РАУ проти адміністративного суду: чому Рішення № 51 не витримує перевірки судовою практикою
11 серпня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі, дотичній до застосування Рішення Ради адвокатів України № 51 від 20 вересня 2024 року.
Хоча в задоволенні позову суд мені відмовив, мотивувальна частина цього рішення фактично підтверджує позицію, яку я послідовно відстоюю протягом останнього року: механізм так званого «продовження розгляду» дисциплінарної справи після судового скасування рішення КДКА регіону не узгоджується з об’єктивною правовою логікою, стандартами справедливого судового розгляду та усталеною практикою Верховного Суду.
Суд визнав, що рішення РАУ № 51 суперечить стандартам справедливого судового розгляду та практиці Верховного Суду, сформованій у справах № 816/2353/17, № 640/20599/19, № 640/20588/21, № 140/7518/21 та № 140/7522/21.
При цьому суд прямо вказав на порушення принципу правової визначеності: судове рішення, що набрало законної сили, за логікою РАУ фактично перестає бути остаточним, оскільки КДКА може вважати дисциплінарну справу такою, що підлягає подальшому розгляду.
Суд також зазначив, що Рішення № 51 було ухвалено з ігноруванням статті 6 Конвенції про захист прав людини та практики ЄСПЛ.
Важливо, що суд свідомо утримався від правової оцінки самого Рішення № 51 по суті – це не було предметом цього спору. Але навіть побіжний аналіз, здійснений судом для вирішення конкретної справи, послідовно відтворює ту саму логіку, яку я викладав у попередніх публікаціях: існує об’єктивний правовий порядок і межі його застосування, і вихід за ці межі функціонерами регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури не може виправдовуватися посиланням на «незавершеність» дисциплінарного провадження.
У ЧОМУ СУТЬ ПРОБЛЕМИ
20 вересня 2024 року Рада адвокатів України ухвалила Рішення № 51 «Про розгляд кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону скарги після скасування судом рішення КДКА», яким роз’яснила: КДКА регіону продовжує розглядати дисциплінарну скаргу після скасування судом її рішення по суті справи, якщо рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката залишається чинним. На практиці це означає, що судове скасування рішення КДКА не завершує провадження, а лише повертає справу на новий розгляд тому самому складу комісії, який це рішення й ухвалив.
Наслідком такого підходу є конструкція «безкінечної петлі»: КДКА ухвалює рішення – суд його скасовує – КДКА «продовжує розгляд» – ухвалює нове рішення – суд знову його скасовує – і цикл повторюється без жодної гарантованої точки завершення. Адвокат опиняється у стані «вічного підсудного», в якому жодне судове рішення на його користь не є остаточним, а дисциплінарне переслідування може відновлюватися необмежену кількість разів.
Ця конструкція суперечить не лише загальним засадам права, а й прямій правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21: Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не надає КДКА повноважень здійснювати повторний розгляд справи після скасування її рішення судом, а рішення про порушення дисциплінарної справи вичерпує свою дію в момент ухвалення кінцевого рішення по суті. Скасування кінцевого рішення судом не «реанімує» проміжне рішення про порушення провадження. Рішення № 51 нормативно закріплює протилежне – і тим самим створює пряму колізію між індивідуальним актом правосуддя та актом органу самоврядування.
ЧОМУ ЦЕ ПИТАННЯ ВИХОДИТЬ ЗА МЕЖІ ОДНІЄЇ СПРАВИ
Наразі на розгляді Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/50642/24 – позов про скасування Рішення РАУ № 51, поданий мною за участі третіх осіб, серед яких – адвокати Юрій Канікаєв, Андрій Донець та Олексій Козлов. Участь цих адвокатів як третіх осіб на боці позивача свідчить, що проблема не є суто індивідуальною: йдеться про системну ваду механізму дисциплінарної відповідальності, яка потенційно зачіпає кожного адвоката в Україні.
Фундаментальний аргумент проти Рішення № 51 полягає в тому, що КДКА у дисциплінарних провадженнях виконує функції квазісудового органу, на який поширюються гарантії статті 6 Конвенції. ЄСПЛ у справах Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium та Oleksandr Volkov v. Ukraine визнав, що органи, які вирішують питання права на професію, повинні відповідати стандартам «суду». Якщо КДКА виконує судові за своєю природою функції, вона має бути «судом, встановленим законом» – а орган, який здійснює повторний розгляд без законодавчих підстав, цьому критерію не відповідає.
