«Виправданий — але не відшкодований: маніпуляції Одеської прокуратури з правом на компенсацію»

Одеська обласна прокуратура, як завжди, в традиційній для неї специфічній манері продовжує демонструвати вельми специфічний підхід до захисту прав людини і, що є більш важливим, захисту прав потерпілих від незаконного кримінального переслідування.

Свого часу в Одесі була відома справа В’ячеслава Граціотова, якого тривалий час переслідували органи прокуратури за те, що він, захищаючи своє життя від двох нападників у процесі самооборони — класичної, причому, самооборони — завдав ушкодження, несумісні з життям, одному з нападників. І в судових процесах, коли В’ячеслава Граціотова було виправдано, прокуратура посіла вельми своєрідну позицію.

Справа в тому, що свого часу В’ячеслав Граціотов дійшов до Європейського суду з прав людини та отримав там відповідну компенсацію — не таку вже велику, але цілком характерну й типову для подібних проваджень — щодо занадто тривалого розгляду справи в національних судах за статтею 6 Конвенції про захист прав людини. Відповідні суми зазвичай є невеликими: це може бути і 500 євро, і 1000, як правило, йдеться про 1500 євро. Тобто сума об’єктивно невелика — за велику кількість років незаконного кримінального переслідування.

Проте під час розгляду справи про відшкодування моральної шкоди у національних судах прокуратура аргументувала наступне: мовляв, враховуючи, що особа отримала компенсацію за рішенням ЄСПЛ, вона автоматично втрачає право на суму морального відшкодування, завданого незаконним кримінальним переслідуванням у національному провадженні. Ну, дуже важко коментувати такий підхід. Я розумію, що потрібно абищо написати й захистити свою позицію — замість того, щоб просто не притягати завідомо невинну людину до кримінальної відповідальності роками.

Але справа в тому, що ця позиція стала саме усталеною політикою, і вона знайшла собі широке відображення в інших справах. Незважаючи на те, що і районний суд, і апеляційний суд з тріском відхилили цей аргумент, Одеська обласна прокуратура не зупинилась — і продовжує висувати його знову й знову. Суть аргументу зводиться до того, що будь-яка компенсація від ЄСПЛ — незалежно від того, чи це 500 євро, чи 2200 євро — автоматично замінює собою компенсацію за 10–15 років кримінального переслідування, яка може сягати кількох мільйонів гривень.

Але навіть справа не в грошах. Справа в тому, наскільки відверто й цинічно прокуратура маніпулює правовими категоріями — підміняючи моральну компенсацію за незаконне переслідування, присуджену національним судом, сумами справедливої сатисфакції, які присуджуються Європейським судом з прав людини за порушення конкретних конвенційних гарантій. Проблема полягає в тому, що предмети цих виплат є абсолютно різними: рішення ЄСПЛ стосується порушення конкретного конвенційного права, тоді як відшкодування моральної шкоди у національному суді є наслідком виправдувального вироку і компенсацією за роки неправомірного переслідування. Ці дві вимоги мають різну правову природу, різні підстави й різний предмет.

І прокуратуру це не зупиняє.

Власне, це є небезпечним прецедентом — і черговим свідченням того, на якій відстані Одеська обласна прокуратура перебуває від конвенційної практики захисту прав людини, від Конституції України й від елементарних стандартів справедливості щодо осіб, яких держава роками незаконно переслідувала.