодження для особи, включаючи процесуальний обов’язок провести ефективне розслідування обставин того, що виглядає як самогубство (Sergey Shevchenko v. Ukraine, п.п. 54-57; Trubnikov v. Russia, п. 89; Keenan v. the UK, п. 90; Pretty v. the UK, п. 39).

Слідчий суддя особливо вказує на грубе порушення розумних строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, що не може не порушувати процесуальних прав потерпілої та створює умови для знищення доказів у цьому кримінальному приладженні.

Не зважаючи на те, що смерть потерпілої настала 22 квітня 2011 року, досудове розслідування за фактом смерті розпочалося лише 15 вересня 2019 року, що вказує на системні недоліки досудового розслідування за фактом смерті потерпілої та тяганину з боку слідчих та прокурорів.

До цього часу потерпіла Дубіцька К.Б., яка перебуває у похилому віці, перебуває у стані абсолютної правової невизначеності, що вимагає подальшого досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене вище та керуючись статтею 2 Конвенції про захист прав людини, ст. ст. 28, 55, 56, 303-307 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скасувати постанову старшого слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області Чубок М.Р. від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження №12015160380002352 від 15 вересня 2015 року.

Копію ухвали надіслати СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області для продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160380002352 від 15 вересня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                        В. К. Кочко

---

З огляду на резонанс події текст ухвали надається без скорочень на прохання потерпілої.