Ризики, які створює легітимізація підходу, закладеного в Рішенні № 51, виходять за межі процесуальної незручності. Якщо орган адвокатського самоврядування може своїм актом фактично нейтралізувати висновки Верховного Суду, це руйнує систему стримувань і противаг та підриває довіру до дисциплінарних органів адвокатури в цілому. Повернення справи на «продовження розгляду» найчастіше означає повернення до того самого складу КДКА, який уже одного разу ухвалив скасоване рішення, – тобто адвокат змушений повторно проходити процедуру відводів перед особами, які вже продемонстрували свою позицію по суті.
АРГУМЕНТАЦІЯ НААУ
У відзиві на позов у справі № 320/50642/24 представники НААУ обстоюють позицію, згідно з якою КДКА регіону не є судом ані в розумінні вітчизняного законодавства, ані в розумінні статті 6 Конвенції, а тому гарантії справедливого судового розгляду на дисциплінарне провадження не поширюються. Ця позиція, однак, суперечить попереднім актам самої Ради адвокатів України.
Друга лінія аргументації НААУ полягає у введенні терміна «продовження розгляду» – поняття, якого немає в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Логіка тут дивна: якщо суд скасував лише кінцеве рішення КДКА, а рішення про порушення дисциплінарної справи залишилося формально чинним, то провадження вважається не завершеним, а лише перерваним, і та ж сама КДКА регіону має право «продовжити» його з тієї стадії, на якій воно було зупинено незаконним рішенням. Ця конструкція дозволяє НААУ формально уникнути прямої заборони на «повторний розгляд», встановленої практикою Верховного Суду, підмінюючи заборонений термін іншим, що не врегульований законом узагалі.
Саме в цьому пункті рішення Одеського окружного адміністративного суду має особливу цінність: суд, не даючи прямої оцінки законності Рішення № 51, тим не менш визнав його таким, що не підлягає застосуванню в конкретній справі, оскільки воно суперечить стандартам справедливого судового розгляду. Інакше кажучи, навіть без формального визнання незаконності самого нормативного акта, суд відмовився визнати за ним обов’язкову силу там, де його застосування призводило б до порушення права на юридичну визначеність.
ЩО ДАЛІ
Рішення Одеського окружного адміністративного суду, попри формальну відмову в задоволенні позову, посилює доказову базу для оскарження застосування Рішення № 51 в апеляційному порядку та для аргументації у справі № 320/50642/24. Цитати судді щодо суперечності Рішення № 51 стандартам справедливого судового розгляду та практиці Верховного Суду мають бути доведені до широкої професійної спільноти – не для того, щоб зафіксувати перемогу в одній справі, а для того, щоб консолідувати позицію адвокатів навколо єдиного висновку: дисциплінарне провадження не може бути позбавлене фінальної визначеності.
Нижче наведено положення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 420/605/26
20 вересня 2024 року Рада адвокатів України ухвалила рішення № 51 “Про розгляд кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону скарги після скасування судом рішення КДКА”, яким роз`яснила, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіону продовжує розглядати дисциплінарну скаргу після скасування судом рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону по суті дисциплінарної справи, якщо рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката є діючим.
Суд не заперечує, що Рішення Ради адвокатів України, прийняті в межах її компетенції, визначеної Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, є обов’язковими для виконання адвокатами та органами адвокатського самоврядування. Рішення РАУ №51 встановлює процедурний механізм, згідно з яким після скасування судом рішення КДКА регіону про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, повторний розгляд дисциплінарної справи має здійснюватися тією самою КДКА регіону, яка приймала скасоване рішення. Відповідного до Рішення РАУ № 51, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіону продовжує розглядати дисциплінарну скаргу після скасування судом рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону по суті дисциплінарної справи, якщо рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката є діючим.
Суд не дає правову оцінку вказаному рішенню РАУ, оскільки це не є предметом даного спору, але вважає дане рішення таким, що не підлягає застосуванню, оскільки суперечить стандартам справедливого судового розгляду, установленій практиці Верховного Суду у справах № 816/2353/17, № 640/20599/19, № 640/20588/21, № 140/7518/21, № 140/7522/21. Повторний розгляд дисциплінарної скарги після судового скасування рішення КДКА порушує принцип правової визначеності, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, з точки зору Ради адвокатів України, не є остаточним, і його фактично можна не виконувати. Рішення № 51 від 20.09.2024 прийняте з ігноруванням статті 6 Конвенції про захист прав людини та практики ЄСПЛ.
Поділіться цим вмістом:


